ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
06.03.2002                                     Справа N 6/88-пр
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:    
                            Божок В.С. - головуючого,
                            Хандуріна М.І.,
                            Черкащенка М.М.,
за участю представник?в:      від позивача: директор ПП
                              “Тріада' -
                              Панасюк В.П. , юрист - Мруг О.Б.
                              від відповідача: не з'явилися
розглянувши у відкритому      приватної виробничо-комерційної
судовому засіданні касаційну  ф?рми “Дві Олени”,
скаргу                        м. Старокостянтинів
                              (далі - ПВКФ “Дві Олени“)
на постанову                  Львівського апеляційного
                              господарського суду
у справі                      від 12.11.2001
                              № 6/88-пр
господарського суду           Хмельницької області
за позовом                    приватного підприємства “Тріада“
                              (далі - ПП “Тріада“)
до                            ПВКФ “Дві Олени“
 
Про   розірвання договору купівлі-продажу
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.08.2001
(суддя Танасюк О.Є.) позов задоволено. Договір купівлі-продажу
№ 1 від 02.09.99 укладений між приватним підприємством “Тріада”
і приватною виробничо-комерційною фірмою “Дві Олени” розірвано.
 
Постановою  Львівського  апеляційного  господарського  суду  від
12.11.2001 рішення господарського суду Хмельницької області  від
23.08.2001 у справі № 6/88-пр залишено без змін.
 
Судові   рішення  мотивовані  тим,  що  приватним  підприємством
“Тріада” підтверджено факт неналежного виконання зобов'язання по
договору  купівлі-продажу № 1 від 02.08.99, що не  заперечується
відповідачем,  з посиланням на об'єктивні обставини.  Відповідно
до  ч. 2 ст. 213 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         підставою
для  розірвання  договору судом є втрата у сторони  інтересу  до
реального виконання зобов'язання (зокрема прострочення виконання
зобов'язання скаржником).
 
Не    погоджуючись   з   постановою   Львівського   апеляційного
господарського суду касатор звернувся у Вищий господарський  суд
України  з  касаційною скаргою і просить її скасувати, мотивуючи
тим,   що  постанова  прийнята  всупереч  чинному  законодавству
України.  Апеляційним  судом  не  правильно  застосована   норма
процесуального права - п. 2 ст. 35 Господарського процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        , оскільки Справа  N  04-1/25-7/69
знаходиться   в   стадії   розгляду   в   першій   інстанції   в
господарському   суді   Хмельницької  області   і   рішення   на
сьогоднішній день не винесено, а тому і не може існувати  фактів
встановлених рішенням господарського суду. Згідно вимогам абз. 1
статті  6  Цивільного кодексу України    ( 435-15  ) (435-15)
          зазначеною
нормою  встановлюються шляхи захисту цивільних  прав,  одним  із
яких   є  припинення  правовідношення,  а  захист  прав  повинен
здійснюватись   в   установленому  порядку,   тобто   припинення
правовідношення  повинно здійснюватись в порядку,  встановленому
Цивільним  кодексом  України,  в  даному  випадку  статтею   216
(зобов'язання   припиняються  виконанням,  проведеним   належним
чином).  Також  Львівським апеляційним  господарським  судом  не
враховано,  що у відповідності до статті 162 Цивільного  кодексу
України   ( 435-15  ) (435-15)
          одностороння  відмова   від   виконання
зобов'язання не допускається, за винятком випадків, передбачених
законом, а такого випадку в постанові не зазначено і п. 1 ст.  6
Цивільного  кодексу  України  ( 435-15  ) (435-15)
          таких  випадків   не
встановлює.
 
Заслухавши  доповідь  судді Божок В.С., пояснення  представників
позивача та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Приватне  підприємство “Тріада” та приватна виробничо-комерційна
фірма “Дві Олени” 02.09.99 уклали договір купівлі-продажу  №  1,
за  умовами договору продавець (ГШ “Тріада“) продає, а  покупець
(ПВКФ “Дві Олени“) купує дизпаливо в кількості 400 тон, по  ціні
1 270 грн. 00 коп. за 1 тону.
 
