ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.03.2002 Справа N 20-6/579-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Карабаня В.Я.,
суддів Усенко Є.А., Жаботиної Г.В.,
у відкритому судовому засіданні, розглянувши касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Севастополя
про перегляд у касаційному порядку постанови Севастопольського
апеляційного господарського суду від 08.11.2001р.
у справі № 20-6/579-2001
за позовом Закритого акціонерного товариства “Иман“
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Севастополя
про визнання недійсним рішення частково,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 24.09.2001р.
(суддя І.Г.Тарасова), яке залишено без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від
08.11.2001р. (судді О.Г.Градова, В.С.Голік, Н.П. Горошко)
визнано недійсним п. 2 рішення ДПІ у Ленінському районі
м. Севастополя № 9948/10/24-080 від 16.05.2001р. та зобов'язано
ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя здійснити списання
недоїмки у сумі 82682,64грн., 305652,29грн. пені та фінансових
санкцій, застосованих до ЗАТ “Иман” рішенням № 8923-1/00443697
та № 9023-1/0443697 від 09.02.2001р.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Державна податкова
інспекція у Ленінському районі м. Севастополя просить їх
скасувати, в позові відмовити, посилаючись на те, що судовими
інстанціями неправильно застосовано норми матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна
скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Севастополя підлягає задоволенню частково.
Апеляційним господарським судом встановлено:
1. 19.09.2000р. Арбітражним судом м. Севастополя порушено
провадження у справі про визнання позивача банкрутом;
2. перевіркою позивача за період 1997 - 1999р. було встановлено
порушення позивачем податкового законодавства, про що складено
акт від 31.01.2001р. № 23-1, на підставі якого заступником
начальника ДШ у Ленінському районі м. Севастополя 09.02.2001р.
прийнято рішення № 8923-1/00443697, яким з позивача стягнуто
фінансові санкції у розмірі 133094,34грн. та рішення
№ 9023-1/00443697, яким з позивача стягнуто недоїмку в сумі
82682,64грн., пеню і фінансові санкції на суму 89857,31грн.;
3. 11 та 12.04.2001р. відповідач надіслав позивачу податкові
повідомлення для сплати у визначений строк недоїмок, з чим
позивач не погодився та в скарзі від 27.04.2001р. просив
начальника ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя відповідно до
вимог ст. 18.1.1 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
списати податковий борг.
4. пунктом 2 рішення начальника ДПІ у Ленінському районі
м. Севастополя № 9948/10/24100 від 16.05.2001р. в задоволенні
вимог позивача щодо списання податкового боргу відмовлено.
Згідно п.п. 18.1.1 п. 18.1 ст. 18 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та
державними цільовими фондами”, яка набрала чинності 20.02.2001р.
з дня опублікування Закону в газеті “Голос України”, списанню з
платників податків підлягає податковий борг (крім пені та
штрафних санкцій), який виник станом на 31.12.1999 року і не
сплачений на день набрання чинності цією статтею.
До 01.04.2001р. - часу набрання чинності Законом України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами
та державними цільовими фондами”, визначення суб'єктом
правотворчості поняття терміну “недоїмка” дано в п. 1 ст. 4
Декрету Кабінету Міністрів України “Про стягнення не внесених у
строк податків і неподаткових платежів”. Із даної норми
випливає, що недоїмка - невнесена після закінчення встановлених
строків сплати відповідних платежів сума.
Строки сплати податків та неподаткових платежів було встановлено
відповідними нормативно-правовими актами, зокрема ч. 2
п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 17 Закону України “Про плату за
землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
та іншими. Таким чином, саме не сплачені
у строк, встановлений відповідними нормативно-правовими актами,
податки та неподаткові платежі після перебігу такого строку
набирали статусу недоїмки.
Оскільки відповідачем виявлена сума податкових платежів, які
підлягали сплаті позивачем у відповідні строки до 31.12.1999р.,
то даний податковий борг виник станом на 31.12.1999р. і
відповідно до п.п. 18.1.1 п. 18.1 ст. 18 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами
та державними цільовими фондами” підлягає списанню.
Рішенням ДШ у Ленінському районі м. Севастополя № 89
23-1/00443697 від 09.02.2001р. до позивача, відповідно до Указу
Президента України “Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки”, застосовано
фінансові санкції у розмірі 133094,34грн. за витрачання
позивачем готівки з виручки на виплату заробітної плати за
наявності у позивача податкової заборгованості.
Згідно ст. 18.1.3 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними
цільовими фондами” списанню з платників податків підлягають пеня
та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у
підпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цього пункту, та несплачені до дня
набрання чинності цією статтею, у тому числі пеня та штрафні
санкції, нараховані у зв'язку з порушенням строків розрахунків
під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної
діяльності.
Оскільки санкції у розмірі 133094,34грн. не нараховані у зв'язку
з порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у
сфері зовнішньоекономічної діяльності та не є нарахуванням на
податковий борг, то дія п.п. 18.1.3 п. 18.1 ст. 18 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податку
перед бюджетами та державними цільовими фондами” на дані санкцій
не поширюється. За таких обставин судові рішення в частині щодо
зобов'язання відповідача списати фінансові санкції в розмірі
133094,34грн., підлягають скасуванню.
Позивач звернувся з клопотанням щодо припинення провадження у
справі, оскільки ухвалою Господарського суду міста Севастополя
від 07.02.2002р. у справі № 20-6/380 позивача ліквідовано.
Згідно ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд припиняє
провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є
сторонами, ліквідовано.
Частиною 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначено, що
касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду. Повноваженнями касаційної інстанції
передбачена можливість за результатами розгляду касаційної
скарги у випадку скасування судових рішень припинити провадження
у справі (п. 4 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Оскільки підстави для скасування судових рішень за результатами
розгляду касаційної скарги Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Севастополя відсутні, то клопотання
позивача щодо припинення провадження у справі задоволенню не
підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Севастополя задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Севастополя від 24.09.2001р. у
справі № 20-6/579 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 08.11.2001р. у справі № 20-6/579-2001 в
частині зобов'язання Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Севастополя здійснити списання фінансових
санкцій у розмірі 133094,34грн., що застосовані до ТОВ “Иман”
рішенням Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Севастополя № 89 23-1/00443697 від 09.02.2001р. скасувати.
Відмовити в позові щодо зобов'язання Державної податкової
інспекції у Ленінському районі м. Севастополя здійснити списання
фінансових санкцій у розмірі 133094,34грн.
В іншій частині рішення Господарського суду міста Севастополя
від 24.09.2001р. у справі № 20-6/579 та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
08.11.2001р. у справі № 20-6/579-2001 залишити без змін.