ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2002 Справа N 12/104
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.,
за участю представників:
позивача Гуйван П. Д.
відповідачів Матушевський Ю.В., Костенко О.В.,
Мамонов Д.В., Бондаренко A.M.,
Пруднік С.І.
розглянув в судовому
засіданні касаційну
скаргу ВАТ “ДЕК “Центренерго“
на постанову від 16.11.2001
Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 12/104
за позовом ВАТ “Полтаваобленерго“
до ВАТ “ДЕК “Центренерго”,
НЕК “Енергетика та паливо України”,
ДП “Енергоринок”,
ДП “ТД “Газ України”,
НАК “Нафтогаз України”,
ДК “Укргазвидобування” в особі
Газопромислового управління
“Полтавагазвидобування”
Про визнання недійсним укладеного між відповідачами
протоколу-погодження від 31.08.2000 № 468
Рішенням від 25.04.2001 арбітражного суду Полтавської області
(суддя Плеханова Л.Б.) позов задоволено у зв'язку з
невідповідністю оспорюваного протоколу чинному законодавству про
електроенергетику.
Постановою від 01.06.2001 арбітражного суду Полтавської області
та постановою від 16.11.2001 Харківського апеляційного
господарського суду рішення залишено без змін з тих же підстав.
ВАТ “ДЕК “Центренерго” у поданій касаційній скарзі просить про
пущений місячний процесуальний строк відновити, рішення від
25.04.2001, постанову від 06.06.2001 та постанову від 16.11.2001
скасувати, у позові відмовити, оскільки вважає, що оспорюваний
протокол-погодження не є окремим цивільно-правовим договором у
зв'язку з його укладенням на підставі розпорядження KM України
від 21.08.2000 № 325-р безпосередньо на виконання раніше
укладених договорів про постачання електроенергії, поставки
природного газу. Окрім того, скаржник вказує на запровадження до
01.04.2001 розпорядженням KM України № 325-р лише систему
розрахунків у грошовій формі за спожиту електричну енергію через
окремі розподільчі рахунки між енергопостачальними компаніями,
державним підприємством “Енергоринок” та іншими переліченими у
п. 1 цього розпорядження підприємствами. При цьому перший
відповідач посилається на те, що з врахуванням вимог ч. 3
ст. 15-1 Закону України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
ВАТ “Полтаваобленерго” не може самостійно розпоряджатися коштами
розподільчого рахунку, а тому його згода щодо проведення заліку
згідно розпорядження KM України № 325-р не може впливати на його
фактичне виконання.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що пропущений
скаржником з поважних причин процесуальний строк підлягає
відновленню, оскаржувана постанова - залишенню без змін, а
касаційна скарга - відхиленню з наступних підстав.
На спірні договірні правовідносини, які скалися навколо обставин
укладення між відповідачами багатосторонньої угоди у вигляді
протоколу-погодження від 31.08.2000 № 468 та перевірки її
відповідності чинному законодавству про електроенергетику,
поширюється дія ст.ст. 4,41 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 15,17
Закону України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
,
розпорядження KM України від 21.08.2000 № 325-р “Про систему
розрахунків за електричну енергію” та постанови Національної
комісії з регулювання електроенергетики України від 30.08.2000
№ 905, чим спростовуються доводи скаржника про неможливість
визнання недійсним оспорюваного протоколу як цивільно-правової
угоди в розумінні ст. 41 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Оспорюваний протокол-погодження від 31.08.2000 № 468, який пере
дбачав здійснення розрахунків газопромисловим управлінням
“Полтавагазвидобування” за поставлену позивачем електроенергію
без участі останнього як енергопостачальної організації,
суперечить вимогам ст.ст. 15,17 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та п.п. 1 та 2 розпорядження KM
України від 21.08.2000 № 325-р, згідно яких встановлено
договірні засади взаємовідносин у галузі виробництва, передачі,
постачання та споживання електроенергії, а пов'язані з цим
розрахунки повинні проводитися за згодою сторін на підставі
актів звірки та спільних протокольних рішень, підписаних усіма
учасниками цих розрахунків, в т.ч. і позивачем, який є
енергопоста-чальною організацією. Протокол-погодження від
31.08.2000 № 468 спрямований на встановлення, зміну та
припинення цивільних прав та обов'язків сторін, що його
підписали, а тому є окремою багатосторонньою цивільно-правовою
угодою (ч. 1 та 2 ст. 41 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
). В зв'язку з цим
не приймаються до уваги помилкові твердження скаржника про
зворотне з посиланнями на укладання цього протоколу на підставі
розпорядження KM України від 21.08.2000 № 325-р та на виконання
раніше укладених договорів про постачання електроенергії,
оскільки фактичне укладення протоколу від 31.08.2000 після
прийняття зазначеного розпорядження не змінює правову природу
оспорюваного протоколу як цивільної угоди. Тим більше, що
протокольна форма закріплення взаєморозрахунків між учасниками
енергоринку в Україні встановлена вищезгаданим розпорядженням.
