ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.03.2002 Справа N 5/462
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.,
суддів: ЖаботиноїГ.В., Усенко Є.А.
розглянувши з участю представника Товариства з обмеженою
відповідальністю “Українська кухня“ Зіньковського О.А.
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська кухня“
на постанову від 17.10.2001 р.
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 5/462
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Корабел-Океан“
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Корабел-Центр“
Про визнання недійсним договору оренди від 26.04.2000 р.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою арбітражного суду Миколаївської області від 02.03.2001
р. на підставі ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 15 Закону
України “Про банкрутство” від 14.05.1992 визнано недійсним,
зокрема, договір оренди нежитлового приміщення кафе “Українська
кухня”, розташованого по проспекту Жовтневий, 309 у
м. Миколаєві, та обладнання цього ж кафе із зобов'язанням ТзОВ
“Корабел-Центр” звільнити орендоване приміщення.
В обгрунтування своїх висновків арбітражний суд послався на
відсутність у ТзОВ “Корабел-Центр” цивільної правоздатності на
момент укладення спірного договору, неврегулювання сторонами
умови щодо розміру орендної плати та спрямованості договору на
відчуження майна боржника, стосовно якого порушене провадження
про визнання банкрутом.
Постановою голови цього ж арбітражного суду від 12.06.2001 р. за
значена ухвала в частині визнання недійсним вказаного договору
скасована, а справа передана на новий розгляд з мотивів
неповного з'ясування обставин справи.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
17.10.2001 р. ухвала від 02.03.2001 р. в цій же частині та
постанова від 12.06.2001 р. скасовані з визнанням спірного
договору неукладеним та припиненням провадження у справі про
визнання договору оренди від 26.04.2000 р. недійсним на підставі
п. 11 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з відсутністю
предмету спору.
ТзОВ “Українська кухня” в касаційній скарзі просить скасувати по
станову апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що
вказана постанова стосується його прав і обов'язків як
суборендаря майна спірного кафе, не залученого, однак, до участі
у справі.
В судовому засіданні представник ТзОВ “Українська кухня” уточнив
вимоги товариства до суду касаційної інстанції і просив залишити
в силі постанову голови арбітражного суду Миколаївської області
від 12.06.2001 р.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не знаходить
підстав для задоволення клопотання ТзОВ “Корабел-Океан” про
відкладення розгляду касаційної скарги, оскільки відповідно до
ч. І ст. 77, ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відкладення
розгляду касаційної скарги може бути обумовлене неможливістю
останнього через певні обставини, тоді як неявка представника
ТзОВ “Корабел-Океан” в засідання касаційної інстанції такою
обставиною не є.
Заслухавши представника ТзОВ “Українська кухня”, який підтримав
касаційну скаргу, перевіривши правильність юридичної оцінки та
повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин
справи, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
прийняття господарським судом рішення або постанови, що
стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до
участі в справі, є безумовною підставою для скасування такого
судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2000 р. між ТзОВ
“Корабел-Центр” і ТзОВ “Українська кухня” був укладений договір
суборенди спірного майна кафе, що підтверджує доводи ТзОВ
“Українська кухня” про те, що оскаржена постанова апеляційного
господарського суду стосується його прав і обов'язків щодо цього
майна.
Визнаючи договір оренди від 26.04.2000 р. неукладеним,
апеляційний господарський суд виходив з того, що в ньому не
містяться такі істотні для цього виду договору умови, як
вартість орендованого майна з урахуванням індексації, розмір
площі орендованого приміщення та перелік обладнання кафе, розмір
орендної плати. При цьому суд послався на ст. 153 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, якою, однак, передбачена умова, за якої договір
вважається укладеним, а не правомочність щодо визнання договору
неукладеним. Досягнення згоди сторін з усіх істотних умов
договору, вимога стосовно якого міститься в ст. 153 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, може доводитися при розгляді справи господарським
судом всіма передбаченими законом засобами доказування з
врахуванням правил ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
про належність
і допустимість доказів.
Сама по собі відсутність в договорі посилання на ту чи іншу
істотну умову не свідчить про недосягнення згоди сторін щодо
такої умови при наявності доказів, які б підтверджували
відповідне волевиявлення сторін. Факт виконання сторонами
повністю чи частково своїх обов'язків за договором є
підтвердженням згоди сторін на його укладення. До того ж
волевиявлення на укладення договору, як правопороджуючий факт,
може мати лише особа, яка наділена цивільною правоздатністю,
тоді як арбітражним судом встановлено, що ТзОВ “Корабел-Центр”
на момент укладення спірного договору такої не набуло.
Відповідно до ст.ст. 41, 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
укладення
договору особою, яка не має цивільної правоздатності, може бути
підставою для визнання договору недійсним.
Згідно п. З ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у разі допущення
господарським судом порушень норм процесуального права,
зазначених у ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судове
рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
повного, всебічного й об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків залучених до участі у справі осіб і в
залежності від встановленого та у відповідності з чинним
законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. ПІ5, 1ІГ, п. пЗ, 5 ст. 111-9. ч. 2 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
господарського суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ТзОВ “Українська кухня” задовольнити.
Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 17.10.2001 р., залишивши в силі постанову голови
арбітражного суду Миколаївської області від 19.06.2001 р.