ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7.03.2002 Справа N 25/496
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чабана В.В.
суддів Добролюбової Т.В. Дроботової
Т.Б.
за участю представників Від позивача - Загарія В.М.
сторін Від відповідача – Попова І.В.
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у Шевченківському районі м.
Києві Києва
касаційну скаргу
на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду
від 1.10.2001
за позовом Підприємства за участю
іноземних інвестицій у вигляді
закритого акціонерного
товариства “Укрфрагаз”
до Державної податкової інспекції
у Шевченківському районі м.
Києва
про визнання недійсним рішення ДПІ
у Шевченківському районі м.
Києва від 01.02.2001 № 188/22-
02/14332823 та інкасових
розпоряджень від 21.03.2001 №
30362 та № 30363 такими, що не
підлягають виконанню
Підприємством за участю іноземних інвестицій у вигляді закритого
акціонерного товариства “Укрфрагаз” /надалі –ЗАТ “Укрфрагаз/
20.02.2001 р. заявлений позов про визнання недійсним рішення ДПІ
у Шевченківському районі м. Києва від 01.02.2001 № 188/22-
02/14332823 про донарахування позивачеві 43430 грн. податку на
додану вартість та застосування фінансових санкцій з ПДВ на суму
43430 грн. та нарахування пені за порушення товариством вимог
підпункту 7.3.6 пункту 7.3. статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Позовні вимоги обгрунтовані
відсутністю порушень податкового законодавства з боку позивача,
за які проведені нарахування податку, санкцій і пені.
Рішенням арбітражного суду міста Києва від 04.05.2001 (що
прийняте суддею Муравйовим О.В.) задоволені позовні вимоги про
визнання недійсним оспорюваного рішення ДПІ в частині
донарахування та стягнення ПДВ у сумі 43060 грн. та застосування
фінансових санкцій з ПДВ у сумі 43060 з огляду на вимоги
підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва,
не погодившись з рішенням арбітражного суду м. Києва у даній
справі, 17.07.2001 р. звернулась до господарського суду міста
Києва з апеляційною скаргою на це рішення суду. Водночас,
податковою службою подане клопотання про відновлення строку для
подання апеляційної скарги, в якому причиною пропуску строку
назване невчасне отримання податковою службою примірника
мотивованого оспорюваного рішення, а також зазначено, що причини
пропуску строку зумовлені змінами у законодавстві, які були
внесені Законом України від 21.06.2001 “Про внесення змін до
Арбітражного процесуального кодексу України”.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.10.2001 ( що
винесена колегією суддів у складі: головуючого Новікова М.М,
судів Фролової Г.М, Шаргало В.І.) відмовлено у задоволенні
клопотання ДПІ про відновлення пропущеного строку для подання
апеляційної скарги, а сама апеляційна скарга ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва повернута скаржникові. У Х В А Л
А господарського суду мотивована тим, що апеляційна скарга
податкової служби подана з порушенням вимог статті 93
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а
саме з пропуском 10 денного терміну. У задоволенні клопотання
про відновлення пропущеного строку відмовлено з огляду на те, що
податковою службою не додано доказів щодо пропуску встановленого
строку з поважних причин, оскільки згадане рішення арбітражного
суду м. Києва було отримано податковою службою 02.07.2001р. а
також зауважено, що зміна законодавства не є підставою для
відновлення строку подання апеляційної скарги.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва,
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати як
таку, що винесена з порушенням норм господарського
процесуального права. Податкова служба посилається на вимоги
статті 87 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, приписами
якої передбачено, що рішення по справі розсилається сторонам не
пізніше п'яти днів після його прийняття. Невчасне отримання
примірника мотивованого рішення податкова служба вважає поважною
причиною пропуску строку на апеляційне оскарження цього рішення
суду, а відмітку своєї канцелярії про отримання рішення -
належним доказом дати отримання рішення.
Переглянувши матеріали справи і розглянувши касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
за участю представників позивача та відповідача, які підтримали
свої доводи, Вищий господарський суд України відзначає наступне.
Підставою повернення апеляційної скарги Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Києва судом визначено
подання згаданої скарги після закінчення строку, встановленого
приписами статті 93 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішення арбітражного суду міста Києва у справі № 25/496 датоване
4.05.2001 року, з відміткою на звороті про відправлення сторонам
цього рішення 26.06.2001 року.
Відповідно до вимог статті 93 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційна скарга подається
протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим
господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було
оголошено лише вступну та резолютивну частину - з дня підписання
рішення.
До касаційної скарги залучена апеляційна скарга податкової
інспекції від 13.07.2001 р. № 1279/9/10-020 із клопотанням про
відновлення строку на апеляційне оскарження рішення від
04.05.2001 р. На першому аркуші апеляційної скарги є відмітка
канцелярії арбітражного суду м. Києва про отримання її судом
17.07.2001 р.
На момент прийняття рішення арбітражного суду міста Києва
04.05.2001 р. у даній справі була чинною редакція розділу ХІІ
Арбітражного процесуального кодексу України, відповідно до якого
перевірка законності та обґрунтованості рішень, ухвал, постанов
арбітражного суду здійснювалась в порядку нагляду на підставі
заяви сторони, поданої в межах двомісячного строку з дня
прийняття відповідного судового акта. У цей проміжок часу
відбулися зміни у процесуальному законодавстві, зокрема,
прийнято Закон України від 21.06.2001 № 2539-111 “Про внесення
змін до Арбітражного процесуального кодексу України”, який
набрав чинності з дня його опублікування 10.07.2001 р. в газеті
“Урядовий кур’єр”.
Даним Законом з 10.07.2001 року запроваджено апеляційне та
касаційне оскарження рішень господарського суду в порядку та на
підставах, передбачених розділами ХІІ та ХІІ1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Відповідно до статті
4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону рішення у
справі, яке не оскаржене голові арбітражного суду, може бути
оскаржено до господарського суду апеляційної чи касаційної
інстанції у порядку, встановленому Господарським процесуальним
кодексом України.
Приймаючи до уваги, що право на апеляційне оскарження у ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва виникло з 10.07.2001р., тобто з
моменту набрання чинності Закону України від 21.06.2001 № 2539-
111 “Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу
України” Київський апеляційний господарський суд помилково
повернув апеляційну скаргу податкової служби на підставі пункту
4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка була подана до суду 17..07.2001 р.,
тобто у межах встановленого Законом 10-ти денного терміну.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а
ухвала Київського апеляційного господарського суду - скасуванню
на підставі частини першої статті 111 10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись статтями 86, 91, 93, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-
11, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 1.10.2001
року у справі № 25/496 скасувати.
Справу № 25/496 передати Київському апеляційному господарському
суду для розгляду апеляційної скарги від 17.07.2001 р.
Головуючий В.Чабан
Судді Т. Добролюбова
Т. Дроботова