Водночас судом першої та апеляційної інстанції не встановлено
укладення оспорюваного протоколу в якості додаткової угоди до
вже існуючих договорів про постачання електроенергії та поставки
природного газу, касаційна інстанція згідно вимог ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не вправі вважати доведеними ці обставини, а
тому викладені першим відповідачем з цього приводу доводи
визнаються безпредметними.
При прийнятті оскаржуваних рішення та постанов судом на підставі
надання всебічної правової оцінки умовам протоколу-погодження
від 31.08.2000 № 468 зафіксовано встановлення оспорюваною угодою
цивільних прав і обов'язків сторін в частині розрахунків у
грошовій формі та припинення певних правовідносин за участю ВАТ
“Полтаваобленерго” шляхом зарахування на підставі ст. 217 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, а також встановлено невідповідність
оспорюваного протоколу вимогам п. 2 розпорядження KM України від
21.08.2000 № 325-р “Про систему розрахунків за електричну
енергію” та постанови НКРЕ України від 30.08.2000 № 905, яка
полягала в безпідставному усуненні відповідачами позивача як
енергопостачальної організації від узгодження порядку взаємних
розрахунків, оформлених спірною угодою, що обумовило порушення
його майнових прав та охоронюваних законом інтересів.
Зважаючи на це не приймаються до уваги як такі, що не мають зна
чення для справи посилання скаржника на неможливість позивача
самостійно розпоряджатися коштами розподільчого рахунку,
встановлену ч. 3 ст. 15-1 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
. Водночас необґрунтованими вважаються непослідовні
твердження скаржника на відсутність впливу згоди позивача щодо
проведення заліку згідно розпорядження KM України № 325-р на
його фактичне виконання, оскільки такому заліку мала передувати
участь позивача в укладенні протоколу-погодження від 31.08.2000
№ 468, як того вимагає п. 2 цього розпорядження. При цьому
наявність заборгованості ВАТ “Полтаваобленерго” перед ДП
"Енергоринок” на період заліку та її зменшення внаслідок
проведення заліку жодним чином не усувають встановлені судом
порушення чинного законодавства при укладенні оспорюваного
договору відповідачами, які стали підставою для його визнання
недійсним.
При цьому судом правомірно враховано, що на підставі ст. 48 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
недійсними можуть визнаватися не лише угоди,
які не відповідають вимогам закону, а й такі, що порушують
вимоги Указів Президента України, постанов та розпоряджень
Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих
державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у
встановленому порядку. З огляду на це та інші зафіксовані судом
фактичні обставини судова колегія не вправі в касаційному
провадженні піддавати сумніву правильність оцінки доказових
матеріалів в їх сукупності, встановленої судом першої інстанції
та підтвердженої судом апеляційної інстанції.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про правомірність
застосування судом при прийнятті оскаржуваних рішення та
постанов до спірних договірних правовідносин норм цивільного
законодавства та відсутність будь-яких підстав вважати, що судом
помилково застосоване матеріальне чи процесуальне право в
розрізі даного спору.
Водночас наявне недотримання сторонами законодавства України про
електроенергетику, чинного при укладенні та виконанні
оспорюваного договору, свідчить про існування достатніх правових
підстав для задоволення позову та застосування судом ст. 48 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4,41 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 15,17 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, ст.ст. 53,110,111-5,111-7-111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання ВАТ “ДЕК “Центренерго” про відновлення пропущеного
місячного строку для подання касаційної скарги на постанову від
16.11.2001 Харківського апеляційного господарського суду у
справі № 12/104 задовольнити.
Рішення від 25.04.2001, постанову від 01.06.2001 арбітражного
суду Полтавської області та постанову від 16.11.2001
Харківського апеляційного господарського суду у справі № 12/104
залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ “ДЕК “Центренерго” -
без задоволення.