ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2002 Справа N 3/1/214
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Шульги О.Ф.
суддів: Дерепи В.І. Козир Т.П.
за участю повноважних представників
від позивача Головіна Н.Я., дов. № 179 від 15.03.02
від відповідача Носикова О.О., дов. № 1302
розглянувши у відкритому Відокремленого підрозділу
судовому засіданні касаційну Запорізької -АС Державного
скаргу підприємства НАЕК “Енергоатом“
на рішення від 25.07.2001 року
господарського суду Запорізької
області
за позовом Прокурора Бабушкінського району
м. Дніпропетровська в інтересах
держави в особі
Дніпропетровського державного
спеціалізованого
монтажно-налагоджувального
управління
до Відокремленого підрозділу
Запорізької АС Державного
підприємства НАЕК “Енергоатом“
Про стягнення 125969, 49 грн.
В червні 2001 року прокурор Бабушкінського району
м. Дніпропетровська звернувся до арбітражного суду Запорізької
області з позовом в інтересах Дніпропетровського державного
спеціалізованого монтажно-налагоджувального управління до
окремого підрозділу Запорізької АС НАЕК про стягнення 125969,49
грн., посилаючись на те, що відповідач не виконав своїх
зобов'язань згідно договору по оплаті заборгованості за вико
нану роботу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.07.2000
року позов задоволене.
В касаційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати,
як постановлене з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіри
вши матеріали справи, і на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарським судом Запорізької області при постановленні
оскаржуваного рішення норм матеріального права, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом 23.03.1995 року між сторонами укладено
договір № 51/14 з протоколом розбіжностей, за умовами якого
позивач зобов'язався виконати монтажні роботи.
Пунктом 5 протоколу розбіжностей сторони визначили, що позивач
не пізніше 21 числа звітного місяця представляє відповідачу акт
виконаних робіт за звітний місяць. Останній протягом 3-х днів
перевіряє реальність акта і підписує його в частині виконання
обсягів.
Оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем на підставі
довідки (по формі № 3) про вартість виконаних робіт і витрат,
підписаної уповноваженими представниками сторін. При наявності
грошових коштів відповідач оплачує виконані роботи по цьому
договору самостійно платіжним дорученням.
3.07.97 сторони уклали додаткову угоду до договору № 51/14 від
23.03.95 на виконання будівельно-монтажних робіт, якою
передбачено, що порядок розрахунків здійснюється на підставі
довідки Ф.З при наявності грошових коштів.
Стаття 161 України вказує, що зобов'язання повинні виконуватися
належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок
закону, договору...
З матеріалів справи видно, що позивач свої зобов'язання за
договором виконав. Відповідач виконані роботи не оплатив.
Заборгованість складає 125969,49 грн. і практично в договорі
сторони не визначили строк здійснення оплати відповідачем за
виконані роботи.
Згідно ст. 165 України, якщо строк виконання зобов'язання не
встановлений, або визначений моментом витребування, кредитор
вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання у
будь-який час.
Судом встановлено, що 21.01.98 р. позивач направив відповідачу
претензію, яку останній визнав.
На цій підставі позивач 17.08.98 р. направив в банк
обслуговуючий відповідача платіжну вимогу № 2 на списання
125969,49 грн. Грошові кошти з розрахункового рахунку
відповідача не були списані і 11.04.2001р. платіжна вимога
повернута банком позивачу на підставі ст. 19 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Статтею 71 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено загальний строк
позовної давності в три роки.
Згідно ст. 76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, перебіг строку позовної
давності починається з дня виникнення права на позов. Право на
позов виникає з дня коли особа дізналася або повинна була
дізнатися про порушення свого права.
За таких обставин суд вважає, що господарський суд Запорізької
області правильно прийшов до висновку, що право на позов у
позивача виникло з 17.04.01р., тобто з дня повернення банком
платіжної вимоги і обґрунтовано задовольнив позов позивача про
звернення стягнення на майно відповідача, оскільки грошові кошти
на розрахунковому рахунку останнього відсутні.
Прийняте господарським судом рішення відповідає матеріалам
справи і вимогам закону, тому його необхідно залишити без змін.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає
необґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах
Закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1.Рішення господарського суду Запорізької області від 25.07.2001
року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.