ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2002                                	 Справа N 15/1-0

                             м. Київ

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:  Шульги

О.Ф.  -  головуючого,  Вовка  І.  В.,  Козир  Т.П.  ,  за  участю

представника  позивача – Авер’янової В. О.  дов.  від  14.12.2001

року № 460,

розглянувши касаційну скаргу ТОВ “Корсар” на постанову  Одеського

апеляційного господарського суду від 19.10.2001 року у справі  за

позовом  ТОВ  “Корсар”  до Державної податкової  інспекції  у  м.

Херсоні 

про   визнання рішення недійсним,

                       В С Т А Н О В И В:

     В серпні 2001 року ТОВ “Корсар” звернулось до суду з позовом
до  Державної  податкової  інспекції в м.  Херсоні  про  визнання
частково недійсним рішення від 3.08.2001 року № 387/24749808/23-1
про  застосування фінансових санкцій за порушення порядку ведення
касових операцій на суму 27700 грн.

Рішенням  господарського суду Херсонської області від 28серпня  –

6.09.2001 року позов задоволено.

Постановою   Одеського  апеляційного  господарського   суду   від

19.10.2001  року  рішення суду скасовано, в позові  відмовлено  з

мотивів його безпідставності.

     Не  погоджуючись з постановою суду, ТОВ “Корсар” просить  її
скасувати  і  залишити  без зміни рішення  суду,  посилаючись  на
неправильне   застосування  судом  апеляційної   інстанції   норм
матеріального права.

     Вважає,  що  не порушив законодавство про регулювання  обігу
готівки: операцію з видачі під звіт готівки в сумі 110000 гривень
працівнику підприємства Канівцю відобразив в обліку відповідно до
вимог  Закону  України  “Про бухгалтерських  облік  та  фінансову
звітність  в  Україні”  ( 996-14 ) (996-14)
         та “Порядку  ведення  касових
операцій”.

      А  кошти  в  розмірі  18500  гривень  під  звіт  одержав  і

використав працівник підприємства Кравчук.

    Тому підстав для притягнення до відповідальності не було.

     Крім  того,  приймаючи  спірне рішення,  відповідач  порушив
норми  Указу Президента України від 26.07.2000 року “Про внесення
змін   в  Указ  Президента  України  від  12.06.1995  року № 436”
( 920/2000 ) (920/2000)
        , за яким фінансові санкції повинні застосовуватись в
розмірі,  встановленому  на момент закінчення  перевірки,  тобто,
відповідач міг накласти штраф в розмірі 4625 гривень, а не  27700
гривень.

     Представник позивача в судовому засіданні доводи  касаційної
скарги підтримала повністю.

      Вислухавши  пояснення  представника  касатора,  обговоривши

доводи  касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,

що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Відповідно до Указу Президента України від 12.06.1995 року №
436/95  “Про  застосування штрафних санкцій за порушення  норм  з
регулювання обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
         за перевищення встановлених
строків використання виданої під звіт готівки, а також за  видачу
готівкових  коштів  під звіт без повного звітування  щодо  раніше
виданих    коштів   до   суб’єктів   підприємницької   діяльності
застосовується штраф в розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

      Як   встановлено  судом  при  розгляді  справи,  відповідач

рішенням від 3.08.2001 року № 387/24749808/23-1 на підставі Указу

Президента   України  від  12.06.1995  року   “Про   застосування

фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”

( 436/95  ) (436/95)
          оштрафував позивача, зокрема, на 25  відсотків  від

виданої під звіт суми - 27500 грн.- за незаконну видачу під  звіт

готівки без повного звітування за раніше видані кошти.

     Спірне  рішення  прийнято на підставі акту  перевірки,  яким
встановлено, що 26.12.2000 року директору підприємства Канівцю А.
М.  видано під звіт за видатковим касовим ордером 110000 гривень,
незважаючи  на  те,  що  він не звітував за  раніше  видані  йому
21.12.2000 року кошти в сумі 18500 гривень.

     Враховуючи, що санкція за виявлене порушення не змінювалася,
постанова   апеляційного  суду  відповідає   вимогам   закону   і
встановленим  обставинам справи, тому підстав для  її  скасування
немає.

     Доводи  касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки
не ґрунтуються на законі.

     Керуючись  ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу  ТОВ  “Корсар”  залишити  без  задоволення,   а

постанову   Одеського   апеляційного  господарського   суду   від

19.10.2001 року – без зміни.

Головуючий, суддя  О. Шульга

Судді              Т. Козир

                   І. Вовк