ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.03.2002 Справа N 12/189
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е.,
Мілевського Й.Р.,
Чернова Є.В.,
за участю представників
сторін :
позивача Сова С.М.
відповідача Суховерхова Р.М.
розглянувши касаційну Акціонерного комерційного
скаргу промислово-інвестиційного банку в
особі відділення в м. Нікополь
Дніпропетровської області
на постанову від 26.12.2001 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 12/189
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Реал”
до АКПІБ в особі відділення в м.
Нікополь
Про стягнення 768544 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
01.10.2001 /суддя Жукова Л.В./ позов задоволено частково: з
відповідача на користь позивача стягнуто 246192,08 грн.
отриманих відповідно до договору купівлі-продажу від 03.02.98. В
решті позовних вимог /вартість обладнання та матеріалів/
відмовлено за недоведеністю вини.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 26.12.2001 /суддя: Лотоцька Л.О. – головуюча, Тищик І.В.,
Євстигнєєв О.С./ рішення суду залишено без зміни з тих же
підстав.
Поданою касаційною скаргою “Промінвестбанк” просить Вищий
господарський суд України рішення місцевого та постанову
апеляційного судів змінити і відмовити в задоволенні позову
повністю. Скаржник стверджує, що судом неправильно застосовані
норми матеріального права, зокрема, ст. 469 і п. 1 ст. 471 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. Суд дав неправильну кваліфікацію діям
позивача і відповідача стосовно заліку взаємної заборгованості.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали /фактичні
обставини/ справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судами при прийнятті оскаржених рішення і постанови та
заслухавши пояснення присутніх у засіданні суду представників
сторін, дійшла висновку, що вони підлягають скасуванню, а
касаційна скарга частковому задоволенню з наступних підстав.
24.12.97 між Промінвестбанком України в особі відділення в м.
Марганець /попередник відділення у м. Нікополь/ та ТОВ “Реал”
був укладений договір № 78 про надання товариству цільового
кредиту в сумі 600000 грн. /для купівлі у банку панчішно-
колготочного цеху/ зі строком його погашення 05.01.98, але
кредит не повернув.
03.02.98 позивач і відповідач уклали договір купівлі-продажу
цеху по виробництву колготкових виробів, вартістю 706389,08 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу ТОВ “Реал” до
підписання договору, а саме 30.12.97 сплатив банку 246192,08
грн., платіжне доручення № 11. Решту вартості цеху – 460197 грн.
товариство банку не сплатило. Ця обставина відповідно до вимог
ст. 232 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
стала підставою для
Промінвестбанку звернутися до арбітражного суду
Дніпропетровської області, який рішенням від 19-29.04.99 у
справі № Д1-44 розірвав договір купівлі-продажу цеху від
03.02.98.
Наведене свідчить про взаємопов’язаність спірних правовідносин,
які виникли у сторін з кредитного договору / Справа
N 22/252/ та договору купівлі-продажу у цій справі, що не було
належним чином досліджено.
29.12.99 ТОВ “Реал” відповідаючи на претензію банку про
повернення кредиту та відсотків за його користування по
кредитному договору № 78, в своєму листі-відповіді № 68 вказало,
що сума 320000 грн., перерахованих ним на рахунок банку в момент
одержання кредиту вважається частковим погашенням суми кредиту
/платіжні доручення № 1 від 30.12.97 на суму 246192,08 грн. і №
2 від 30.12.97 на суму 74375,04 грн.
По кредитному договору ТОВ “Реал” є боржником, банк –
кредитором, по договору купівлі-продажу – навпаки. Банк вважає
лист товариства № 68 від 29.12. як його заяву про зарахування
двох зустрічних однорідних вимог відповідно до вимог ст. 217 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. Даний юридичний факт щодо припинення
зобов’язання зарахуванням, який має суттєве значення для
правильного вирішення спору місцевим і апеляційним судом
всебічно не з’ясовано.
Частиною 2 ст. 1155 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що касаційна інстанція
використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно
для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану місцевим і
апеляційним судами позовним матеріалам такою, що не відповідає
фактичним обставинам та чинному законодавству.
Разом з тим підлягає задоволенню і клопотання скаржника стосовно
повернення йому зайво сплаченого державного мита при поданні
касаційної скарги у розмірі 850 грн. платіжним дорученням № 59
від 17.01.2002.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-
10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
01.10.2001 і постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 26.12.2001 у справі № 12/189 скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду
Дніпропетровської області.
3.Пункт 3 ухвали Вищого господарського суду України від
25.02.2002 про зупинення виконавчого провадження вважати таким,
що втратив чинність.
4.Повернути Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному
банку /”Промінвестбанк”/, відділення в м. Нікополь
Дніпропетровської області 850 грн. державного мита, зайво
сплаченого платіжним дорученням № 59 від 17.01.2002 при подачі
касаційної скарги.
Видати довідку.
Головуючий В. Овечкін
Судді Й. Мілевський
Є. Чернов