ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.03.2002 Справа N 17-4-19/7303
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-суддіКарабаня В.Я.,
суддів Усенко Є.А., Жаботиної Г.В.,
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін,
розглянувши касаційну скаргу Малого приватного підприємства
“Беркут“
Про перегляд у касаційному порядку постанови Одеського
апеляційного господарського суду від 05.10.2001р. у справі
№ 5-5-13/01-482
за позовом прокурора Одеської області в інтересах держави в
особі Одеської залізниці
до Малого приватного підприємства “Беркут“
3-їх осіб: Приватного підприємства “Сіріус”, приватного
підприємця Крикленко Ю.М., приватного підприємця Смолянова В.М.
про розірвання договору оренди № 47/95 від 04.10.1995р.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Арбітражного суду Одеської області від 13.04.2001р. у
справі № 17-4-19/7303 позов задоволено: договір оренди
державного майна № 47/95 від 04.10.95р. та угоду від
04.01.2000р. про внесення змін і доповнень до договору оренди,
що були укладені між Одеською залізницею і МПП “Беркут”
розірвано; угоду про проведення заліку суми ремонтно-будівельних
робіт у розмірі 37253грн.87коп. в рахунок погашення орендної
плати за оренду приміщення по вул. Транспортній, 7-ж, в
м. Одесі, згідно з договором оренди № 47/95 від 04.10.95р., що
була укладена між Одеською залізницею і МПП “Беркут”, визнано
недійсною.
Постановою Арбітражного суду Одеської області від 01.06.2001р.
рішення Арбітражного суду Одеської області від 13.04.2001р.
скасовано, справу передано на новий розгляд судді Поліщук Л.В.
Постановою Арбітражного суду Одеської області від 26.06.2001р.
рішення Арбітражного суду Одеської області від 13.04.2001р.
залишено без змін.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
05.10.2001р. у справі № 5-5-13/01-482 (судді Таценко Н.Б.,
Сидоренко М.В., Разюк Г.П. ) постанови Арбітражного суду
Одеської області від 01.06.2000р. та від 26.06.2001р. скасовано,
рішення Арбітражного суду Одеської області від 13.04.2001р.
залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 05.10.2001р., МПП “Беркут” просить його
скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову
відмовити, посилаючись на те, що апеляційним господарським судом
порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доводи та заперечення представників сторін,
перевіривши застосування судовими інстанціями норм матеріального
та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку щодо часткового задоволення касаційної скарги МПП
“Беркут”.
Рішенням арбітражного суду встановлено, що 04.10.95р. позивач та
відповідач уклали договір оренди № 47/95. За даним договором
позивач передав в оренду відповідачу нежитлове приміщення площею
195,7кв.м. , що є державною власністю і розташоване на першому
поверсі будівлі по вул. Транспортній, 7-ж в м. Одесі, а
відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату в розмірі
еквівалентному 1 долару США з 1кв.м. площі в національній валюті
України за курсом НБУ на час розрахунку та згідно дефектного
акту, який є додатком до договору, виконати в орендованому
приміщенні ремонтне
- відновлювальні роботи в рахунок оплати орендної плати.
04.01.2000р. сторонами внесено зміни та доповнення до
вищезгаданого договору оренди в частині розміру орендної плати,
порядку її щомісячної сплати, терміну дії договору.
Із обставин, встановлених рішенням арбітражного суду, випливає,
що сторони уклали угоду, із якої виникають як правовідношення
щодо оренди майна так і правовідношення щодо підряду.
Згідно ст. 332 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором підряду
підрядник зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за
завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник
зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Арбітражним судом встановлено, що відповідач передав позивачу
виконані роботи: у січні - жовтні 1996р. на суму 2941грн.; у
листопаді 1996р.
- березні 1997р. на суму 7802грн.; у червні - липні 1997р. на
суму 13002грн.; у вересні 1998р. на суму 13508грн., а всього на
суму 37253грн., які були прийняті позивачем. Таким чином
відповідач своє зобов'язання за договором підряду виконав, але
призначеною арбітражним судом судовою будівельне -технічною
експертизою було зроблено висновок від 09.04.2001р. про те, що в
нежитловому приміщенні загальною площею 195,7кв.м. ,
розташованому по вул. Транспортній, 7-ж в м. Одесі, в період дії
договору виконано ремонтне -будівельні роботи, фактичний обсяг
яких складає 21876грн.
Згідно ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином. Оскільки виконання зобов'язання є
заключною стадією розвитку зобов'язального правовідношення, на
якій виконуються обов'язки та реалізуються суб'єктивні права,
які складають зміст зобов'язання, то для боржника виконання
зобов'язання складається з дій, які вправі вимагати від нього
кредитор. Оскільки за умовами договору оренди від 04.10.95р. у
позивача було суб'єктивне право саме у відповідача вимагати
виконання ремонтно - відновлювальних робіт, то даному праву
кореспонду: і обов'язок позивача прийняти від відповідача їх
виконання зі сплатою вартості (ст. 332 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Згідно ч. 2 ст. 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
для зарахування
(зустрічної вимоги) досить заяви однієї сторони. Із аналізу
даної норми випливає, що за своєю юридичною природою зарахування
є односторонньою угодою, яка породжує відповідні правові
наслідки.
Згідно ст. 57 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
угода, укладена внаслідок
обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника
однієї сторони з другою стороною, може бути визнана недійсною за
позовом потерпілого або позовом державної чи громадської
організації. Оскільки даною нормою передбачено участь в угоді
щонайменше двох осіб, однією із яких є потерпілий, а угода про
зарахування зустрічної вимоги є односторонньою, то арбітражним
судом неправильно застосовано вищезазначену норму.
Згідно ст. З Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
відносини щодо оренди державного
майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими
нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 269 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка регулює дострокове
розірвання договору найму (оренди) на вимогу наймодавця
(орендодавця), орендодавець може пред'явити вимогу про
дострокове розірвання договору оренди, якщо орендар не вніс
плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу. Із
приписів даної норми випливає, що для вирішення спору щодо
розірвання договору оренди, позивач зобов'язаний надати суду
докази, що підтверджують несплату відповідачем орендної плати
протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу. Судом не
визначено, яка сума ремонтно -відновлювальних робіт підлягала
зарахуванню позивачем, та чи мала місце несплата відповідачем
орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку
платежу.
Враховуючи, що встановлення вищенаведених обставин входить до
предмету доказування в даному спорі, оскільки від цього залежать
права та обов'язки сторін за спором, а в судових рішеннях по
даній справі відсутні будь які висновки, що свідчать про те, що
вищезгадані обставини були предметом дослідження, то судовими
інстанціями порушена вимога ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо
повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи
в їх сукупності.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Малого приватного підприємства “Беркут”
задовольнити частково.
Рішення Арбітражного суду Одеської області від 13.04.2001р.,
постанову Арбітражного суду Одеської області від 01.06.2001р.,
постанову Арбітражного суду Одеської області від 26.06.2001р.
справі № 17-4-19/7303 та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 05.10.2001р. у справі № 5-5-13/01-482
скасувати і передати справу на новий розгляд до Господарського
суду Одеської області.