ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2002 Справа N 5902-3/43
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого, судді КузьменкаМ.В.
судді ВасищакаІ.М.
судді ПалійВ.М.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Шосткінський завод хімічних реактивів”, м. Шостка Сумської
області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 05.12.2001 року
усправі № 5902-3/43
за позовом орендного підприємства виробничого об'єднання
“Свема”, м. Шостка Сумської області
до відкритого акціонерного товариства “Шосткінський завод
хімічних реактивів”, м. Шостка Сумської області
про стягнення 102291,70грн.,
За участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Солдатенко А.М. (довіреність № 256 від
07.03.2002 р.),
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням господарського суду Сумської області від 18.10.2001 р.
(суддя Левченко П. І.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2001 р.
позов орендного підприємства виробничого об'єднання (ОПВО)
“Свема” до відкритого акціонерного товариства (ВАТ)
“Шосткінський завод хімічних реактивів” про стягнення 102291,70
грн. задоволене.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, ВАТ
“Шосткінський завод хімічних реактивів” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить її
скасувати.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, приймаючи
постанову, неправильно застосував норми матеріального права щодо
визначення строку позовної давності для стягнення пені, а саме
статей 76, 79, 80 Цивільного кодексу (ЦК) України та порушив
норми процесуального права, розглянувши справу за відсутності
сторін, не повідомлених належним чином про час і місце засідання
суду.
Позивач - ВАТ “Свема” надіслав до Вищого господарського суду
України відзив на касаційну скаргу відповідача - ВАТ
“Шосткінський завод хімічних реактивів” і вважає, що рішення
господарського суду Сумської області від 18.10.2001 р. та
постанова Харківського апеляційного господарського суду від
05.12.2001 р. у справі № 5902-3/43 прийняті у відповідності до
вимог чинного законодавства, відповідають матеріалам справи, і
просить залишити їх без змін. Позивач вважає, що його порушене
право відновлено шляхом визнання претензійних вимог, оскільки
визначальним при зверненні стягнення на майно є сам факт
визнання претензії, а звернення стягнення на майно є способом
задоволення вимог кредитора. Право на позов у нього виникло з
моменту повернення з банківської установи його платіжних вимог.
Судом першої та другої інстанцій при розгляді справи
встановлено, що 20.031996 р. позивач пред'явив відповідачеві 13
претензій про сплату пені у сумі 100 459,70 за несвоєчасну
оплату розрахунків за енергоносії та пені у сумі 1832,0 грн. за
несплату векселя.
Листами № 54-1968 від 29.04.1996 р. (а.с.9) та № 54-2892 від
30.05.1996 р. (а.с.23) зазначені претензії відповідач визнав.
На підставі ст. 8 АПК України позивач подав до кредитної
установи платіжні вимоги (розпорядження): від 11.06.1996 р. у
сумі 100459,70 грн. та від 26.09.1996 р. у сумі 1832,0 грн.
Вказані платіжні вимоги знаходилися у відділенні Промінвестбанку
м. Шостка на картотеці до.04.місяця 2001 р. без виконання через
відсутність коштів на розрахунковому рахунку відповідача. Після
набрання чинності ст. 19 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон) платіжні вимоги
банком повернуто позивачу без виконання.
Суди двох інстанцій дійшли висновку про те, що вимога про
відновлення порушеного права позивача була задоволена
відповідачем шляхом безпосереднього врегулювання спору, і це
позбавило позивача права на звернення до господарського суду,
оскільки між сторонами був відсутній спір. Тільки після
повернення банківською установою платіжних вимог без виконання у
зв'язку з набранням чинності ст. 19 Закону, у позивача виникло
право на позов. Отже, строк позовної давності для подання позову
до господарського суду про стягнення пені позивачем не
пропущено.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту,
знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню
частково з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем була нарахована
відповідачу пеня за несвоєчасну сплату рахунків за енергоносії
та несплату векселя.
Відповідно до ст. 179 неустойкою (штрафом, пенею) визнається
визначена законом або договором грошова сума, яку боржник
повинен сплатити кредиторові у випадку невиконання або
неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку
прострочення платежу. Тобто сплата неустойки є додатковою до
основного зобов'язання, бо основний обов'язок боржника, полягає
у своєчасній сплаті грошей за отриманий товар. Отже погашення
відповідачем основного боргу не позбавляє його обов'язку
сплатити позивачу неустойку у формі пені.
Згідно зі статтею 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під належним
виконанням зобов'язань слід розуміти виконання як основного
зобов'язання, так і додаткового. Отже до списання коштів з
розрахунку боржника його зобов'язання не можуть вважатися
виконаними з усіма наслідками, що з цього випливають, аж до
звернення стягнення на майно боржника.
Що ж до твердження скаржника про те, що позивачем пропущено
строк позовної давності для стягнення пені за неналежне
виконання основних зобов'язань, то колегія суддів погоджується з
висновком першої та другої інстанцій про те, що вказаний строк
позивачем не пропущено.
Колегією суддів встановлено, що Харківський апеляційний
господарський суд ухвалою про прийняття апеляційної скарги до
провадження від 12.12.2001 р. у даній справі розгляд справи
призначив на 15.12.2001 р., а розглянув 05.12.2001 р., тобто на
десять днів раніше зазначеного в ухвалі строку. Проте, в
матеріалах справи відсутні докази повідомлення сторін належним
чином про час і місце засідання суду, що відбулося 05.12.2001 р.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скаржника
про те, що Харківським апеляційним судом порушено норми
процесуального права, а саме ст. 98 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку
підставою для скасування рішення місцевого або постанови
апеляційного господарського суду.
Виходячи з викладеного, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Шосткінський завод хімічних реактивів” задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.12.2001 р. у справі № 5902-3/43 скасувати, а рішення
господарського суду Сумської області від 18.10.2001 р. у цій
справі залишити без змін.