ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
19.03.2002                                   Справа N 9/483
 
Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
- головуючого судді,
суддів;
 
розглянув
касаційну скаргу     ВАТ "ХХХ"
 
на рішення           господарського суду Дніпропетровської області
                     від 25.12.2001 р.
 
у справі             № Х3
 
за позовом           спільного      українсько   -   швейцарського
                     підприємства  з  іноземними  інвестиціями   у
                     формі закритого акціонерного товариства "YYY"
 
до                   відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
 
про                  стягнення 9200720,73 грн.
 
за участю представників
 
позивача - присутній,
відповідача - присутні;
 
Рішенням від  25.12.2001   господарський   суд   Дніпропетровської
області   (суддя  А.А.А.)  задовольнив  позовні  вимоги  спільного
українсько-швейцарського підприємства з іноземними інвестиціями  у
формі закритого акціонерного товариства "YYY",  м.Київ,  поновивши
строк позовної давності на стягнення основного  боргу  та  пені  з
мотиву  того,  що  відповідачем не здійснені розрахунки за спожите
електроенергію.
 
ВАТ "ХХХ" з рішенням господарського суду Дніпропетровської області
не  згодне  та  просить  його  скасувати,  а  у  позові  відмовити
(уточнення  до  касаційної  скарги  №4016-387   від   01.02.2002),
посилаючись  на  відсутність  заборгованості  по  сплаті основного
боргу за спожиту електроенергію.
 
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив наступне.
 
ВАТ "ХХХ"   та   спільне   українсько-швейцарське  підприємство  з
іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного  товариства
"YYY"  уклали  договір  №873-468/98-П  від  28.05.98  на  поставку
електроенергії по нерегульованому тарифу.
 
Відповідно до   п.2.1.1.    зазначеного    договору    тариф    на
електроенергію   визначається  додатком  №1,  який  є  невід'ємною
частиною договору у вигляді специфікації,  згідно з яким  вартість
електроенергії за 1 КВт була визначена у розмірі 0,022 дол. США.
 
Пунктом 3.1  договору  сторони  визначили.  що  оплата  за спожиту
електроенергію проводиться споживачем шляхом перерахування  коштів
на  розрахунковий  рахунок  постачальника в сумі,  що еквівалентна
вартості поставки в дол.США в перерахунку на національну валюту за
курсом НБУ на дату зарахування коштів на рахунок постачальника.
 
Як видно  з  матеріалів справи спірна електроенергія була передана
позивачем   відповідачеві   згідно   з   актами   прийому-передачі
електроенергії,   на  підставі  яких  останньому  були  виставлені
рахунки-фактури із зазначенням вартості переданої  електроенергії,
встановленої в українських гривнях.
 
Наявні в матеріалах справи платіжні доручення свідчать про те,  що
виставлені позивачем суми за спожиту електроенергію були  сплачені
відповідачем.  Факт  відсутності  заборгованості відповідача перед
позивачем за поставлену у спірний  період  (червень-вересень  1998
р.)  електроенергію  підтверджується  також  актом звірки взаємних
розрахунків між ВАТ "ХХХ" та ЗАТ "YYY" за  договором  №873-168/98п
від 28.05.98 станом на 16.09.99.
 
Посилання господарського   суду   Дніпропетровської   області   на
наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену
електроенергію   не  може  бути  прийняте  до  уваги,  оскільки  є
необгрунтованим та не підтверджене документально.
 
Крім того,  в засіданні  було  встановлено  факт  сплати  вартості
спірної    електроенергії    за   усіма   виставленими   позивачем
рахунками-фактурами, що також підтвердив представник позивача.
 
Було також з'ясовано, що відповідач здійснив оплату зазначених сум
несвоєчасно,   тобто  на  думку  позивача  у  відповідача  виникла
заборгованість перед ЗАТ "YYY"  у  вигляді  курсової  різниці  між
вартістю  електроенергії виставленої в рахунках-фактурах та сумами
фактично  сплаченими  за  платіжними  документами,  що   також   є
необгрунтованим,  оскільки  вартість  поставленої  електроенергії,
оскільки вартість поставленої електроенергії,  що підлягала оплаті
була визначена позивачем рахунками фактурами в українських грвнях.
 
Як видно  з  наявних  матеріалів,  позивач  не  надсилав на адресу
відповідача будь-яких додатків до виставлених  рахунків-фактур,  з
чого можна зробити висновок,  що оплата за спірну електроенергію з
боку відповідача приймалася ЗАТ "YYY" як належна.
 
Твердження представника позивача стосовно того,  що у  відповідача
відсутня  гривнева заборгованість,  але має місце заборгованість в
доларах США є безпідставною,  оскільки  це  протирічить  постанові
Кабінету  Міністрів  України від 18.12.98 №1998 "Про удосконалення
порядку формування цін" ( 1998-98-п ) (1998-98-п)
        ,  що також не було  прийнято
до уваги судом першої інстанції.
 
У даному  випадку  господарському  суду  Дніпропетровської області
слід   було   застосувати   ст. 169   Цивільного  кодексу  України
( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  у  зв'язку  з  тим,  що договір,  на підставі якого
здійснювалася передача спірної  електроенергії,  не  містить  ціни
поставки у валюті України.
 
З наведеного   випливає,   що   позивачем  не  доведена  наявність
заборгованості відповідача за поставлену електроенергію.
 
Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області
не    відповідає    фактичним   обставинам   справи   та   діючому
законодавству, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
 
Враховуючи вищенаведене  та   керуючись   ст.ст.   111-9,   111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
1. Касаційну скаргу ВАТ "ХХХ" задовольнити.
 
2. Рішення   господарського  суду  Дніпропетровської  області  від
25.12.2001 зі справи № Х3 скасувати.
 
3. У позові відмовити.