ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2002 Справа N 9/213
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Дерепи В. І., Козир Т.П. , за участю
представника позивача – Візир О. В., дов. від 10.01.2002 року,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Полтаві на рішення господарського суду Полтавської області від
30.10.2001 року у справі за позовом спільного українсько –
італійського підприємства у формі товариства з обмеженою
відповідальністю “Укр – Діамант” до Державної податкової
інспекції у м. Полтаві
про визнання рішення недійсним,
В С Т А Н О В И В:
В вересні 2001 року ТОВ “Укр – Діамант” звернулось до суду з
позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про
визнання недійсним рішення від 18.09.2001 року № 1648/15-
1/21078963/13542/1915-144, яким його на підставі п. 17.1.7 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
оштрафовано на 55,19 тисяч гривень за порушення строку сплати
податку на прибуток.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.10.2001
року позов задоволено, спірне рішення визнане недійсним.
Не погоджуючись з рішенням суду, ДПІ у м. Полтаві просить
його скасувати і відмовити в позові, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального права.
Вважає, що при застосуванні штрафу за порушення строків
сплати податку на прибуток необхідно керуватись ст. 16 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
а не нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Тому він обґрунтовано оштрафував позивача на 10 відсотків
від узгодженої суми податкового зобов’язання за порушення цього
строку.
Представник позивача в судовому засіданні касаційну скаргу
не визнав. Вважає рішення суду таким, що відповідає вимогам
закону і матеріалам справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання
протягом граничних строків, визначених цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
,
він зобов’язаний при затримці до 30 календарних днів, наступних
за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов’язання, сплатити штраф у розмірі 10 відсотків
від такої суми.
Як встановлено судом при вирішенні спору, позивач сплатив податок
на прибуток в межах граничного строку сплати, визначеного
відповідно до вимог п. п. 4.1.4 ст. 4 та п. п. 5.3.1 ст. 5 цього
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
За таких обставин підстави для застосування відповідальності за
п. п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
відсутні.
З огляду на викладене, рішення суду відповідає вимогам закону та
обставинам справи, отже, зміні не підлягає.
Доводи касаційної скарги до уваги не приймаються, оскільки не
ґрунтуються на законі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві
залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Полтавської області від 30.10.2001 року – без зміни.
Головуючий, суддя О. Шульга
Судді В. Дерепа
Т. Козир