ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.2002 Справа N 11/239
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.
– головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Лаг», м. Миколаїв (далі – ТОВ “Лаг”)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
18.12.2001
зі справи № 11/239
за позовом ТОВ “Лаг”
до відкритого акціонерного товариства “Югцемент», смт Ольшанське
Миколаївського району Миколаївської області (далі – ВАТ
“Югцемент”)
про стягнення 116 580 грн.
Рішенням арбітражного суду Миколаївської області від 28.03.2001
(суддя Василяка К.Л.) задоволено позов ТОВ “Лаг” до ВАТ
“Югцемент» у частині стягнення 20 000, 12 грн. боргу та 200 грн.
державного мита, на виконання чого видано наказ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.09.2001
(суддя Мамонтова О.М.) відновлено пропущений ТОВ “Лаг” строк для
пред’явлення наказу до виконання з посиланням на поважність
причин його пропуску, а саме на відсутність у наказі посилання
на строк для його пред’явлення та довгострокове хронічне
захворювання директора ТОВ “Лаг», що перешкоджало йому вчинити
відповідні дії.
Названу ухвалу оскаржено до Одеського апеляційного
господарського суду, і за результатами розгляду апеляційної
скарги постановою суду від 18.12.2001 у складі колегії суддів:
Мацюри П. Ф. – головуючого, суддів Разюк Г.П. і Тофана В.М.
ухвалу скасовано та відмовлено у відновленні пропущеного строку
для пред’явлення наказу до виконання. У прийнятті постанови
апеляційна інстанція дійшла висновку, що жодна з наведених ТОВ
“Лаг” причин пропуску названого строку не може вважатися
поважною, оскільки строк пред’явлення наказу до виконання
визначено пунктом 2 частини першої статті 21 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, а сам наказ не обов’язково
повинен пред’являтися до виконання особисто керівником суб’єкта
підприємницької діяльності.
Водночас господарським судом розглянуто заяву за відсутності
однієї із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце
засідання суду, що у будь-якому випадку є підставою для
скасування ухвали суду.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
“Лаг” просить залишити без зміни винесену судом першої інстанції
ухвалу про відновлення пропущеного строку. На підтвердження
своїх вимог ТОВ “Лаг” посилається на нездатність директора
товариства за станом здоров’я пред’явити наказ до виконання,
його необізнаність щодо наслідків пропущення строку для
пред’явлення наказу та неможливість звернення за відповідною
правовою допомогою.
Представники сторін, повідомлених у встановленому законом
порядку про час і місце розгляду касаційної скарги, у судове
засідання не з’явилися.
Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відповідність оскаржуваної постанови вимогам закону
з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 119 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
пропущений строк для
пред’явлення наказу до виконання може бути відновлено у разі
визнання господарським судом поважними причин його пропуску.
Поважною може вважатися причина, існування якої зумовлено
факторами об’єктивного характеру, які не залежать від волі
заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені
чи усунуті.
З огляду на викладене доводи, на яких ґрунтується заява ТОВ
“Лаг” від 16.09.2001 про відновлення пропущеного строку для
пред’явлення наказу до виконання, а саме звільнення працівників
товариства та нездатність його директора у зв’язку з хворобою у
встановлений термін особисто пред’явити наказ до виконання,
свідчать про недоліки у діяльності названого суб’єкта
підприємницької діяльності, проте не можуть розглядатися як
поважні причини пропуску строку. Посилання у касаційній скарзі
на відсутність у директора товариства необхідних юридичних знань
та його необізнаність щодо наслідків пропущення строку для
пред’явлення наказу до виконання також не є достатніми доводами
на підтвердження поважності пропуску зазначеного строку.
Висновок суду першої інстанції щодо невизначеності строку
пред’явлення наказу до виконання є безпідставним з огляду на те,
що відповідний строк передбачено статтею 118 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з якою
виданий стягувачеві наказ може бути пред’явлено до виконання не
пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови
або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання
судового рішення або після винесення ухвали про поновлення
пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання.
Аналогічний за змістом припис містить також пункт 2 частини
першої статті 21 Закону України “Про виконавче провадження».
Враховуючи наведене та керуючись статтями 111-9, 111-11 і 119
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
18.12.2001 зі справи № 11/239 залишити без зміни, а касаційну
скаргу без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко