ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.03.2002 Справа N 17-2-18-21/01-1015
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.
розглянула в судовому заступника прокурора Одеської області
засіданні господарського суду Одеської області
касаційне подання
на ухвалу від 15.10.2001
господарського суду Одеської області
та ухвалу від 26.12.2001
у справі № 17-2-18-21/01-1015
за заявою відкритого акціонерного товариства ЕК
“Одесаобленерго” в особі Центральних
електричних мереж
до відкритого акціонерного товариства
“Одеський завод “Центролит“
Про визнання банкрутом.
В засіданні взяли участь представники:
- кредиторів: Комарницький В.В., - дов. № 185 від 03.12.2001,
Джулік О.Є., - дов. від 14.01.2002, Маковій Н.В.- дов.
№ 14-02/02 від 12.03.2000
- боржника: не з'явилися
Прокурор відділу Генеральної прокуратури України Демчук Р.Д.
Представник центральної ради профспілок “Машприлад України”
Волошин В.Ю.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
судовому засіданні 14.03.2002 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Ухвалою від 15.10.2001 господарського суду Одеської області
(суддя Продаєвич В.О.) затверджено мирову угоду з додатками, яка
укладена 19.09.2001 між кредиторами та боржником Відкритим
акціонерним товариством “Одеський завод “Центролит” та припинено
провадження у справі і повноваження керуючого санацією.
Підставою для прийняття вказаної ухвали було надходження заяви
керуючого санацією про затвердження мирової угоди та мирова
угода між кредитором і боржником, яка відповідає діючому
законодавству.
Ухвалою від 26.12.2001 господарського суду Одеської області
(суддя Продаєвич В.О.) провадження у справі було поновлено, а
також затверджена додаткова угода, яка укладена між кредитором
та боржником ВАТ “Одеський завод “Центролит”, а після укладення
угоди провадження у справі було припинено.
Підставою для прийняття вказаної ухвали стали ті обставини, що
між кредитором і боржником укладена додаткова угода, яка суттєво
не змінює умов мирової угоди від 19.09.2001 і передбачає
внесення змін у п. 1.6 та 3.1. мирової угоди в частині уточнення
майна боржника, яка передається за угодою, а також наслідки
укладання угоди, яка не протирічить вимогам Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
З прийнятими ухвалами не погоджується прокуратура Одеської
області, яка звернулася до колегії суддів Вищого господарського
суду України з касаційним поданням, в якому вказано про
наявність підстав для їх скасування із-за невідповідності
діючому законодавству.
В поданні прокурора вказано, що 69,96% статутного фонду ВАТ
“Одеський завод “Центролит” належить державі в особі Фонду
державного майна України. Відповідно до Генеральної угоди від
08.08.2000 за № 1265, укладеної між ФДМУ та Держкомпромполітики
України, Міністерство промислової політики України як орган
корпоративного управління виконує функції з управління
державними корпоративними правами щодо пакета акцій розміром
69,96% статутного фонду ВАТ.
У відповідності до ст. 13 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
розпорядник майна не має права втручатися в
оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків,
передбачених Законом, і його призначення не є підставою для
припинення повноваження керівника підприємства чи органу
управління, а повноваження розпорядника майна припиняються з дня
затвердження судом мирової угоди чи призначення арбітражного
керуючого,але ці обставини судом не враховані, на думку
прокуратури, при прийнятті спірних ухвал.
Крім того, у відповідності до п. 6 ст. 17 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
керуючий санацією був зобов'язаний
розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план
санації боржника, погоджений з органом, уповноваженим управляти
майном боржника, а оскільки боржник є підприємством, заснованим
на державній власності, то це питання повинно бути погодженим з
Фондом державного майна України і органом, уповноваженим
управляти державним майном, але ці вимоги Закону не були
дотримані при розгляді справи по суті.
В касаційному поданні також вказано, що відповідно до ст. 35
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
під мировою угодою
розуміється домовленість між боржником і кредитором стосовно
відстрочки або розстрочки, а також прощення (списання)
кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Між тим, відповідно до мирової угоди від 19.09.2001 та
додаткової до неї угоди від 17.10.2001 ці вимоги законодавства
не враховані. Крім того, відповідно до п. 1.6 угоди право
власності на все майно боржника перейшло до санатора, а тому при
затвердженні мирової угоди змінився власник майна заводу - з
власності колективу ВАТ, яке йому було передано засновником
(Державою) у власність до санатора без згоди попереднього
власника, що є порушенням абз.5 п. 5 ст. 18 Закону. Таким чином,
керуючий санацією неналежне виконував свої обов'язки.
