ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2002 Справа N Б26/15/118
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чупруна В.Д.,
суддів: Грека Б.М.- (доповідача по
справі) Плюшка І.А.
розглянувши у відкритому Контрольно-ревізійного управління
судовому засіданні касаційну у Дніпропетровській області
скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від
20.12.2001
у справі № 02-5/5-9/59/Б26/15/118
за заявою КРУ в Дніпропетровській області
до ВАТ “ДМЗ ім. Петровського“
Про визнання майнових вимог у сумі 1069564 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від заявника - не з'явились
від боржника - не з'явились
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
27.09.2001 у справі № Б26/15/118 (суддя Камша Н.М.) відмовлено
Контрольно-ревізійному управлінню в Дніпропетровській області у
заяві до ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод
їм. Петровського” про визнання майнових вимог у сумі 1069564
грн.
Відмовляючи в задоволенні майнових вимог господарський суд моти
вував з тих підстав, що статтею 3 Закону України “Про джерела
фінансування органів державної влади” забороняється створювати
позабюджетні фонди, мати позабюджетні спеціальні рахунки та
використовувати кошти, одержані за здійснення функцій держави.
Крім того, ст. 2 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
контрольно-ревізійне управління
не є контролюючим органом та органами стягнення.
За апеляційною скаргою Контрольно-ревізійного управління у Дніп
ропетровській області Дніпропетровський апеляційний
господарський суд постановою від 20.12.2001 (судді: Ясир Л.О. -
головуюча, Бахмат P.M. - доповідач, Пруднікова В.В.) ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2001
залишено без змін.
Дана постанова прийнята з посиланням на те, що згідно статті 2
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
.
За твердженням скаржника Дніпропетровським апеляційним госпо
дарським судом порушено норми матеріального права, а саме:
невірно застосовано положення Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши
представників від заявника і боржника, проаналізувавши
правомірність дотримання апеляційним господарським судом норм
матеріального і процесуального права.
В С Т А Н О В И Л А:
В період з 1995 по 1999 pp. контрольно-ревізійним відділом в
м. Дніпропетровську та контрольно-ревізійним відділом в
Ленінському районі м. Дніпропетровська проведені перевірки
фінансово-господарської діяльності ВАТ ДМЗ ім. Петровського.
За результатами відповідно до Інструкції “Про порядок стягнення
коштів та застосування фінансових санкцій органами державної
контрольно-ревізійної служби від 03.07.1998 № 130 винесені
рішення від 11.09.1995 № 02-180; від 13.05.1997 № 02-07/14; від
05.05.1998 № 118-04; від 28.02.1997 № 02-07/09; від 04.10.1999
№ 118-08; від 04.10.1999 № 118-09 про застосування фінансових
санкцій на загальну суму 1069564 грн.
Враховуючи, що відносно боржника порушено справу про банкрутст
во, заявник звернувся із заявою про визнання кредитором з
майновими вимогами в сумі 1069564 грн.
У постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 20.12.2001 колегія суддів робить висновок про те, що згідно
ст. 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
- контрольно-ревізійне управління не є
контролюючим органом і органом стягнення.
Відповідно п. 2.3.1 зазначеної статті, органами, уповноваженими
здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно
податкові органи, а також державні виконавчі в межах їх
компетенції.
Колегія суддів вважає, що виводи апеляційного суду не можна
визнати законними та обґрунтованими.
Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
набрав чинності з 1.04.2001 року, а правовідносини,
щодо яких він був застосований, виникли в період з 1995 року по
1999 рік.
Таке застосування є прямим порушенням вимог ст. 58 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, за якою закони та інші
нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.
Крім того, п. 7 ст. 10 Закону України “Про державну
контрольно-ревізійну службу в Україні” передбачено право органам
контрольно-ревізійної служби вилучати до бюджету виявлені
ревізіями або перевірками приховані і залишені платежі.
Що стосується майнових вимог кредитора - то як слідує із докумен
тів, це питання не було предметом судового розгляду
господарського суду так і апеляційного.
З огляду на зазначене, заявник повинен подати документи, що свід
чать про право вимоги в сумі 1069564 грн., обґрунтований
розрахунок, докази про звернення до боржника в установленому
порядку про стягнення фінансових санкцій. Таких документів
заявник суду не подав.
Згідно ст. НІ10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
порушення або неправильне застосування норми
матеріального або процесуального права є підставою для
скасування або зміни рішення або постанови суду.
За таких обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене і вирішити
спір відповідно до вимог Закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу контрольно-ревізійного управління в
Дніпропетровський області від 11.01.2002 № 13-17/04-58
задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 20.12.2001 у справі № 02-5/5-9/59 (Б26/15/П8) скасувати,
справу передати на новий розгляд господарському суду
Дніпропетровської області.