ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
14.03.2002
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула
касаційне подання заступника прокурора Одеської області на ухвалу
господарського суду Одеської області від 15.10.2001 та ухвалу
господарського суду Одеської області від 26.12.2001 у справі за
позовом ВАТ "Одесаобленерго" в особі Центральних електричних мереж
до ВАТ "Одеський завод "Центролит" про визнання банкрутом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2001
затверджено мирову угоду з додатками, яку укладено 19.09.2001 між
кредиторами та боржником - Відкритим акціонерним товариством
"Одеський завод "Центролит", та припинено провадження у справі і
повноваження керуючого санацією.
Підставою прийняття вказаної ухвали було надходження заяви
керуючого санацією про затвердження мирової угоди та мирова угода
між кредитором і боржником, яка відповідає чинному законодавству.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2001
провадження у справі було поновлено, затверджено додаткову угоду,
укладену між кредитором та боржником - ВАТ "Одеський завод
"Центролит", після укладення угоди - провадження у справі
припинено.
Підставою прийняття вказаної ухвали стали ті обставини, що
між кредитором і боржником укладено додаткову угоду, яка суттєво
не змінює умов мирової угоди від 19.09.2001 і передбачає внесення
змін до пунктів 1.6 та 3.1 мирової угоди в частині уточнення майна
боржника, яке передається за угодою, а також наслідки укладання
угоди, що не суперечить вимогам Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
З прийнятими ухвалами не погоджується прокуратура Одеської
області, яка звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційним поданням, в якому вказано про наявність підстав для їх
скасування із-за невідповідності чинному законодавству.
В поданні прокурора вказано, що 69,96 % статутного фонду ВАТ
"Одеський завод "Центролит" належить державі в особі Фонду
державного майна України. Відповідно до Генеральної угоди від
08.08.2000 за N 1265, укладеної між ФДМУ та Держкомпромполітики
України, Міністерство промислової політики України як орган
корпоративного управління виконує функції з управління державними
корпоративними правами щодо пакета акцій розміром 69,96 %
статутного фонду ВАТ.
У відповідності до статті 13 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
розпорядник майна не має права втручатися в
оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків,
передбачених Законом, і його призначення не є підставою для
припинення повноваження керівника підприємства чи органу
управління, а повноваження розпорядника майна припиняються з дня
затвердження судом мирової угоди чи призначення арбітражного
керуючого, але ці обставини, на думку прокуратури, у прийнятті
спірних ухвал судом не враховано.
Крім того, відповідно до пункту 6 статті 17 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
керуючий санацією був зобов'язаний
розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план
санації боржника, погоджений з органом, уповноваженим управляти
майном боржника, а оскільки боржник є підприємством, заснованим на
державній власності, то це питання повинно бути погодженим з
Фондом державного майна України і органом, уповноваженим управляти
державним майном, але ці вимоги Закону не були дотримані при
розгляді справи по суті.
У касаційному поданні також вказано, що відповідно до статті
35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
під мировою угодою
розуміється домовленість між боржником і кредитором стосовно
відстрочки або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами
боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Між тим, відповідно до мирової угоди від 19.09.2001 та
додаткової до неї угоди від 17.10.2001 ці вимоги законодавства не
враховані. Крім того, відповідно до пункту 1.6 угоди право
власності на все майно боржника перейшло до санатора, а тому при
затвердженні мирової угоди змінився власник майна заводу - з
власності колективу ВАТ, яке йому було передано засновником
(державою), у власність до санатора без згоди попереднього
власника, що є порушенням абзацу 5 пункту 5 статті 18 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
. Отже, керуючий санацією неналежно виконував свої
обов'язки.
Також в касаційному поданні вказано, що згідно зі статтею 4
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
судові акти господарського суду мають прийматись у
цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального
права, а оскільки ці вимоги не дотримані, то їх невідповідність є
підставою для скасування і направлення справи на новий розгляд
відповідно до статей 111-10, 111-13 ГПК.
