ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2002 Справа N 2-5/3 515-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому Кримської регіональної митниці
судовому засіданні в
м. Києві касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду
від 23.10.2001 року
у справі № 2-5/3515-2001 фірми “Стивва“
за позовом Кримської регіональної митниці
ДО
Про стягнення 1803,44 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
17-19.04.2001 року у справі № 2-5/3515-2001 позов задоволене,
стягнуто з Кримської регіональної митниці на користь фірми
“Стивва” 1803,44 грн. Ухвалою від 17.07.2001 року у даній справі
відповідно до ст. 89 АПК України внесено виправлення в
резолютивну частину рішення, згідно якого п. 2 резолютивної
частини рішення викладено в іншій редакції, якою повернуто на
рахунок фірми “Стивва” з державного бюджету 1803,44 грн.
переплати ввізного мита та податку на додану вартість.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.10.2001 року (судді Сотула В.В., Ролик В.С, Шевченко
Н.Н.) рішення від 17-19.04.2001 року з урахуванням ухвали від
17.07.2001 року залишені без змін та доповнено п. 2 резолютивної
частини номером рахунку Державного казначейства України.
Кримська регіональна митниця у поданій касаційній скарзі просить
рішення від 17-19.04.2001 року з урахуванням ухвали від
17.07.2001 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 23.10.2001 року скасувати. В
обґрунтування своїх вимог Кримська регіональна митниця
посилається на те, що судом першої та апеляційної
Інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що
призвело до прийняття незаконних рішення та постанови.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої
та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. З Закону України “Про Єдиний митний тариф”
ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм
власності, організації господарської діяльності та
територіального розташування, за винятком випадків, передбачених
законами України та її міжнародними договорами.
Статтею 3 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”
передбачено, що суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в
Україні є фізичні особи - громадяни України, громадяни республік
Союзу РСР, іноземні громадяни та особи без громадянства, які
мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами
України і постійно проживають на території України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2000 року № 1624
“Про внесення змін до ставок ввізного мита на окремі види
товару” були внесені зміни до раніш діючих ставок ввізного мита
на окремі види товарів.
Відповідно до п. 5 Указу Президента від 10.06.97 № 503/97 “Про
порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та
набрання ними чинності” нормативно-правові акти Кабінету
Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття,
якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в
цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права
і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх
опублікування в офіційних друкованих виданнях.
Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2000
року № 1624 “Про внесення змін до ставок ввізного мита на окремі
види товару” визначає права і обов'язки невизначеного кола осіб
в тому числі і громадян, остання набирає чинності не раніше дня
її опублікування в офіційних друкованих виданнях.
За таких обставин, висновок суду першої та апеляційної інстанції
щодо набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від
03.11.2000 року № 1624 “Про внесення змін до ставок ввізного
мита на окремі види товару” з моменту її прийняття, оскільки
більш пізнього строку набрання нею чинності не передбачено, є
необґрунтованим.
Крім того, судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин
неправильно застосовані положення Порядку внесення податку на
додану вартість до бюджету під час ввезення (пересилання)
товарів на митну територію України, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 02.04.98 № 417, оскільки до даних
правовідносин слід застосовувати положення Порядку випуску,
обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на
додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну
територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 01.10.97 № 1104.
За таких обставин обґрунтованим є посилання заявника на те, що
фірмою “Стивва” грошові кошти митниці не перераховувались.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті
рішення від 17-19.04.2001 року та постанови від 23.10.2001 року
господарським судом Автономної Республіки Крим та
Севастопольським апеляційним господарським судом неправильно
застосовані норми матеріального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Кримської регіональної митниці задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
17-19.04.2001 року з урахуванням редакції ухвали суду від
17.07.2001 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 23.10.200Іроку у справі № 2-5/3515-2001
скасувати.
В позові відмовити.
В поворот виконання рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 17-19.04.2001:
Стягнути з фірми “Стивва” (м. Сімферополь, вул. Турецька, 12,
офіс 6, рахунок № 260023000266 в Кримській філії АТ
“Західно-український комерційний банк”, МФО 324913, код ОКПО
24871001) в доход державного бюджету (рахунок № 35102701060501,
код бюджетної класифікації 15010100 ДКУ в ОПЕРУ НБУ м. Києва)
1803,44 грн. та 51 грн. державного мита.
Наказ видати після надання доказів виконання рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 17-19.04.2001
у справі № 2-5/3515-2001.