ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.2002 Справа N Д 12/65
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок B.C. - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащанка М.М.,
за участю від позивача: Мороз А.Ф. - доручення
представників № 192 від
26.02.02; Пономарьов Ю.М. -
доручення № 193 від 26.02.02.
від відповідача: Войченко Г.М. -
доручення № 88
від 14.02.02.; Єрмолін В.П. -
доручення № 102 від 19.02.02.
розглянувши у відкритому Науково-виробничої дослідної
судовому засіданні агрофірми “Наукова” (далі - НВДА
касаційну скаргу “Наукова“)
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № Д 12/65
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом НВДА “Наукова“
до ЗАТ комерційний банк “Приватбанк”
(далі – КБ “Приватбанк“)
Про визнання недійсним кредитного договору № 24 від 17.03.97
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
07.06.2001 (суддя - Жукова Л.В.) відмовлено в задоволенні
позовних вимог, щодо визнання недійсним кредитного договору № 24
від 17.03.97.
Постановою Дніпропетровського господарського апеляційного суду
від 03-08.03.2001 рішення арбітражного суду Дніпропетровської
області від 07.06.2001 з даної справи залишено без змін, а
апеляційна скарга позивача без задоволення.
Судові рішення мотивовані тим, що згідно зі ст. 48 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
недійсною є та угода, що не
відповідає вимогам закону. Договір застави відповідає вимогам
чинного законодавства України і в ньому присутні всі суттєві
умови договору. Визначення договору застави, як засобу
забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором не є
суттєвою умовою цього договору.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду касатор звернувся у Вищий господарський суд
України з касаційною скаргою і просить її скасувати, мотивуючи
тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального
права. В даному випадку застосування статей 48, 50 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
не суперечать одна одній. Позивач
ставив питання про визнання кредитного договору недійсним у
зв'язку з тим, що при укладенні даного кредитного договору не
могла бути застосована правова форма забезпечення кредиту -
застава - в силу обмежень, встановлених спеціальним Законом
України “Про основи державної політики у сфері науки і
науково-технічної діяльності”. Висновки суду ґрунтуються тільки
на застосуванні загальних законів, які регулюють кредитні
правовідносини.
Позивач є державним підприємством з державною формою власності,
органом управління якого є Українська академія аграрних наук,
майно закріплене за агрофірмою “Наукова” на праві оперативного
управління і тому не може бути предметом застави. За цих
обставин позивач просить визнати недійсним вищевказаний
кредитний договір на підставі статей 48, 50, ч. 1 ст. 59
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши доповідь судді Божок B.C., пояснення представників
сторін та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
КБ “Приватбанк”, правонаступником якого є відповідач та ПФ
“Аванті” 17.03.97 уклали кредитний договір № 24 відповідно до
умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 5 000 000
гривень з терміном повернення до 17.03.98, зі сплатою 36%
річних. Пунктом 3 даного договору передбачено, що кредит
надається під забезпечення всіма основними і оборотними засобами
позичальника та договір застави.
24.03.98 між ЗАТ “Аванті-2000”, правонаступником ПФ “Аванті” та
агрофірмою “Наукова”, за погодженням з КБ “Приватбанк”, укладена
угода про перевід боргу відповідно до якого агрофірма “Наукова”
прийняла на себе зобов'язання за кредитним договором № 24 від
17.03.97.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними
договорами, зокрема і договору № 24 від 17.03.97 НВДА “Наукова”
та КБ “Приватбанк” 02.04.98 уклали договір застави майна № 1/Н.
Арбітражним судом встановлено, що кредитний договір відповідає
вимогам чинного законодавства і він містить в собі всі істотні
умови договору. Визначення договору застави як засобу
забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором не є
істотною умовою цього договору.
Позивач за своєю організаційно-правовою формою є державним
підприємством. Відповідно до пункту 4.2 статуту НВДА “Наукова”
державне майно закріплене за агрофірмою належить їй на праві
повного господарського відання, яке здійснюється згідно із
законодавством і цим статутом, що повністю узгоджується зі
ст. 10 Закону України “Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
якою також передбачено, що майно яке закріплено за державним
підприємством, належить йому на праві повного господарського
відання.
Статтею 11 Закону України “Про заставу” встановлено, що
підприємство за яким майно закріплено на праві повного
господарського відання, має право надавати це майно в заставу.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 вказаного закону застава має похідний
характер від забезпеченого нею зобов'язання. При цьому в
будь-якому випадку договір застави не може впливати на
законність, або незаконність забезпечуваного ним основного
зобов'язання - кредитного договору.
Викладені в касаційній скарзі доводи про те, що суд не взяв до
уваги положення Закону України “Про основи державної політики у
сфері науки і науково-технічної діяльності” необґрунтовані,
оскільки позивач не обґрунтував своє твердження яким чином саме
цей закон є спеціальним стосовно кредитних відносин.
Тому, якщо, на думку позивача, договір застави не відповідає
умовам закону, то ці обставини не є підставою для визнання
недійсним кредитного договору.
Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Недійсними визнаються угоди, які не відповідають вимогам чинного
законодавства і в яких порушено хоча б одна з умов дійсності
угод.
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що
Дніпропетровський апеляційний господарський суд правомірно
дійшов висновку про відповідність змісту кредитного договору
вимогам закону, відповідність вимогам закону форми договору та
підписання його правоздатними сторонами. Постанова суду
відповідає чинному законодавству України та матеріалам справи і
підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 03-08.10.2001 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № Д12/65 залишити без змін, а
касаційну скаргу НВДА “Наукова” без задоволення.