ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.2002 Справа N 2-6/5171-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. -головуючого, Подоляк О.А., Семчука В.В.,
за участю представників:
від позивача - Джелілова А.А., Рябчинського О.Ю.
від відповідача - Слезка Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Кримської регіональної митниці
на рішення від 06-07.06.2001 арбітражного суду Автономної
Республіки Крим та постанову від 11.09.2001 Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-6/5171-2001
за позовом Спільного українсько-турецького підприємства
“Озенбаш“
до Кримської регіональної митниці
про визнання недійсним талону відмови
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
06-07.06.2001 (суддя Щепанська О.А.), залишеним без змін
постановою від 11.09.2001 Севастопольського апеляційного
господарського суду (головуючий суддя Сотула В.С., судді Голик
В.С., Шевченко М.М.) позов про визнання недійсним талону відмови
в митному оформленні від 13.05.2001 б/н, виданого Кримською
регіональною митницею, задоволено.
Рішення та постанова мотивовані тим, що відмова у митному
оформленні вантажу була обумовлена відсутністю у СП “Озенбаш”
разової індивідуальної ліцензії, в той час як рішенням Виніого
арбітражного суду України від 27.10.2000 р. у справі № 5/104
наказ Міністерства економіки України від 07.07.2000 № 50/93,
яким до позивача була застосована спеціальна санкція - режим
індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності,
визнано недійсним.
Кримська регіональна митниця у касаційній скарзі просить рішення
арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 06-07.06.2001
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 11.09.2001 скасувати і в позові відмовити, посилаючись на
порушення судами норм процесуального права. Як зазначає
скаржник, суд згідно ст. 24 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов'язаний
був притягнути в якості іншого відповідача у справі Міністерство
економіки України, який видав наказ про застосування до позивача
спеціальної санкції. Крім того, на момент звернення СП “Озенбаш”
до відповідача з метою митного оформлення вантажу, Центральна
база даних Державної митної служби України не містила відомостей
щодо скасування наказу Міністерства економіки України, що
свідчить про те, що рішення Вищого арбітражного суду України від
27.10.2000 у справі № 5/104 не виконано, а тому, на думку
скаржника, відмова у митному оформленні вантажу з його боку є
правомірною.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи,
на яких ґрунтується касаційна скарга, і заперечення проти них,
перевіривши матеріали справи та повноту встановлення
господарським судом обставин справи і правильність їх юридичної
оцінки, колегія суддів Вищого господарського суду України
прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що на митному посту Кримської регіональної митниці
спільним підприємством “Озенбаш” 13.05.2001 було пред'явлено до
митного оформлення згідно вантажно-митної декларації
№ 60002/1/000796 вантаж - черенки гвоздики в кількості 500000
штук, що надійшов на адресу позивача за контрактом № 15 від
06.04.2001 р.
Кримська регіональна митниця відмовила у митному оформленні
вантажу на підставі відсутності у позивача разової
індивідуальної ліцензії, передбаченої ст. 37 Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність”, так як до СП “Озенбаш” згідно
наказу Міністерства економіки України від 07.07.2000 № 50/93
була застосована спеціальна санкція - режим індивідуального
ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої
і апеляційної інстанцій, що дії відповідача по відмові у митному
оформленні вантажу є неправомірними, так як рішенням Вищого
арбітражного суду України від 27.10.2000 р. у справі № 5/104 за
позовом СП “Озенбаш” до Міністерства економіки України /надалі-
Мінекономіки/ наказ Мінекономіки від 07.07.2000 № 50/93 визнаний
недійсним.
Позивачем під час здійснення митного оформлення вантажу було
пред'явлено Кримській регіональній митниці як рішення Вищого
арбітражного суду України від 27.10.2001 у справі 5/104 про
визнання недійсним наказу Мінекономіки, так і постанову Вищого
арбітражного суду України від 04.04.2001 р., якою зазначене
рішення залишено Тез змін.
Відповідно с 1.5 ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
ст. 115 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ухвалюють,; дами
іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території
України.
За таких обставин Кримська регіональна митниця зобов'язана була
керуватися чинними судовими рішеннями.
Невиконання Міністерства економіки рішення ВАСУ від 27.10.2000
№ 5/104 відносно опублікування його резолютивної частини не
впливає на чинність судового рішення.
Суд касаційної інстанції також не вбачає порушень судами першої
та апеляційної інстанцій ст. 24 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки питання правомірності наказу Мінекономіки від
07.С7.2000 № 50/93 на час розгляду даного господарського спору
вже було вирішено арбітражним (господарським) судом, і підстав
для залучення Мінекономіки в якості іншого відповідача до участі
у розгляді цієї справи не було.
З огляду на зазначене касаційна інстанція вважає юридичну
оцінку, дану господарськими судимі обставинам справи такою, що
відповідає матеріалам справи і ґрунтується на чинному
законодавстві України, тому підстав для задоволення касаційної
скарги немас.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:.
Рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
06-07.06.2001 та постанову від 11.09.2001 Севастопольського
апеляційного господарського суду у справі № 2-6/5171-2001
залишити без змін, а касаційну скаргу Кримської регіональної
митниці без задоволення.