ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2002 Справа N 2/135а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Грека Б.М. — головуючого,
Плюшка І.А.,
Чупруна В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Донецьку
на постанову від 17.12.01 Донецького апеляційного господарського
суду
у справі № 2/135а
за позовом Дочірнього підприємства Корпорації “Індусріальна
Спілка Донбасу “Донецька Індустріальна Спілка“
до Державної податкової інспекції у м. Донецьку
про визнання недійсним рішення податкового органу.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача Гроховська Олена Юріївна за довіреністю
№ 1 від 14.02.2002
Балашова Раїса Іванівна за довіреністю № 2 від 06.03.2002
від відповідача Колесник В'ячеслав Іванович за довіреністю
№ 2535/10/08-41-2 від 11.03.2002
Самойлова Вікторія Віталіївна за довіреністю № 2534/10/08-41-2
від 11.03.2002
Викова Марія Юріївна за довіреністю № 2533/10/08-41-2 від
11.03.2002
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.08.2001 у
справі № 2/135а (суддя Величко Н.Л.) позовні вимоги Дочірнього
підприємства Корпорація “Індустріальна Спілка Донбасу “Донецька
Індустріальна Спілка” задоволене, визнано недійсним рішення від
05.03.2001 № 27/08-41-1-24812777/3895/10 (з урахуванням рішень
від 07.05.2001 № 17-08-41-1-24812777/759/10) в частині
донарахування та застосування фінансових санкцій у сумі 35593700
грн., застосування фінансових санкцій у сумі 10678110 грн.,
нарахування пені з податку на прибуток у сумі 86890 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
11.12— 17.12.2001 (судді Алєєва І.В. — головуюча, Агапова О.А.,
Мясищева A.M.) наведене рішення суду залишено без змін.
У своїй скарзі ДПІ у м. Донецьку заперечує проти вищезазначених
рішення та постанови за наступних підстав:
— по-перше, висновки суду про неправильний розрахунок у п. 2.1
акту перевірки валового доходу по додатку № 88 до контракту зі
ЗЕП ТОВ “Азовімпекс” від 28.01.1997 № 612125 є необґрунтованими,
оскільки сума обсягу продажу по експортній операції визначається
за фактурною вартістю товару. Згідно з ВМД від 11.11.98 фактурна
вартість метало-продукції складала 678135,96 грн. Враховуючи, що
в III кварталі 1998 року у склад валового доходу включена
попередня оплата 1239,16 грн., у IV кварталі підлягає включенню
до складу валового доходу сума у розмірі 676896,8 грн.;
— по-друге, занижено валовий прибуток на 676147,27 грн. і 110438
грн. На думку скаржника, ця обставина стверджується тим, що в
аналізі зводу по рахунку 48 ця сума складає 164316032,7 грн. У
результаті подання податковій інспекції нової проводки, сума
валових витрат, відображених у декларації, не відповідає
податковому звіту;
— по-третє, судом не враховано, що відповідно до п. 5.1 ст. 5
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(із змінами та доповненнями), при формуванні
валових витрат слід керуватись обмеженнями, передбаченими п.п.
5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону;
— по-четверте, висновки суду, що оцінка вексельних правовідносин
подана судом, виходячи з правової природи операцій із векселем у
кожному конкретному випадку, так як вексель певний період міг
використовуватись у господарському обігу тільки як платіжний
документ для оплати за поставку продукції і окремий обмін
відповідно до п. 7.6 ст. 7 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не повинен був вестись є
помилковими, тобто мали місце операції обліку векселів у банках
і операції по торгівлі цінними паперами.
У відзиві на касаційну скаргу ДПІ у м. Донецьку, дочірнє
підприємство Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу” “Донецька
Індустріальна Спілка” вважає, що постанова апеляційного
господарського суду відповідає нормам чинного законодавства
України, висновки, викладені у рішенні суду відповідають
обставинам справи.
У зв'язку з чим просить постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 17.12.2000 р. у справі залишити без
змін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши
представників сторін та проаналізувавши правомірність дотримання
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права,
В С Т А Н О В И Л А:
Державною податковою інспекцією у м. Донецьку за період з
01.10.1998 по 01.04.2000 проведена комплексна документальна
перевірка по питанню дотримання вимог податкового та валютного
законодавства Дочірнього підприємства Корпорації “Індустріальна
Спілка Донбасу “Донецька Індустріальна Спілка”, про результати
якої було складено акт.
На підставі складеного по результатам перевірки акту від
23.02.2001 № 28-08-41-1 і додатку до акту від 04.05.2001
№ 110-08-41-1 прийнято рішення № 27/08-41-1-24812/777/3895/10
про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення
законодавства про оподаткування.
07.05.2001 начальником ДПІ у м. Донецьку прийняте рішення
№ 17-08-41-12481277/7595/10 про часткову відміну рішення
№ 27-08-41-124812777/3895/10 від 05.03.2001 в частині
донарахування податку на прибуток у сумі 38087100 грн. та
застосування фінансових санкцій у сумі 11426130 грн. із пенею в
сумі 36230 грн.
Вважаючи вказане рішення таким, що суперечить чинному
законодавству, підприємством заявлено позов про визнання цього
рішення недійсним.