Вищевказаним  договором  №  1  від 02.09.99  встановлено  термін
поставки: поставка - 3-5.09.- 100 тон, оплата до 15.09.1999 року
та 10-12.09.- 300 тон, оплата до 22.09.1999 року.
 
На виконання умов договору № 1 від 02.09.99, згідно з накладними
№  1487 від 03.09.99, № 1486 від 03.09.99 (а.с. 14), № 1488  від
04.09.99,  №  1489 від 04.09.99 (а.с. 16), № 1513 від  07.09.99,
№  1514 від 07.09.99 (а.с. 17), № 1523 від 08.09.99, № 1522  від
08.09.99  (а.с. 19), № 1546 від 09.09.99 (а.с. 21), №  1547  від
09.09.99  (а.с. 22), № 1552 від 10.09.99 (а.с. 23), №  1559  від
10.09.99  (а.с. 24), № 1597 від 15.09.99 (а.с. 26), №  1596  від
15.09.99  (а.с.  27), через Подчашука О.В.,  повноваження  якого
підтверджується  довіреностями ЕАИ № 851268 від  03.09.99  (а.с.
13),  ДАК  №  748607 від 07.09.99 (а.с. 15), ЕАИ  №  851274  від
08.09.99  (а.с.  18),  ЕАИ 851277 від 09.09.99  (а.с.  20),  ЕАИ
№ 851280 від 15.09.99 (а.с. 25), ДАК № 748608 від 10.09.99 (а.с.
28), позивачем поставлено відповідачу 198, 577 тон дизпалива  на
суму 252 192 грн. 79 коп. , яка сплачена останнім частково.
 
Згідно  зі  статтею 209 Цивільного кодексу України  ( 435-15  ) (435-15)
        
відсутність  вини доводиться особою, яка порушила  зобов’язання.
Однак   ПВКФ  “Дві  Олени”  не  надала  суду  доказів,  які   би
підтвердили, що її вини у порушенні зобов'язання немає.
 
Твердження  касатора про те, що Вищий господарський суд  України
не  встановлює  і  не  підтверджує факти у  справі  і  тому  суд
безпідставно  послався  на  постанову Вищого  арбітражного  суду
України  є безпідставним, оскільки постанова Вищого арбітражного
суду  України  прийнята 13.01.2001, а відповідно до  статті  106
Арбітражного процесуального кодексу України, який був чинний  на
той   час,  судова  колегія  Вищого  арбітражного  суду  України
перевіряла  рішення,  ухвали,  постанови  арбітражного  суду   в
повному обсязі, незалежно від доводів, викладених у заяві.  Тому
Львівський апеляційний господарський суд правомірно послався  на
постанову Вищого арбітражного суду України від 13.01.01 у справі
№ 04-1/25-7/69, яка для вирішення даного спору має преюдиціальне
значення.
 
Статтею  210  Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         передбачено:
коли   не   виконання  або  не  належне  виконання  зобов'язання
обумовлено   умислом   або  необережністю   кредитора,   боржник
звільняється від відповідальності за невиконання або не  належне
виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом.
 
20.04.2000 позивач звернувся до відповідача з листом-пропозицією
про  розірвання даного договору, як це передбачено  пунктом  8.1
договору   купівлі-продажу  №  1  від  02.09.99  та  статті   11
Арбітражного  процесуального кодексу  України  (чинного  на  той
час),  але  відповіді ПВКФ “Дві Олени” на даний лист не  надала,
тому ПП “Тріада” звернулась до суду з позовною вимогою.
 
Зважаючи  на  викладене  колегія суддів  вважає,  що  Львівським
апеляційним  господарським судом дана правильна юридична  оцінка
обставинам    справи    постанова   суду   відповідає    чинному
законодавству  України  та  матеріалам  справи  і  підстав   для
скасування немає.
 
На  підставі  викладеного  та керуючись  статтями  111-5,  111-7
пунктом   1   статті   111-9,  статтею   111-11   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Постанову від 12.11.2001 Львівського апеляційного господарського
суду у справі № 6/88-пр господарського суду Хмельницької області
залишити  без  змін,  а касаційну скаргу ПВКФ  “Дві  Олени”  без
задоволення.