Також в касаційному поданні вказано, що згідно з ст. 4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові
акти господарського суду повинні прийматися у цілковитій
відповідності з нормами матеріального і процесуального права, а
оскільки ці вимоги не дотримані, то їх невідповідність є
підставою для скасування і направлення справи на новий розгляд
відповідно до ст.ст. 111.10, 111.13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, в касаційному поданні зазначено, що підставою для
звернення прокуратури до касаційної інстанції є те, що боржник є
одним з спеціалізованих ливарних підприємств України, на якому
виготовлюється литво для верстатобудування, металургії та інших
галузей народного господарства, і це підприємство має можливість
нарощувати обсяги виробництва, у зв'язку з чим, на думку
прокуратури, наявні державні інтереси, які дають підстави для
звернення з поданням до колегія суддів Вищого господарського
суду України.
Також прокуратура просить врахувати своєчасне звернення до
господарського суду Одеської області про вивчення даної справи,
але справа знаходилася на розгляді у Вищому господарському суді
України (ухвала від 30.11.2001). Час її повернення до
господарського суду Одеської області, її вивчення і підготовки
касаційного подання, місячний строк, установлений ст. 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
для
подання касаційного подання на ухвалу від 15.01.2001 сплинув з
поважних причин і відповідно до вимог ст. 53 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прокуратура просить
відновити цей термін.
Кредитори та боржник відзиви на касаційне подання до колегії
суддів Вищого господарського суду України не подали, але до
судової інстанції надійшли звернення Центральної ради профспілок
“Машприлад” України та Міністерства промислової політики України
про участь їх представників в судовому засіданні в якості
третьої особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні
позивача (прокуратури Одеської області).
До касаційної інстанції також надійшла заява Комітету профспілки
Всеукраїнського об'єднання солідарності трудівників заводу
“Центролит”, в якій вказано про неправомірні дії керуючого
санацією Гриба Є.Г. та про здійснення заходів щодо відзиву
мирової угоди і визнання її недійсною, а також про вирішення
питання щодо права трудового колективу передати йому цілісний
майновий комплекс боржника в оренду та інші вимоги, які не були
предметом розгляду в процесі розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали справи, касаційне подання прокуратури Одеської
області, заяву Міністерства промислової політики України,
Центральної ради профспілок “Машприлад” України, Комітету
Профспілки Всеукраїнського об'єднання солідарності трудівників
заводу “Центролит” та додані до них документи, а також
враховуючи пояснення представника кредиторів, які були надані в
судовому засіданні представниками Комітету вільної профспілки
всеукраїнського об'єднання солідарності трудівників заводу
“Центролит”, ВАТ “Одесаобленерго” в особі Центральних
електромереж приходить до висновку, що подання прокурора
підлягає відхиленню.
Матеріали справи свідчать, що до арбітражного суду Одеської
області надійшла заява ініціюючого кредитора ВАТ
“Одесаобленерго” в особі Центральних електричних мереж щодо
порушення справи про банкрутство ВАТ “Одеський завод “Центролит”
у зв'язку з тим, що останній не спроможний виконати зобов'язання
по сплаті за отриману електроенергію на суму 1337877, 42грн.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана заборгованість
виникла у зв'язку з неможливістю виконати рішення арбітражного
суду Одеської області у справі № 17-1-24/3833 за позовом
прокурора Центрального району м. Одеси в інтересах держави в
особі ВАТ “Одесаобленерго” до ВАТ “Одеський завод “Центролит”
щодо стягнення коштів в сумі 1337060, 12 грн. за спожиту
електроенергію.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
процедура неплатоспроможності є взаємопов'язаними процесуальними
діями, які здійснюються за рахунок строго визначених правил
визнання боржника неплатоспроможним та після виконання певних
дій щодо врегулювання проблем заборгованості боржника.
Арбітражний суд Одеської області у зв'язку з наявністю
неплатоспроможності ВАТ “Одеський завод “Центролит” задовольнив
вимогу кредитора про порушення справи про банкрутство по
відношенню до боржника за рахунок винесення відповідної ухвали
від 12.02.2001.