Господарський суд Донецької області задовольнив вимоги
Дочірнього підприємства Корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу
“Донецька Індустріальна Спілка”, визнавши оскаржене рішення
недійсним в частині донарахування та застосування фінансових
санкцій по податку на прибуток в сумі 35593700 грн.,
застосування фінансових санкцій 10678110 грн., нарахування пені
з податку на прибуток 86890 грн.
Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що
вимоги позивача є обґрунтованими.
Колегія судів вважає, що місцевим господарським судом правильно
оцінена ситуація по віднесенню до валового доходу суми по
додатку до контракту № 88, до контракту зі ЗЕП ТОВ “Азовімпекс”.
Відповідно до п. 7.3.1 ст. 7 ЗУ “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
доходи, отримані (нараховані)
платником податку в іноземній валюті, у зв'язку з продажем
товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, пере
раховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом
Національного банку України, що діяв на дату отримання
(нарахування) таких доходів і не підлягають перерахуванню у
зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого
звітного періоду.
За таких обставин, у позивача сформувалась заборгованість перед
нерезидентом, перерахована у національну валюту у сумі 1239,16
грн., яка віднесена у валовий доход у III кварталі.
Згідно з положеннями п. 7.3.6 ст. 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, з метою
оподаткування у будь-якій іноземній валюті або заборгованість в
іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на
кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним
валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв
на останній робочий день звітного періоду.
Отже, на 30.09.1998 вартість іноземної валюти, перерахованої за
курсом НБУ, становили 1988,68 грн.
Із матеріалів справи слідує, що 10.11.1998 позивачем здійснено
відвантаження продукції на суму 678135,95 грн.
Відповідно до ч. 2 п. 7.3.3 ст. 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у разі, коли
така заборгованість продається (погашається) протягом звітного
періоду, вартість такої заборгованості визначається шляхом
перерахунку її суми в гривні за офіційним валютним (обмінним)
курсом Національного банку України, що діяв на дату такого
продажу (погашення).
Таким чином, сума, яка підлягала включенню у валютний доход,
становить 676147,27 грн. замість 676896,8 грн., як стверджує
відповідач.
Що стосується твердження відповідача про те, що суд зробив
висновок на невідповідність висновків акту перевірки про
заниження валового доходу в сумі 676147,27 грн. і 1104384 грн.
Відповідно до п. 9 Інструкції “Про порядок застосування та
стягнення фінансових санкцій органами державної податкової
служби” від 20.04.1995 № 28, факти порушень податкового
законодавства службова особа органу державної податкової служби
оформляє актом документальної перевірки, в якому чітко
викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм
законодавчими актами та вказують конкретні їх пункти та статті.
Таких документів та доводів ДПІ м. Донецька не наведено.
Твердження відповідача, що завищення валових витрат внаслідок
віднесення на валові витрати витрат, пов'язаних із придбанням
“Активів” невиробничого призначення, не приймаються колегією
суддів до уваги.
Так, відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України, до
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених
пунктами 5.3—5.8 цієї статті.
Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що до складу
валових витрат не включають витрати на потреби, не пов'язані з
веденням господарської діяльності, а саме: аудіо магнітофону,
вази і електрочайника, які придбані для розваг.
Отже, обмеження вказаної статті не стосуються платника податку,
так як вартість предметів, перелічених у акті менш, ніж 500 грн.
і відноситься до малоцінних предметів і використовуються
позивачем у господарській діяльності.
Скаржник також вважає, що позивачем допущено завищення валових
витрат за II квартал 1999 р. на 14413,31 грн., за IV квартал
1999 р. на 37500 грн.
Як слідує з матеріалів справи, позивач надав документи на
правомірність відсторнірування цих сум.
Щодо застосування пені, то ДПІ не була врахована наявність
переплати по податку на прибуток за весь звітний період.
Твердження відповідача стосовно того, що отримання позивачем
векселів та їх наступна передача іншим підприємствам є операцією
з торгівлі цінними паперами (п.п. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств“) не може бути
прийняте до уваги, оскільки суперечить вимогам чинного
законодавства.
Згідно з підпунктом 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону України,
під “торгівлею цінними паперами” слід розуміти будь-які операції
з купівлі та продажу цінних паперів особами, які не мають
статусу торгівців цінними паперами.
Виходячи з того, що у відносинах між позивачем та ВАТ
“Азовсталь” відсутній факт купівлі-продажу векселів, оскільки
вексель був переданий позивачу як платіжний засіб номінальною
вартістю 221315804,8 грн., строком платежу 23.03.2010, а отже
висновок ДПІ щодо здійснення позивачем операцій з торгівлі
цінними паперами та необхідності оподаткування одержаних від
реалізації векселя коштів відповідно до пункту 7.6 статті 7
Закону України є безпідставними.
За таких обставин висновки, викладені в рішенні та постанові
апеляційного господарського суду Донецької області, відповідають
вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи,
підстав для їх скасування або змін не вбачається.
Касаційна інстанція не встановила порушень норм матеріального чи
процесуального права Донецьким апеляційним господарським судом.
Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 111-7, п. 1.
ст. 111-9, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
11.12 — 17.12.2001 у справі № 2/135а господарського суду
Донецької області залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Донецьку № 852/10/08-10-13
від 17.01.2002 — без задоволення.
2. Матеріали справи № 2/135-а надіслати господарському суду
Донецької області.