ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2002                           	  Справа N 02-2-22/12042

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги

О.Ф.  -  головуючого,  Дерепи  В.І.,  Козир  Т.П.  ,  за  участю

представників: - позивача – Марковської О.В. дов. № 1655/20  від

27.07.2001 року;

-   відповідача – Сагана М.А., Усенко І.В.,

розглянувши касаційну скаргу ВАТ “Ірпінський комбінат  “Прогрес”

на  ухвалу  господарського суду м. Києва від  7.08.2001  року  у

справі  за  позовом ВАТ “Ірпінський комбінат  “Прогрес”  до  ТОВ

промислово-комерційної   фірми   “УкрРосенергоконсалтінг”    

про   визнання договору недійсним,

                       В С Т А Н О В И В:

     В  липні  2001  року  ВАТ  “Ірпінський  комбінат  “Прогрес”

звернулось до суду з позовом до ТОВ промислово-комерційної фірми

“УкрРосенергоконсалтінг” про визнання договору недійсним.

     Ухвалою  господарського суду м. Києва  від  7.08.2001  року

(суддя А.М.Шкурат) позовну заяву повернено без розгляду.

     У  касаційній  скарзі позивач просить  скасувати  ухвалу  і

передати  справу на розгляд до господарського суду,  посилаючись

на порушення норм процесуального права.

     Вважає,  що позовні матеріали повернені судом безпідставно,

оскільки він надав докази сплати витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу і справа із такими вимогами  судом

не розглядалась.

     В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи,

викладені в касаційній скарзі, а представник відповідача  їх  не

визнав.

       Вивчивши    матеріали   справи,   заслухавши    пояснення

представників  сторін, суд вважає, що касаційна скарга  підлягає

задоволенню з наступних підстав.

     Відповідно  до  п. 31 ст. 57 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          до

позовної  заяви  додаються документи, які  підтверджують  сплату

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Як  вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував  за

інформаційно-технічні  послуги 69  гривень,  що  підтверджується

платіжним дорученням № 151 від 10.03.2001 року.

     Вказане платіжне доручення є належним доказом сплати витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки

кошти  сплачені у встановленому порядку та розмірі, що  не  було

взято судом до уваги.

    Посилання суду в оскаржуваній ухвалі на те, що вже є рішення

суду  у справі зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет

і з тих же підстав, не відповідає матеріалам справи.

     Як  вбачається з документів, доданих до касаційної  скарги,

арбітражний суд м. Києва 29.01.2001 року розглянув спір у справі

№  2/1  за  позовом  ВАТ “Ірпінський комбінат “Прогрес”  до  ТОВ

промислово-комерційної  фірми  “УкрРосенергоконсалтінг”  та  ТОВ

“Енергоконсалтінг Лтд” про визнання договору неукладеним.

     Суд не взяв до уваги зазначені обставини і прийняв ухвалу з

порушенням  норм процесуального права, що привело  до  порушення

права  позивача на звернення до господарського суду за  захистом

своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

     За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню, а справа

– передачі на розгляд суду першої інстанції.

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-9, 111-

11,     111-13    Господарського     процесуального      кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В :

    Касаційну   скаргу   ВАТ  “Ірпінський   комбінат   “Прогрес”

задовольнити.

   Скасувати  ухвалу господарського суду м. Києва від  7.08.2001

року.

Справу передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий     О.Шульга

Судді          В.Дерепа

               Т. Козир