ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
18.03.2002
(Постанову скасовано на підставі Постанови
Верховного Суду
( sp01/225-2 ) (sp01/225-2)
від 25.06.2002)
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула
касаційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на
рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2001 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
20.11.2001 у справі за позовом приватного підприємця Г. до ДПІ у
Комінтернівському районі м. Харкова про визнання рішення
недійсним.
В серпні 2001 року приватний підприємець Г. звернулась до
суду з позовом до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про
визнання недійсним рішення від 5 липня 2001 року
N 00001/17-118/2632815024/311, яким їй донараховано податок на
прибуток в сумі 2110,70 грн. на заробітну плату, виплачену
найманим працівникам.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14
вересня 2001 року, залишеним без зміни постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 20 листопада 2001 року, позов
задоволено, спірне рішення визнано недійсним.
Не погоджуючись з рішеннями суду, ДПІ у Комінтернівському
районі м. Харкова просить їх скасувати, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права. Вважає, що та
обставина, що позивач є платником єдиного податку, не звільняє її
від обов'язку нараховувати, утримувати та перераховувати до
бюджету прибутковий податок з громадян із доходів, що виплачуються
працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на
таких підставах.
Відповідно до статті 6 Указу Президента України від 28 червня
1999 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкт малого
підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником
податку на доходи фізичних осіб.
Згідно зі статтею 2 цього Указу ( 727/98 ) (727/98)
у разі, коли
платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з
використанням найманої праці або за участю у підприємницькій
діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується
на 50 відсотків за кожну особу.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності,
що обкладається єдиним податком, не включаються до складу
сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року
такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових
відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не
включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як
самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у
трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть
участь у підприємницькій діяльності.
Як встановлено судом при розгляді справи, спірне рішення
відповідача прийняте на підставі акта перевірки, з якого
вбачається, що позивач у період з грудня 1999 року по червень 2001
року не утримував і не перераховував до бюджету прибутковий
податок із заробітної плати найманих працівників.
Приватний підприємець Г. з грудня 1999 року перейшла на
спрощену систему оподаткування і сплачує єдиний податок.
За таких обставин відповідно до вимог Указу Президента
України від 28 червня 1999 року "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
вона не повинна нараховувати та
перераховувати до бюджету прибутковий податок із заробітної плати
найманих працівників, а норми Декрету КМУ "Про прибутковий податок
з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
до спірних правовідносин застосовуватись не
можуть.
З огляду на викладене рішення суду відповідає вимогам закону
та матеріалам справи, тому підстав для його скасування немає.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення, а
рішення господарського суду Харківської області від 14 вересня
2001 року і постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 20 листопада 2001 року - без зміни.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 3