Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
за участю представників сторін
позивача присутні
відповідача присутні
розглянувши клопотання про відновлення процесуального строку та
касаційну скаргу ТОВ "УУУ"
на рішення арбітражного суду Одеської області від ХХ.06.2001р
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
ХХ.08.2001р.
по справі № 000
за позовом МП інвалідів "ХХХ", м.Березань
до ТОВ "УУУ", Одеська область, Березовський район,
с.Михайло-Олександрівка
про стягнення 67160 кг. насіння соняшника
ВСТАНОВИВ:
Рішенням арбітражного суду Одеської області від ХХ червня 2001р.
задоволене позов МП "ХХХ" до ТОВ "УУУ", оскільки суд визнав
доведеними обставини наявності боргу відповідача за одержані від
позивача світлі нафтопродукти.
Заперечення відповідача по справі суд визнав необгрунтованими
відповідними доказами.
Апеляційна інстанція постановою від ХХ.08.2001р. рішення суду
першої інстанції залишила без змін, погодившись із висновками,
викладеними у рішенні.
Скаржник просить рішення суду першої та апеляційної інстанції
скасувати та залишити позов без задоволення, посилаючись на
відсутність боргу, що не було досліджено судом, відповідно стало
підставою для неправильного застосування статей 151, 161 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, п.6 статті 34 Закону України "Про
підприємства" ( 887-12 ) (887-12)
. Скаржник також вказує на порушення норм
процесуального законодавства, оскільки засідання апеляційної
інстанції відбулося без участі відповідача, який не був
повідомлений про день і місце засідання внаслідок неодержання
ухвали про день і місце засідання суду.
Одночасно скаржник подав клопотання про відновлення пропущеного
строку, встановленого для подачі касаційної скарги, так як
попередня касаційна скарга подана була ХХ.09.2001р.
Колегія суддів заслухавши доповідача у справі, пояснення
представника позивача, який підтримав позов та заперечив проти
доводів, викладених у касаційній скарзі та представника скаржника,
який підтримав доводи касаційної скарги і просив їх задовольнити,
дійшла до висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково
скасувавши прийняті у справі рішення та постанову, а справу
скерувати на новий розгляд у суд першої інстанції, виходячи з
наступного.
Суд першої інстанції та апеляційної інстанції встановив наявність
між сторонами у справі договору про взаємну поставку
нафтопродуктів та пшениці 3 класу від ХХ.03.97 № 1.
Відповідно довіреностей від ХХ.03.97, ХХ.06.97, накладних № 3 від
ХХ.03.97, № 4 від ХХ.04.97 позивач передав відповідачу бензин у
кількості 53131 кг., дизпаливо - 135840 кг.
Щодо виконання зобов'язань відповідачем, позивач надав додаткову
угоду № 3 від ХХ.09.98 р. до договору № 1 від ХХ.03.97 та акт
звірки від ХХ.05.2000р. в яких наведено заборгованість відповідача
- 67160 кг. соняшника. Відповідач додаткову угоду та акт звірки не
визнав, пояснюючи, що особи, що їх підписали невідомі і ці
документи не є доказами заборгованості.
Обставини оформлення зобов'язань сторонами в 1998р. та заперечення
відповідача судом не були прийняті до уваги, враховуючи, що
відповідач не навів доказів виконання зобов'язань по укладеній
угоді та додатку до угоди.
Відповідно статей 42,44 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, угодами визнаються
дії громадян і організацій, які спрямовані на встановлення, зміну
або припинення цивільних прав і обов'язків та підписуються в разі
оформлення у письмовій формі, особами, які їх укладають.
Відомості щодо осіб з боку відповідача, які підписали додаткову
угоду 1 вересня 1998 року у документі не мають конкретних
підтверджень, як з боку позивача так і відповідача.
Акт звірки від ХХ.05.98 підписів представників відповідача не
містить, тому вчинена на акті печатка відповідача не може бути
обставиною визнання заборгованості так як не визначає будь-якої
волі боржник до факту визнання боргу.
Визнавши додаткову угоду належним доказом, суд не керувався
приписами статей 44, 151, 154 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та пунктом
6.2 договору № 1 від ХХ.ХХ.97 щодо обов'язковості підпису обома
сторонами усіх змін та доповнень до договору.
Обставини оренди земельної ділянки , як причинний зв'язок або його
відсутність, з виконанням зобов'язання відповідачем, може бути
визначений тільки при доведеності їх сторонами.
Наведені висновки підставою визнати, що рішення і постанова,
прийняті судом першої та апеляційної інстанції не засновані на
досліджені та встановлені усіх обставин в їх сукупності, як це
передбачено відносно оцінки доказів статтею 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Обставини порушення прав відповідача при розгляді справи в
апеляційній інстанції відповідними доказами не підтверджено, тому
підстав визнати доведеним факт відсутності відповідача у засіданні
внаслідок неповідомлення належним чином відповідача не
встановлений.
Клопотання відповідача про відновлення процесуального строку для
подачі касаційної скарги мотивовано надходженням ухвали Вищого
господарського суду України від ХХ.10.2001р. несвоєчасно, що стало
підставою для повторної подачі скарги ХХ.11.2001р.
Наведені обставини підтверджені відповідними відмітками на ухвалі.
Наведені обставини слід визнати поважними і пропущений строк слід
відновити згідно ст. 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 53, 111-5,111-7,111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
1. Клопотання ТОВ "ХХХ" про відновлення процесуального строку для
подачі касаційної скарги задоволити.
2. Рішення арбітражного суду Одеської області від ХХ.06.2001 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
ХХ.08.2001р. у справі № 000 скасувати, а справу направити на новий
розгляд у господарський суд Одеської області.