Ухвалою арбітражного суду Одеської області від 07.03.2001 було
визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 1337877,
47 грн. та зобов'язано ініціюючого кредитора за свій рахунок
подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення
справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх
кредиторів та можливих санаторів, а також подати до арбітражного
суду примірники газет офіційних друкованих органів, в яких
здійснено публікацію оголошення про порушення справи про
банкрутство.
Крім того, була введена процедура розпорядження майном боржника
та призначено розпорядника майном боржника на підставі
рекомендації Одеського обласного відділення Агентства з питань
банкрутства арбітражного керуючого Гриба Є.Г. і введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у
межах процедури розпорядження майном боржника були здійснені
заходи послідовного забезпечення грошових вимог кредиторів та
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та виявлення
кредиторів і інвесторів.
Після здійснення офіційної публікації оголошення про порушення
справи щодо банкрутства боржника у газеті “Урядовий кур'єр” № 59
(1986) та у газеті “Одесские известия” від 30.03.2001 № 61
(2143) у відповідності з вимогами ст. 13 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, розпорядник майна здійснив
реєстрацію майнових вимог кредиторів за рахунок формування
реєстру їх вимог, що дало можливість представити реєстр на
затвердження до господарського суду Одеської області, який
ухвалою від 12.07.2001 затвердив майнові вимоги кредиторів в
кількості 23 осіб, в тому числі профспілкового комітету
машинобудівників та приладобудівників ВАТ “Одеський завод
“Центролит”.
Після затвердження реєстру кредиторів на засіданні комітету
кредиторів, яке відбулось 20.07.2001, комітетом було прийнято
рішення про відкриття санаційної процедури та затвердження
кандидатури керуючого санацією, що стало підставою для прийняття
ухвали господарського суду Одеської області від 30.07.2001 про
відкриття санаційної процедури ВАТ “Одеський завод “Центролит”
та призначення керуючого санацією арбітражного керуючого Гриба
Є.Г., а також було припинено на період проведення санації
повноваження органів управління боржника, що відповідає вимогам
п. 4 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Після введення санаційної процедури до керуючого санацією
надійшов список кредиторів ВАТ “Одеський завод “Центролит”
членів профспілок Всеукраїнського об'єднання солідарності
трудівників про наявність заборгованості по зарплаті 93-м
працівникам заводу, членам профспілок, станом на 01.03.2001 на
суму 295040, 47 грн.
Вказані майнові вимоги були внесені в доповнення до реєстру
вимог кредиторів (а.с.103 т.19), у зв'язку з чим колегія суддів
Вищого господарського суду України приходить до висновку, що
посилання в заяві вказаних представників профспілкового комітету
про невключення їх майнових вимог є безпідставними.
Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією) при
наявності пропозицій щодо можливості відновлення
платоспроможності боржника повинен визначати певні процедури,
які передбачені Законом України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, а остаточне визначення процедури щодо врегулювання
проблем заборгованості неплатоспроможного боржника може бути
шляхом винесення ухвали про їх застосування на підставі
клопотань органу самоорганізації кредиторів, яким в даному
випадку є комітет кредиторів.
В процесі здійснення санаційної процедури за станом на
12.09.2001 між боржником і кредитором була укладена мирова
угода, на підставі якої боржник в особі керуючого санацією і
кредитори визнали розмір заборгованості, яка підлягає розстрочці
та прощенню (списанню) у розмірі 7978146,11 грн., у тому числі
вимоги другої черги, які складають 1712644, 99 грн., вимоги
третьої черги - 2076294,84 грн., вимоги четвертої черги
-4189206,28 грн. Крім того у вказаній угоді передбачалося про
визнання наявних вимог кредиторів до боржника згідно даних
відповідної поточної бухгалтерської звітності, що виникла із
зобов'язань у процедурі розпорядження майном та санації і
заборгованість підлягає розстрочці на умовах рівних
щоквартальних платежів на протязі 20 кварталів за винятком
регресних вимог, по пільговим пенсіям та зборів за найманою
працею, яка сплачується не пізніше 28.11.2000.
