ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2002 Справа N 4-240
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої судді Є.Борденюк,
суддів: В.Харченка,
О.Яценко
розглянувши у відкритому Малого багатопрофільного
судовому засіданні каса- підприємства фірми “ЕЛМ“
ційну скаргу
на постанову від 05.12.01
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 4-240
господарського суду Чернівецької області
за позовом МБПП фірми “ЕЛМ”
до ВАТ “Чернівецький цукровий завод“
про витребування майна.
В засіданні взяли участь представники:
від ВАТ “Чернівецький Попов А.С.—дов. від11.03.02
цукровий завод” —
Заслухавши суддю-доповідача Є.Борденюк, пояснення учасників су
дового процесу та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги про витребування у відповідача, як у чужого
незаконного володільця, 29300 кг цукру обґрунтовуються тим, що
позивач протягом 1995-96 рр. надав відповідачу послуги, оплата
яких, за взаємною згодою сторін здійснюється шляхом передачі у
власність позивачу цукру, всього 41 т за ціною 107725
купоно-карбованців однієї тонни. За відсутності у позивача
приміщень для зберігання цукру, сторони 03.04.96 домовилися про
те, що цукор передається відповідачу на відповідальне збережен
ня. Цукор позивач забирав із відповідального збереження (схову)
частками. Станом на 28.10.99 у відповідача залишилося на
відповідальному зберіганні 29,3 тонн цукру.
На вимогу позивача повернути зазначену кількість цукру,
відповідач погодився повернути цукор за ціною 1830 грн. однієї
тонни. Оскільки цукор на відповідальне зберігання переданий
відповідачу за вагою, зміна його ціни не може вплинути на
зобов'язання відповідача повернути майно зі схову.
Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася про порушення
свого права (ст. 76 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Право позивача порушене у жовтні 1999 р.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 30.06.01
(суддя Є.Черв'якова) позовні вимоги задоволені з огляду на те,
що між сторонами у справі існують правові відносини, які
регулюються положеннями глави 36 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, тобто відповідач зобов'язувався зберігати цукор,
переданий йому на відповідальне зберігання та повернути передане
на зберігання майно позивачу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
05.12.01 у складі суддів: М.Юркевич, М.Городечна, С.Бойко,
рішення у справі скасовано, у позові відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що листом від 01.04.96 позивач
звернувся до відповідача з проханням прийняти на відповідальне
зберігання цукровий пісок у кількості 41000 кг строком на три з
половиною місяці, тобто до 15.05.96. Згідно товарно-транспортної
накладної № 126 від 05.04.96 відповідач прийняв на відповідальне
зберігання вказану кількість цукру. Позивач звернувся до суду в
травні 2001 р., тобто з пропуском строку позовної давності
(стаття 71 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
), а, отже,
зазначене є підставою для відмови у позові.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обста
вин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що судом, при прийнятті постанови у справі, правильно
застосовані норми матеріального та процесуального права,
виходячи з такого.
03.04.96 Мале багатопрофільне підприємство фірма “ЕЛМ” передало
ВАТ “Чернівецький цукровий завод” 41,0 тонну цукрового піску на
відповідальне зберігання, що підтверджується
товарно-транспортною накладною № 126. Термін відповідального
зберігання визначений в три місяці та п'ятнадцять днів. Позивач
звернувся до суду про витребування майна з чужого незаконного
володіння у травні 2001 р., тобто з пропуском строку позовної
давності. Пропуск позивачем строку позовної давності став підста
вою для відмови у позові, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 80
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відомості щодо домовленості сторін про продовження у часі
зобов'язань сторін зі схову майна, у матеріалах справи відсутні.
Посилання скаржника на те, що і після закінчення строку позовної
давності відповідач погоджувався повернути зі схову цукровий
пісок, а, отже, зазначене є його згодою на продовження договору
відповідального зберігання, судом, при прийнятті постанови,
правомірно не прийнято до уваги, оскільки виконання боржником
своїх зобов'язань поза межами строку позовної давності не
суперечить ч. 1 ст. 82 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
однак позбавляє кредитора права судового захисту.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Малого багатопрофільного підприємства фірми
“ЕЛМ” залишити без задоволення.
Постанову від 05.12.01 Львівського апеляційного господарського
суду у справі № 4-240 залишити без зміни.