ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2002 Справа N 1/3/844
Вищий господарський суд України у складі:
Головуючого: Чупруна В.Д.
суддів: Грека Б.М.
Плюшка І.М.
розглянувши у державної податкової інспекції у
відкритому судовому м. Запоріжжі
засіданні касаційну від 11.01.2002р. № 669/10-019
скаргу
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.12.2001р.
у справі № 1/3/844
закритого акціонерного товариства
за позовом “Ленінське підприємство теплових мереж”
державної податкової інспекції
до в м. Запоріжжі
про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Свідерський К.Е. – аудитор, довіреність
від 11.03.2002 р. № 1-14/392
від відповідача: Коваль О.В. – начальник
організаційно-розпорядчого відділу СДПІ по роботі з ВПП
м. Запоріжжя,
довіреність від 29.01.2002 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.09.2001
року позовні вимоги задоволено (а.с.54-55). Рішення державної
податкової інспекції в м. Запоріжжі від 19.07.2001 р.
№ 51-33-02-19282107 визнане недійсним.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 11.12.2001 року рішення місцевого суду залишено без змін.
Вищий господарський суд України дослідивши матеріали справи і
заслухавши представників сторін
В С Т А Н О В И В:
24.07.2001 року закрите акціонерне товариство “Ленінське
підприємство теплових мереж” звернулось з позовом до Державної
податкової інспекції в м. Запоріжжі про визнання недійсним
рішення останньої від 19.07.2001 року № 51-33-02-19282107
(а.с.4-9). За наслідками перевірки (акт № 14-33/02-19282107 від
10.07.2001 р. л.с.10-28) до підприємства застосовані санкції:
донараховано податку на додану вартість в сумі 783291 грн.,
штраф в сумі 378352,15 грн., штраф – 195822,75 грн.
Позивач, здійснюючи продаж послуг населенню, отримував з бюджету
дотації на різницю у тарифах на теплову енергію для населення,
як відшкодування витрат за теплову енергію, поставлену пільговим
категоріям населення. При постачанні громадянам теплової енергії
позивач отримував від них суму коштів з урахуванням наданих
державою пільг (менше встановленого тарифу), у зв‘язку з чим він
отримував збитки, які становили різницю між реально понесеними
витратами і сумою коштів, сплачених населенням. Відповідно до
ст. 18 Закону України “Про бюджетну систему України” до
державного бюджету закладається відшкодування затрат, у вигляді
дотацій, без врахування податку на додану вартість, що
відповідає їх цільовому використанню, та є обов‘язковим до
виконання усіма підприємствами та організаціями. Посилання
касатора на пункт 3.2.7 ст. 3 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97 р. (із змінами та
доповненнями), слід розцінювати неправомірними, оскільки
законодавець виключаючи з об‘єктів оподаткування операції з
виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій,
інших грошових або майнових виплат, має на увазі виплату дотацій
фізичним особам як різницю між регулюванням тарифом та,
підлягаючої до сплати, вартості комунальних послуг пільгової
категорії громадян. При цьому слід врахувати, що виплати
провадяться у межах тарифів, тобто об’єкта оподаткування, і
пільга надається тільки в її частині, а не в частині дотації на
покриття прибутку підприємства.
У правовідносинах, які виникли між сторонами, мова йде про
товари (роботи, послуги), які частково не використовуються в
оподаткованих операціях, виходячи з підпункту 7.4.2. п. 7.4.
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Дотації не підпадають під визначення, наведене в
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. При таких обставинах, донарахування податковою
інспекцією закритому акціонерному товариству”Ленінське
підприємство теплових мереж” податку на додану вартість є
неправомірним, а рішення державної податкової інспекції -
недійсним.
За таких обставин рішення суду та постанова апеляційної
інстанції відповідають вимогам чинного податкового законодавства
і підстав для їх скасування не вбачається.
На підставі ст. 18 Закону України “Про бюджетну систему
України”, п.п. 3.2.7 ст. 3, п.п. 7.4.2 п. 7.4. ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
керуючись п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
м. Запоріжжі № 669/10-019 від 11.01.2002 р. у справі № 1/3/844
господарського суду Запорізької області залишити без
задоволення.
2. Рішення цього суду від 11.09.2001 року та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.12.2001 у зазначеній справі залишити без змін.
Головуючий В.Чупрун
Судді Б.Грек
І.Плюшко