Крім того, в касаційному поданні зазначено, що підставою для
звернення прокуратури до касаційної інстанції є те, що боржник є
одним із спеціалізованих ливарних підприємств України, на якому
виготовляється литво для верстатобудування, металургії та інших
галузей народного господарства, і це підприємство має можливість
нарощувати обсяги виробництва, у зв'язку з чим, на думку
прокуратури, наявні державні інтереси, які дають підстави для
звернення з поданням до Вищого господарського суду України.
Також прокуратура просить врахувати своєчасне звернення до
господарського суду Одеської області про вивчення даної справи,
але справа знаходилася на розгляді у Вищому господарському суді
України (ухвала від 30.11.2001). Час її повернення до
господарського суду Одеської області, її вивчення і підготовки
касаційного подання, місячний строк, установлений статтею 111 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
для подання касаційного подання на ухвалу від
15.01.2001, сплинув з поважних причин і відповідно до вимог статті
53 ГПК прокуратура просить відновити цей термін.
Кредитори та боржник відзиви на касаційне подання до колегії
суддів Вищого господарського суду України не подали, але до
судової інстанції надійшли звернення Центральної ради профспілок
"Машприлад" України та Міністерства промислової політики України
про участь їх представників у судовому засіданні як третьої особи,
які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача
(прокуратури Одеської області).
До касаційної інстанції також надійшла заява Комітету
профспілки Всеукраїнського об'єднання солідарності трудівників
заводу "Центролит", в якій вказано про неправомірні дії керуючого
санацією Г. та про здійснення заходів щодо відзиву мирової угоди і
визнання її недійсною, а також про вирішення питання щодо права
трудового колективу передати йому цілісний майновий комплекс
боржника в оренду та інші вимоги, які не були предметом розгляду в
процесі розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши матеріали справи, касаційне подання прокуратури
Одеської області, заяви Міністерства промислової політики України,
Центральної ради профспілок "Машприлад" України, Комітету
профспілки Всеукраїнського об'єднання солідарності трудівників
заводу "Центролит" та додані до них документи, також враховуючи
пояснення представника кредиторів, які були надані в судовому
засіданні представниками Комітету вільної профспілки
всеукраїнського об'єднання солідарності трудівників заводу
"Центролит", ВАТ "Одесаобленерго" в особі Центральних
електромереж, дійшла висновку, що подання прокурора підлягає
відхиленню.
Матеріали справи свідчать, що до арбітражного суду Одеської
області надійшла заява ініціюючого кредитора ВАТ "Одесаобленерго"
в особі Центральних електричних мереж щодо порушення справи про
банкрутство ВАТ "Одеський завод "Центролит" у зв'язку з тим, що
останній не спроможний виконати зобов'язання по сплаті за отриману
електроенергію на суму 1337877,42 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана заборгованість
виникла у зв'язку з неможливістю виконати рішення арбітражного
суду Одеської області у справі N 17-1-24/3833 за позовом прокурора
Центрального району м. Одеси в інтересах держави в особі ВАТ
"Одесаобленерго" до ВАТ "Одеський завод "Центролит" щодо стягнення
коштів у сумі 1337060,12 грн. за спожиту електроенергію.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що процедура неплатоспроможності є взаємопов'язаними
процесуальними діями, які здійснюються за рахунок строго
визначених правил визнання боржника неплатоспроможним та після
виконання певних дій щодо врегулювання проблем заборгованості
боржника. Арбітражний суд Одеської області у зв'язку з наявністю
неплатоспроможності ВАТ "Одеський завод "Центролит" ухвалою від
12.02.2001 задовольнив вимогу кредитора про порушення справи про
банкрутство щодо боржника.
Ухвалою арбітражного суду Одеської області від 07.03.2001
було визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі
1337877,47 грн. та зобов'язано ініціюючого кредитора за свій
рахунок подати до офіційного друкованого органу оголошення про
порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх
кредиторів та можливих санаторів, а також подати до арбітражного
суду примірники газет офіційних друкованих органів, в яких
здійснено публікацію оголошення про порушення справи про
банкрутство.
