ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.03.2002 Справа N 3/200н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Карабаня В.Я.,
суддів Жаботиної Г.В.,
Усенко Є.А.
за участю представників:
- Державної податкової адміністрації України
Колісника В.І.
- Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтооргсинтез“
Бута Д.В., Пушкаря С.І., Охрімчука Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської
області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.09.2001 р.
у справі № 3/200н
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Лисичанськнафтооргсинтез”
до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську
про визнання рішення недійсним.
В С Т А Н О В И В:
22.06.2001 р. ВАТ “ЛиНОС” пред'явлено в арбітражному суді
Луганської області позов до державної податкової інспекції у
м. Лисичанську про визнання недійсним рішення
№ 263-23/05400848/4381 від 19.06.2001 р. про стягнення
донарахованого акцизного збору у сумі 12545687, 82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що податковими органами при
проведенні перевірки неправильно було застосовано положення
статей 2, 3, 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний
збір” № 18-92 від 26.12.1992 р. із наступними змінами і
доповненнями станом на 22.03.2001 p..
Рішенням арбітражного суду Луганської області від 03.07.2001 р.
(суддя Журавльва Л.І.) позов задоволене з тих мотивів, що у
позивача відсутні операції з реалізації підакцизного товару, а
також обороти з реалізації підакцизних товарів, оскільки вони
вироблялись не з давальницької сировини.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
10.09.2001 р. (судді Кулебякін О.С., Гуреєв Ю.М., Мирошниченко
С.В.) вказане рішення залишено без змін за тих же мотивів.
12.02.2002 р. Вищим господарським судом України за касаційною
скаргою ДПІ у м. Лисичанську порушено касаційне провадження з
перегляду постанови Донецького апеляційного господарського суду
від 10.09.2001 р.. В касаційній скарзі відповідач посилається на
неправильне застосування судом першої і апеляційної інстанції
ст. 1 Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах” № 327/95-ВР від 15.10.1995 р.
та ст.ст. 2, 3, 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
акцизний збір” у редакції Закону України № 2324-111 від
22.03.2001 p., вважаючи що ВАТ “ЛиНОС” повинно нараховувати,
утримувати та перераховувати до бюджету акцизний збір із
вартості нафтопродуктів, вироблених із давальницької сировини
підприємства з іноземними інвестиціями “ТНК Україна” (далі ПП
“ТНК Україна“).
У судовому засіданні представник ДПІ у м. Лисичанську касаційну
скаргу підтримав, представники ж ВАТ “ЛиНОС” доводили, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, правильність юридичної оцінки та повноту
встановлення обставин справи місцевим і апеляційним
господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає,
виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами,
акцизний збір нараховано ВАТ “ЛиНОС” за наслідками виконання
договорів на виготовлення нафтопродуктів, укладених між ВАТ
“ЛиНОС” та ПП “ТНК Україна” № Д-84-1243/1 від 04.11.2000 р.. При
цьому відповідач виходив з того, що позивач є платником
акцизного збору як виробник підакцизного товару з давальницької
сировини.
Спірні правовідносини підпадають під регулювання Декрету
Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” № 18-92 від
26.12.1992 року в редакції Закону України “Про внесення змін до
Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”
№ 2324-111 від на 22.03.2001 p., яка не містила визначення
поняття “давальницька сировина”. Визначення цього поняття на
момент виникнення спірних правовідносин містилося в статті 1
Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах” № 327/95-ВР від 15.10.1995 p.,
згідно якої давальницька сировина це сировина, матеріали,
напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на
митну територію України іноземним замовником.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, сировина, за
вироблення нафтопродуктів з якої позивачу донараховане акцизний
збір спірним рішенням ДПІ, належала резиденту України -
підприємству “ТНК Україна”. Оскільки пунктом “а” статті 2
Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”
№ 2324-ІІІ від 22.03.2001 р. поняття виробника підакцизних
товарів, як платника акцизного збору, ставиться у безпосередню
залежність від поняття давальницької сировини, а відповідно до
ст. 4 Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні
і фізичні особи, на яких обов'язок сплачувати податки і збори
(обов'язкові платежі) покладено законами України, поняття
давальницької сировини з метою оподаткування повинно визначатися
також законами України про оподаткування. Підтвердженням цього
може слугувати введення терміну “давальницька сировина” для
операцій по сплаті акцизного збору Законом України “Про внесення
змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” N
2895-ІП від 13.12.2001 p..
Беручи до уваги, що на момент виникнення спірних правовідносин
визначення поняття “давальницька сировина” в законах України про
оподаткування було відсутнє, а позивач відповідно до ст. 332 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
на підставі договору підряду № 225-01/5 від
25.04.2001 р. виконував роботи для замовника (ПП “ТНК Україна“)
по переробці його ж матеріалів (сировини), висновок судів
попередніх інстанцій про невідповідність спірного рішення ДПІ
чинному законодавству є обґрунтованим.
За таких обставин касаційна скарга ДПІ у м. Лисичанську підлягає
залишенню без задоволення, а постанова Донецького апеляційного
господарського суду — без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.09.2001 р. у справі № 3/200н залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.09.2001 р. залишити без змін.