ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ У КРАЇНИ

14.03.2002                                 Справа N 2016-11\131

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Шульги О.Ф. - головуючий, Дерепи В.І., Козир Т.П.

розглянув касаційну скаргу ЗАТ “Єдині енергетичні системи”

на рішення господарського суду Сумської області від 24.07.2001р.

у справі № 2016-11\131

за позовом ЗАТ “Єдині енергетичні системи”

до   АТ   “Сумське  машинобудівне  науково-виробниче  об'єднання

ім. М.В. Фрунзе”

про   стягнення 19371093,78 грн.

за участю представників:

позивача - Суховильський В.Г.;

відповідача -Гуров О.М., Митрофанський В.С.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.07.2001  р.

(суддя   Зражевський  Ю.О.)  визнано  недійсною   укладену   між

позивачем  та  відповідачем угоду № 03 про  уступку  вимоги  від

15.04.98  р.  та в задоволенні позову про стягнення  19371093,78

грн. відмовлено.

У  касаційній  скарзі  позивач  просить  скасувати  рішення  від

24.07.2001  р.  як таке, що прийняте з порушенням  норм  чинного

законодавства та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Усно  представники  відповідача  у  судовому  засіданні  просили

рішення  суду  залишити  без змін,  а  касаційну  скаргу  -  без

задоволення.

Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін,  суд

встановив наступне.

15.04.98  р.  ЗАТ з іноземними інвестиціями промислово-фінансова

корпорація  “Єдині енергетичні системи України” та  АТ  “Сумське

машинобудівне  науково-виробниче  об'єднання  ім.  М.В.  Фрунзе”

уклали  угоду  №  03,  згідно якої позивач  уступив  відповідачу

вимогу  оплати  заборгованості  від  підприємства  “Сумигаз”   у

розмірі  3575321,85  дол.  США за  отриманий  боржником  газ  на

підставі  договору № 141\1029 від 28.09.97 р.  У  розрахунок  за

уступлену вимогу відповідач сплачує позивачу 3575321,85дол. США.

Суд  повно,  всебічно  і  об'єктивно дослідив  надані  сторонами

докази, належно їх оцінив і дійшов правильного висновку про  те,

що  спірна  угода  від 15.04.98 р., названа  сторонами  уступкою

вимоги, є удаваною, оскільки, насправді малось на меті здійснити

купівлю-продаж валюти, вираженої в національній валюті  України.

Причому  оплата уступки вимоги не мала залежності від реальності

виконання зобов'язань боржником в договорі постачання газу.

Наведені  обставини  та  відсутність  відповідного  дозволу   на

вчинення  дій  з  іноземною  валютою  слугували  підставою   для

визнання  судом недійсною угоди відповідно до вимог  ст.  48  ЦК

України ( 435-15 ) (435-15)
        .

Доводи касаційної скарги відносно того, що сторони мали намір на

укладання  саме договору уступки вимоги, фактично є  намаганнями

позивача  тлумачити обставини справи на свою  користь,  тому  до

уваги не приймаються.

Отже, рішення суду є обґрунтованим і підстав для його скасування

немає.

Господарський   процесуальний  кодекс  України   не   передбачає

перегляд касаційною інстанцією ухвал Вищого господарського  суду

України  про  повернення касаційних скарг, тому вимоги  позивача

про  скасування  такого змісту ухвал Вищого господарського  суду

України 14.09.2001 р., 15.11.2001 р. не розглядались.

На   підставі   викладеного  та  керуючись  ст.ст.  111-9,111-11

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В:

1.  Рішення  господарського суду Сумської області від 24.07.2001

р.  залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ “Єдині енергетичні

системи” -без задоволення.