Крім того, була введена процедура розпорядження майном
боржника та призначено розпорядника майном боржника на підставі
рекомендації Одеського обласного відділення Агентства з питань
банкрутства арбітражного керуючого Г. і введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
у межах процедури розпорядження майном боржника були здійснені
заходи послідовного забезпечення грошових вимог кредиторів та
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та виявлення
кредиторів і інвесторів.
Після здійснення офіційної публікації оголошення про
порушення справи про банкрутство боржника у газеті "Урядовий
кур'єр" N 59 (1986) та у газеті "Одесские известия" від 30.03.2001
N 61 (2143) у відповідності з вимогами статті 13 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
розпорядник майна здійснив реєстрацію
майнових вимог кредиторів шляхом формування реєстру їх вимог, що
дало можливість надати реєстр на затвердження до господарського
суду Одеської області, який ухвалою від 12.07.2001 затвердив
майнові вимоги кредиторів у кількості 23 осіб, у тому числі
профспілкового комітету машинобудівників та приладобудівників ВАТ
"Одеський завод "Центролит".
Після затвердження реєстру кредиторів на засіданні комітету
кредиторів, яке відбулось 20.07.2001, комітетом було прийнято
рішення про відкриття процедури санації та затвердження
кандидатури керуючого санацією, що стало підставою прийняття
ухвали господарського суду Одеської області від 30.07.2001 про
відкриття процедури санації ВАТ "Одеський завод "Центролит" та
призначення керуючого санацією арбітражного керуючого Г., а також
було припинено на період проведення санації повноваження органів
управління боржника, що відповідає вимогам пункту 4 статті 17
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Після введення процедури санації до керуючого санацією
надійшов список кредиторів ВАТ "Одеський завод "Центролит" членів
профспілок Всеукраїнського об'єднання солідарності трудівників про
наявність заборгованості по зарплаті 93-м працівникам заводу,
членам профспілок, станом на 01.03.2001 на суму 295040,47 грн.
Вказані майнові вимоги були внесені в доповнення до реєстру
вимог кредиторів, у зв'язку з чим колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що посилання в заяві
вказаних представників профспілкового комітету про невключення їх
майнових вимог є безпідставними.
Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією)
при наявності пропозицій щодо можливості відновлення
платоспроможності боржника повинен визначати певні процедури, які
передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, а остаточне
визначення процедури щодо врегулювання проблем заборгованості
неплатоспроможного боржника може бути шляхом винесення ухвали про
їх застосування на підставі клопотань органу самоорганізації
кредиторів, яким у даному випадку є комітет кредиторів.
В процесі здійснення процедури санації станом на 12.09.2001
між боржником і кредитором було укладено мирову угоду, на підставі
якої боржник в особі керуючого санацією і кредитори визнали розмір
заборгованості, яка підлягає розстроченню та прощенню (списанню),
у розмірі 7978146,11 грн., у тому числі вимоги другої черги, які
складають 1712644,99 грн., вимоги третьої черги - 2076294,84 грн.,
вимоги четвертої черги - 4189206,28 грн. Крім того, у вказаній
угоді передбачалося про визнання наявних вимог кредиторів до
боржника згідно з даними бухгалтерської звітності, що виникли із
зобов'язань у процедурі розпорядження майном та санації, і
заборгованість підлягає розстроченню на умовах рівних
щоквартальних платежів протягом 20 кварталів, за винятком
регресних вимог, по пільгових пенсіях та зборів за найманою
працею, яка сплачується не пізніше 28.11.2000.
Також угода передбачала, що боржник і кредитор визнають, що
зобов'язання боржника, у тому числі вимоги кредиторів, що виникли
із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в
процедурі санації боржника (у повному обсязі), виконуються
інвестором (санатором) Дочірнім підприємством "П.С.Ц. Трейдинг
ХандельсгезмбХ" у розмірах і порядку, передбачених цією мировою
угодою. Інвестор набуває прав власності на майно боржника як на
сукупний валовий актив, згідно з додатком 1 з дня затвердження
цієї мирової угоди господарським судом Одеської області та
погашення заборгованості перед кредиторами згідно з пунктами 1.4
та 1.5 цієї мирової угоди. Сума за цією мировою угодою є сумою
компенсації інвестором (санатором) боржнику за сукупний валовий
актив. Інвестор з дня затвердження цієї мирової угоди
господарським судом Одеської області стає правонаступником
боржника у межах, обумовлених цією мировою угодою.
