ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2002 Справа N 61/18
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників сторін:
від позивача - присутній,
від відповідача - присутні;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "ХХХ"
на постанову від 11.12.2001 р.
Київського апеляційного господарського суду
у справі № Х8
за позовом Державного підприємства "YYY"
до ВАТ "ХХХ" в особі Н-ської ТЕС
про звернення стягнення на майно
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.12.2001 у складі колегії суддів : А.А.А. - головуючий, Б.Б.Б.,
В.В.В., постанову арбітражного суду Київської області від
25.06.2001 у справі № Х8 залишено без зміни, а апеляційну скаргу
ВАТ "ХХХ" без задоволення.
При апеляційному провадженні у справі суд виходив з того, що
відрахування на дорожні роботи з 01.01.97р. з переліку
загальнодержавних податків і зборів, які сплачуються до бюджетів
та державних цільових фондів, виключені (ст. 14, 15 Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
; що заборгованість з
відрахувань на дорожні роботи до доходних частин державних
бюджетів України 2000 та 2001 не включалась; що включення таких
відрахувань до складу Державного цільового фонду (ст. 3 Закону
України "Про державний бюджет України на 1999 рік" ( 378-14 ) (378-14)
) не
може бути підставою для списання заборгованості по дорожньому
збору, оскільки відповідач не довів входження спірних коштів до
цього фонду.
У поданій касаційній скарзі ВАТ "ХХХ" просить скасувати ухвалені
по справі рішення першої та апеляційної інстанції по справі як
таких, що ухвалені з порушенням норм матеріального права (ст. 18
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та припинити провадження у справі на підставі п. 1
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судова колегія заслухавши пояснення та заперечення представників
сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки Київським апеляційним
господарським судом прийшла до висновку про відсутність правових
підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про джерела фінансування
шляхового господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
в редакції від
18.09.91р., п.3 "Порядку збору та використання коштів для
фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією,
ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування"
( 83-93-п ) (83-93-п)
, затв. постановою КМ України від 02.02.93 № 83,
відповідач протягом 1997-1999р. повинен був здійснити відрахування
на дорожні роботи в сумі 10032135, 38 грн.
Відповідачем самостійно передані до банку платіжні доручення на цю
суму , які через відсутність коштів на рахунку відповідача
оплачені не були.
Відповідно до п.п. 18.1.1, 18.1.3 ст. 18 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон), ст. 70
Закону України "Про державний бюджет України на 2001 рік"
( 2120-14 ) (2120-14)
підлягають списанню з платників податків податковий
борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на
31.12.99р. і не сплачений на день набрання чинності ст. 18 Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податковим боргом
(недоїмкою) вважається податкове зобов'язання (з урахуванням
штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків
або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а
також пеня, нарахована на суму податкового зобов'язання.
Таким чином списанню підлягає борг (недоїмка) з урахуванням
штрафних санкцій та пені з податків і зборів (обов'язкових
платежів), перелік яких визначений ст.ст. 14 і 15 Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
і є виключним.
Відрахування та збори на дорожні роботи не містяться в переліку
податків та зборів (обов'язкових платежів), передбачених ст.ст.
14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, а
відповідно до Закону України "Про джерела фінансування дорожнього
господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
від 18.09.91 р. (із змінами і
доповненнями) мають статус неподаткових платежів і сплачуються як
особливий вид відрахувань.
Заборгованість за вказаними платежами підлягала стягненню згідно
із Декретом КМ України "Про стягнення не внесених у строк податків
і неподаткових платежів" ( 8-93 ) (8-93)
.
На виконання вимог Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
наказом від 01.03.2001 № 81
Державної податкової адміністрації України затверджено Положення
про списання та розстрочення податкового боргу платників податків
у зв'язку з відміною картотеки ( z0281-01 ) (z0281-01)
та надані методичні
рекомендації ( v5289225-01 ) (v5289225-01)
(лист Державної податкової
адміністрації України від 23.04.2001 № 5289/7/24) щодо
застосування окремих норм зазначеного Положення ( z0281-01 ) (z0281-01)
відповідно до яких не підлягають списанню та розстроченню суми
платника податків з відрахувань та зборів на будівництво,
реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального
користування).
Зважаючи на вищевикладене, виходячи з аналізу зазначених правових
норм, колегія суддів вважає, що списання податкової
заборгованості, визначеної ст. 18 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не поширюється на
існуючу заборгованість відповідача із сплати зборів та відрахувань
на дорожні роботи.
За цих обставин колегія суддів прийшла до висновку про
правомірність застосування судом при прийнятті оскаржуваної
постанови норм матеріального права та відсутність підстав для її
скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.12.2001 року у справі № Х8 залишити без зміни, а касаційну
скаргу без задоволення.