ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        Іменем України

18.03.2002                          Справа N A-109900/1-13828X

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

- головуючого судді,

суддів;

розглянувши касаційну  скаргу  державної  податкової  інспекції  у

Н-ському районі м.  Харкова на судові рішення у справі за  позовом

приватного  підприємця А.А.А.  до державної податкової інспекції у

Н-ському районі м. Харкова про визнання рішення недійсним,

                            ВСТАНОВИВ:

В серпні 2001 року приватний підприємець А.А.А. звернулась до суду

з  позовом  до  ДПІ  у  Н-ському  районі  м.Харкова  про  визнання

недійсним     рішення     від     5      липня      2001      року

№00001/17-118/2632815024/311,  яким  їй  донараховано  податок  на

прибуток в сумі  2110  гривень  70  копійок  на  заробітну  плату,

виплачену найманим працівникам.

Рішенням господарського  суду  Харківської  області від 14 вересня

2001   року,   залишеним   без   зміни   постановою   Харківського

апеляційного господарського суду від 20 листопада 2001 року, позов

задоволено, спірне рішення визнане недійсним.

Не погоджуючись з рішеннями суду, ДПІ у Н-ському районі м. Харкова

просить  їх  скасувати,  посилаючись  на  неправильне застосування

судами норм матеріального права.

Вважає, що та обставина,  що позивач є платником єдиного  податку,

не   звільняє   її   від  обов'язку  нараховувати,  утримувати  та

перераховувати  до  бюджету  прибутковий  податок  з  громадян  із

доходів,  що  виплачуються  працівникам,  які  перебувають з ним у

трудових відносинах.

В судове засідання представники сторін не  з'явились.  Обговоривши

доводи касаційної скарги,  вивчивши матеріали справи,  суд вважає,

що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 Указу Президента України  від  28  червня  1999

року  "Про  спрощену  систему  оподаткування,  обліку та звітності

суб'єктів  малого  підприємництва"  ( 746/99  ) (746/99)
          суб'єкт   малого

підприємництва,  який  сплачує  єдиний  податок,  не  є  платником

податку на доходи фізичних осіб.

Згідно ст.2 цього Указу ( 746/99 ) (746/99)
         у  разі  коли  платник  єдиного

податку   здійснює   підприємницьку   діяльність  з  використанням

найманої праці або за участю у підприємницькій  діяльності  членів

його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за

кожну особу.

Доходи, отримані від  здійснення  підприємницької  діяльності,  що

обкладається  єдиним податком,  не включаються до складу сукупного

оподатковуваного  доходу  за  підсумками  звітного   року   такого

платника  та осіб,  що перебувають з ним у трудових відносинах,  а

сплачена сума єдиного податку є остаточною  і  не  включається  до

перерахунку  загальних  податкових  зобов'язань як самого платника

податку,  так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах,

включаючи  членів його сім'ї,  які беруть участь у підприємницькій

діяльності.

Як встановлено  судом  при   розгляді   справи,   спірне   рішення

відповідача   прийняте   на   підставі  акту  перевірки,  з  якого

вбачається, що позивач у період з грудня 1999 року по червень 2001

року  не  утримував  і  не  перераховував  до  бюджету прибутковий

податок з заробітної плати найманих працівників.

Приватний підприємець  А.А.А.  з  грудня  1999  року  перейшла  на

спрощену систему оподаткування і сплачує єдиний податок.

За таких обставин відповідно до вимог Указу Президента України від

28 червня 1999 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності  суб'єктів  малого  підприємництва"  ( 746/99 ) (746/99)
         вона не

повинна нараховувати  та  перераховувати  до  бюджету  прибутковий

податок  з заробітної плати найманих працівників,  а норми Декрету

Кабінету  Міністрів  України  "Про прибутковий податок з громадян"

( 13-92 ) (13-92)
         до спірних правовідносин застосовуватись не можуть.

З огляду  на викладене,  рішення суду відповідає вимогам закону та

матеріалам справи, тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111-5,  111-7,   111-9,   111-11   Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  державної податкової інспекції у Н-ському районі

м. Харкова залишити без задоволення, а рішення господарського суду

Харківської   області   від  14  вересня  2001  року  і  постанову

Харківського апеляційного господарського  суду  від  20  листопада

2001 року - без зміни.