Крім того, в угоді було вказано, що до моменту призначення
нового керівника боржника у відповідності до частини 7 статті 38
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
керуючий санацією продовжує
виконувати свої обов'язки.
До переліку кредиторів відповідно до мирової угоди внесено 26
кредиторів, серед яких визнано вимоги працівників профспілкового
комітету Всеукраїнського об'єднання солідарності трудівників
заводу "Центролит" з майновими вимогами на суму 295040,47 грн.
Вказана мирова угода була затверджена комітетом кредиторів
більшістю голосів (за - 4039, проти - 613), про що свідчить
протокол N 2 від 18.09.2001.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2001
затверджено мирову угоду з додатком, укладену 19.09.2001 між
кредиторами та боржником - ВАТ "Одеський завод "Центролит" в особі
арбітражного керуючого Г., що не суперечить вимогам статей 36 - 38
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, а також припинено
провадження у справі і повноваження керуючого санацією, оскільки
мирова угода укладена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Між боржником і кредитором 17.10.2001 укладено додаткову
угоду до мирової угоди, яку затверджено ухвалою господарського
суду Одеської області від 26.12.2001, у зв'язку з чим було
поновлено провадження у справі, а після затвердження угоди -
провадження у справі припинено, оскільки підставою для вказаних
дій суду були ті обставини, що додаткова угода суттєво не
змінювала умов мирової угоди від 19.09.2001, а стосувалася лише
уточнень щодо наслідків укладання угоди і вказані дії не
суперечать вимогам Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
при укладанні мирової угоди, яка належить до категорії
реорганізаційної процедури за рахунок узгодження волі сторін, було
змінено діяльність боржника та визначено питання щодо погашення
заборгованості перед кредиторами.
Мирова угода укладалася у відповідності з вимогами частини 3
статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки
підставою для її укладання було волевиявлення комітету кредиторів,
а також керуючого санацією, який виконував повноваження органу
управління боржника, як це передбачено чинним законодавством.
Колегія суддів не бере до уваги заперечення, які викладені в
касаційному поданні, щодо порушення процедури санації та порядку
укладання мирової угоди, оскільки у відповідності до статті 18
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлено 3-місячний термін
з дня винесення ухвали про санацію боржника, протягом якого
керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для
схвалення план санації боржника, але у зв'язку з тим, що протягом
вказаного терміну комітет кредиторів та керуючий санацією дійшли
висновку про необхідність введення процедури відновлення
платоспроможності боржника за рахунок укладання мирової угоди, а
тому з цього періоду виникли інші правові підстави процесу
проведення відновлення платоспроможності, оскільки з моменту
затвердження мирової угоди процедура санації припиняється.
Матеріалами справи не підтверджена наявність порушення вимог
статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки
рішення про укладання мирової угоди було розглянуто та затверджено
в установленому порядку і до суду було надано текст мирової угоди,
протокол засідання комітету кредиторів та інші документи, які
давали підстави для затвердження мирової угоди.
Відповідно до пункту 3 статті 38 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
господарський суд мав право відмовити в
затвердженні мирової угоди при наявності порушень порядку
укладання мирової угоди або якщо вона суперечить законодавству,
але вказані обставини матеріалами справи не підтверджені, а тому
колегія суддів дійшла висновку про правомірність затвердження
судом мирової угоди у відповідності з чинним законодавством та
матеріалами справи.
Крім того, судова колегія враховує, що в процесі розгляду
справи про банкрутство прокуратура Одеської області зверталася з
листом від 31.08.2001 про залучення представника прокуратури для
участі у справі про банкрутство ВАТ "Одеський завод "Центролит".