Також угода передбачала, що боржник і кредитор визнають, що
зобов'язання боржника, у тому числі вимоги кредиторів, що
виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника
чи в процедурі санації боржника (у повному обсязі) виконуються
інвестором (санатором) Дочірнім підприємством “П. С.Ц. Трейдинг
ХандельсгезмбХ” у розмірах і порядку, передбачених цією Мировою
угодою. Інвестор набуває прав власності на майно боржника, як на
сукупний валовий актив згідно додатка 1 з дня затвердження цієї
мирової угоди господарським судом Одеської області та погашення
заборгованості перед кредиторами згідно з пунктами 1.4 та 1.5
цієї мирової угоди. Сума за цією мировою угодою є сумою
компенсації інвестором (санатором) боржнику за сукупний валовий
актив. Інвестор з дня затвердження цієї Мирової угоди
господарським судом Одеської області стає правонаступником
боржника у межах обумовлених цією мировою угодою.
Крім того, в угоді було вказано, що до моменту призначення
нового керівника боржника у відповідності до ч. 7 ст. 38 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
керуючий санацією продовжує
виконувати свої обов'язки.
До переліку кредиторів відповідно до мирової угоди внесено 26
кредиторів, серед яких визнано вимоги працівників профспілкового
комітету Всеукраїнського об'єднання солідарності трудівників
заводу “Центролит” з майновими вимогами на суму 295040,47 грн.
Вказана мирова угода була затверджена комітетом кредиторів
більшістю голосів (за - 4039, проти - 613), про що свідчить
протокол № 2 від 18.09.2001.
Ухвалою від 15.10.2001 господарського суду Одеської області
затверджена мирова угода з додатком, яка укладена 19.09.2001 між
кредиторами та боржником ВАТ “Одеський завод “Центролит” в особі
арбітражного керуючого Гриба, що не протирічить вимогам
ст. 36-38 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, а також
припинено провадження у справі і повноваження керуючого
санацією, оскільки мирова угода укладена з дотриманням вимог
діючого законодавства Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
і вона зафіксувала факт укладення і підписання
мирової угоди.
Між боржником і кредитором 17.10.2001 заключається додаткова
угода до мирової угоди, яка на підставі ухвали від 26.12.2001
господарського суду Одеської області затверджена, у зв'язку з
чим було поновлено провадження у справі, а після затвердження
угоди провадження у справі було припинено, оскільки підставою
для вказаних дій суду були ті обставини, що додаткова угода
суттєво не змінювала умов мирової угоди від 19.09.2001, а
стосувалася лише уточнень щодо наслідків укладання угоди і
вказані дії не протирічать вимогам Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при
укладанні мирової угоди, яка відноситься до категорії
реорганізаційної процедури за рахунок узгодження волі сторін,
була змінена діяльність боржника та визначено питання щодо
погашення заборгованості перед кредиторами.
Мирова угода укладалася у відповідності з вимогами ч. З ст. 35
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки підставою для її
укладання було волевиявлення комітету кредиторів, а також
керуючого санацією, який виконував повноваження органу
управління боржника, як це передбачено діючим законодавством.
Колегія суддів не приймає до уваги заперечення, які викладені в
касаційному поданні щодо порушення санаційної процедури та
порядку укладання мирової угоди, оскільки у відповідності до
ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки
діючим законодавством встановлено 3-х місячний термін з дня
винесення ухвали про санацію боржника, на протязі якого керуючий
санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення
план санації боржника, але у зв'язку з тим, що на протязі
вказаного терміну комітет кредиторів та керуючий санацією
прийшли до висновку про необхідність введення процедури
відновлення платоспроможності боржника за рахунок укладання
мирової угоди, а тому з цього періоду виникли інші правові
підстави процесу проведення відновлення платоспроможності,
оскільки з моменту затвердження мирової угоди процедура санації
припиняється.
Матеріалами справи не підтверджена наявність порушення вимог
ст. 35 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки
рішення про укладання мирової угоди було розглянуто та
затверджено в установленому порядку і до суду було надано текст
мирової угоди, протокол засідання комітету кредиторів та інші
документи, які давали підстави для затвердження мирової угоди.
У відповідності до п. З ст. 38 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
господарський суд мав право відмовити в
затвердженні мирової угоди при наявності порушень порядку
укладання мирової угоди або якщо вона суперечить законодавству,
але вказані обставини матеріалами справи не підтверджені, а тому
колегія суддів приходить до висновку про правомірність
затвердження судом мирової угоди у відповідності з діючим
законодавством та матеріалами справи.
Крім того, судова колегія враховує, що в процесі розгляду справи
про банкрутство прокуратура Одеської області зверталася з листом
№ 8/7662/-01 ВХ від 31.08.2001 про залучення представника
прокуратури для участі у справі про банкрутство ВАТ “Одеський
завод “Центролит”.
У зв'язку з надходженням вказаного звернення господарським судом
було повідомлено прокуратуру про знаходження матеріалів справи в
Одеському апеляційному господарському суді, але представники
прокуратури участі в розгляді справи в апеляційній інстанції не
прийняли і лише в січні 2000 року звернулися з касаційним
поданням до колегії суддів Вищого господарського суду України.
Враховуючи те, що під представництвом прокуратури інтересів
держави в господарському суді розуміються правовідносини, в яких
прокурор реалізує визначені Конституцією України та Законами
України повноваження і вчиняє в суді процесуальні дії з метою
захисту інтересів держави, лише при зверненні до суду з позовною
заявою, а тому у відповідності до ст. 29 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прокурор має право
подати подання, якщо він звертався до господарському суду з
позовом в інтересах держави, або якщо він був учасником
процесу,але про це не свідчать матеріали справи. Прокурор лише
звертався до суду про свою участь у розгляді справи, але
фактично участі у розгляді справи не приймав, не дивлячись на
те, що суд повідомив його щодо розгляду справи про банкрутство
буде здійснено в апеляційній інстанції.
Також враховуються ті обставини, що мирова угода, яка є
предметом касаційного подання, є волевиявленням кредиторів та
боржника, від імені яких вона у відповідності до ст. 35 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
підписана кредиторами та керуючим
санацією.
Вказані учасники судового процесу: ВАТ “Одеський завод
“Центролит”, профком ВАТ “Одеський завод “Центролит”,
Суворовський райвідділ пенсійного фонду України та громадянин
Пастушенко Л.В. зверталися до колегії суддів Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, але в
послідуючому касаційні скарги були відізвані, що свідчить про
відсутність порушень прав громадян та інших учасників судового
процесу, у зв'язку з чим прокуратурою втрачено право на
звернення до суду щодо захисту інтересів держави, оскільки
діючим законодавством передбачено порядок вирішення питання
відновлення платоспроможності за рахунок укладання мирової угоди
між кредиторами та боржником за рахунок їх волевиявлення,що
підтверджено матеріалами справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може
розглядати по суті звернення Всеукраїнського об'єднання
солідарності трудівників на дії керуючого санацією в процесі
здійснення своїх повноважень, оскільки це питання не було
предметом розгляду в господарському суді Одеської області, а
також розглядати питання про передачу майна суб'єкта банкрутство
трудовому колективу та інші вимоги, які не були предметом
розгляду в суді першої інстанції, оскільки у відповідності до
ст. 111-7 касаційна інстанція не приймає і не розглядає вимоги,
що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вказана заява також не може бути розглянута в судовому
засіданні, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
форми, змісту та порядку її подання, а тому вона підлягає
направленню до господарського суду Одеської області.
Не підлягають задоволенню клопотання Центральної ради профспілок
“Машприлад” України та Міністерства промислової політики України
про допущення представників вказаних органів у справі в якості
3-ї особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні
позивача (прокурора Одеської області), оскільки відповідно до
ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
сторонами у справі про
банкрутство є кредитори, представники комітету кредиторів,
боржник.
Чинне законодавство не передбачає участі 3-ї особи у справах про
банкрутство, оскільки учасниками у справі про банкрутство можуть
бути сторони, арбітражний керуючий, власник майна боржника або
інші особи, передбачені розділом 6 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, яким визначено особливості банкрутства
окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, а тому
представники вказаних органів були допущені до розгляду справи
не в якості процесуального представника, а право слухання
справи.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційне подання заступника прокурора Одеської області
відхилити, ухвали господарського суду Одеської області від
15.10.2001 та від 26.12.2001 по справі № 17-2-18-21/01-1015
залишити без змін.
Відмовити в задоволенні клопотання Міністерства промислової
політики України, Центральної ради профспілок “Машприлад”
України про допущення представників до участі у справі як 3-х
осіб, що не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача
(прокурора Одеської області).
Заяву комітету профспілок Всеукраїнського об'єднання
солідарності трудівників направити до господарського суду
Одеської області для її розгляду у відповідності з вимогами
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.