У зв'язку з надходженням вказаного звернення господарським
судом було повідомлено прокуратуру про знаходження матеріалів
справи в Одеському апеляційному господарському суді, але
представники прокуратури участі в розгляді справи в апеляційній
інстанції не прийняли і лише в січні 2000 року звернулися з
касаційним поданням до Вищого господарського суду України.
Враховуючи те, що під представництвом прокуратури інтересів
держави в господарському суді розуміються правовідносини, в яких
прокурор реалізує визначені Конституцією ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
законами України повноваження і вчиняє в суді процесуальні дії з
метою захисту інтересів держави лише при зверненні до суду з
позовною заявою, тому у відповідності до статті 29 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
прокурор має право подати подання, якщо він звертався
до господарського суду з позовом в інтересах держави або якщо він
був учасником процесу, але про це не свідчать матеріали справи.
Прокурор лише звертався до суду про свою участь у розгляді справи,
але фактично участі у розгляді справи не брав, незважаючи на те,
що суд повідомив його щодо розгляду справи про банкрутство в
апеляційній інстанції.
Також враховуються ті обставини, що мирова угода, яка є
предметом касаційного подання, є волевиявленням кредиторів та
боржника, від імені яких вона у відповідності до статті 35 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
підписана кредиторами та керуючим
санацією.
Вказані учасники судового процесу: ВАТ "Одеський завод
"Центролит", профком ВАТ "Одеський завод "Центролит", Суворовський
райвідділ Пенсійного фонду України та громадянин П. зверталися до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, але в
подальшому касаційні скарги були відкликані, що свідчить про
відсутність порушень прав громадян та інших учасників судового
процесу, у зв'язку з чим прокуратурою втрачено право на звернення
до суду щодо захисту інтересів держави, оскільки чинним
законодавством передбачено порядок вирішення питання відновлення
платоспроможності за рахунок укладання мирової угоди між
кредиторами та боржником за рахунок їх волевиявлення, що
підтверджено матеріалами справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може
розглядати по суті звернення Всеукраїнського об'єднання
солідарності трудівників на дії керуючого санацією в процесі
здійснення своїх повноважень, оскільки це питання не було
предметом розгляду в господарському суді Одеської області, а також
розглядати питання про передачу майна суб'єкта банкрутства
трудовому колективу та інші вимоги, які не були предметом розгляду
в суді першої інстанції, оскільки у відповідності до статті 111
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не приймає і не розглядає
вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вказана заява також не може бути розглянута в судовому
засіданні, оскільки вона не відповідає вимогам статті 111 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо форми, змісту та порядку її подання, а тому вона
підлягає направленню до господарського суду Одеської області.
Не підлягають задоволенню клопотання Центральної ради
профспілок "Машприлад" України та Міністерства промислової
політики України про допущення представників вказаних органів у
справі як 3-ї особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні
позивача, оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
сторонами у справі про банкрутство є
кредитори, представники комітету кредиторів, боржник.
Чинне законодавство не передбачає участі 3-х осіб у справах
про банкрутство, оскільки учасниками у справі про банкрутство
можуть бути сторони, арбітражний керуючий, власник майна боржника
або інші особи, передбачені розділом 6 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, яким визначено особливості банкрутства
окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, а тому
представники вказаних органів були допущені до розгляду справи не
як процесуальні представники, а з правом слухання справи.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтею 111-13 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
та Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
касаційне подання заступника прокурора Одеської області
відхилити, ухвали господарського суду Одеської області від
15.10.2001 та від 26.12.2001 у даній справі залишити без змін.
Відмовити в задоволенні клопотання Міністерства промислової
політики України, Центральної ради профспілок "Машприлад" України
про допущення представників до участі у справі як 3-х осіб, що не
заявляють самостійних вимог, на стороні позивача.
Заяву комітету профспілок Всеукраїнського об'єднання
солідарності трудівників направити до господарського суду Одеської
області для її розгляду у відповідності з вимогами Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 3