ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.03.2002 Справа N 6/244-9/352
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. - головуючий,
Семчука В.В.,
Подоляк О.А.,
за участю представників:
позивача Мартиновський О.В.
відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
“Голованівський хліб“
на рішення від 11.12.2001
господарського Кіровоградської області
суду
у справі № 6/244-9/352
за позовом Кіровоградського обласного відділення
Фонду
України соціального захисту інвалідів
до закритого акціонерного товариства
“Голованівський
хліб” (далі - ЗАТ “Голованівський хліб“)
Про стягнення 716 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Кіровоградське обласне відділення Фонду України соціального
захисту інвалідів звернулось до господарського суду
Кіровоградської з позовом до ЗАТ “Голованівський хліб” про
стягнення 716 грн. фінансових відрахувань за нест-ворені у 2000
р. робочі місця для інвалідів.
Рішенням від 11.12.2001 господарського суду Кіровоградської
області (суддя Шевчук О.Б.) позов задоволено в заявленій сумі.
Рішення мотивоване тим, що відповідно до п. 1 розпорядження
Голова-нівської райдержадміністрації № 8-р від 12.01.2001
підприємствам, установам і організаціям встановлені нормативи
робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі не менше
4% від загальної чисельності працюючих при нормативі створення
робочих місць для інвалідів на підприємстві відповідача у 2000р.
кількістю 3 особи фактично було працевлаштовано 2 інваліда.
Вирішуючи господарський спір, суд керувався ст.ст. 19,20 Закону
України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
( 875-12 ) (875-12)
(в редакції станом на 16.03.2001), а також вимогами
Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Мі
ністрів України від 03.05.95 № 314, та Інструкції про порядок
надходження, обліку й витрачання коштів Фонду України
соціального захисту інвалідів, затвердженої наказом Міністерства
праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів
України, Державної податкової адміністрації України від 02.08.99
№ 130/171/398 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 01.09.99
за № 592/3885 (в редакції наказу № 126/306/50 від 26.03.2001,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.04.2001 за
№ 316/5507).
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на
предмет їх юридичної оцінки судом, колегія суддів встановила
наступне.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
(в редакції Закону
від 14.120.94 № 204/94-ВР) місцеві ради народних депутатів
спільно з підприємствами (об'єднаннями), установами і
організаціями, громадськими організаціями інвалідів за участю
відділень Фонду України соціального захисту інвалідів в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі на підставі пропозицій Міністерства соціального
захисту населення України щорічно визначають нормативи робочих
місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалі
дів, визначаються для всіх підприємств (об'єднань), установ і
організацій незалежно від форм власності та господарювання у
розмірі не менше чотирьох відсотків від загальної кількості
працюючих, якщо працює від 15 до 25 чоловік, встановлюється
норматив у кількості одного робочого місця.
При розгляді справи суд не дослідив належним чином порядку
встановлення нормативів робочих місць для інвалідів і
відповідність його вимогам названого Закону.
Приймаючи рішення, суд помилково керувався ст.ст. 19,20 Закону
України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
( 875-12 ) (875-12)
(в редакції станом на 16.03.2001), оскільки останній
не може розповсюджуватися на правовідносини, які виникли між
сторонами у 2000 р.
Суд, посилаючись в рішенні на Інструкцію про порядок
надходження, обліку й витрачання коштів Фонду України
соціального захисту інвалідів, затвердженої наказом Міністерства
праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів
України, Державної податкової адміністрації України від 02.08.99
№ 130/171/398 залишив поза увагою ту обставину, що дію названого
наказу зупинено згідно з повідомленням Державного комітету
України з питань регуляторної політики та підприємництва від
04.10.2000р. відповідно до вимог Указу Президента України від
03.02.98 № 79/98 “Про усунення обмежень, що стримують розвиток
підприємницької діяльності”.
Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Голованівський хліб” задовольнити
частково.
Рішення від 11.12.2001 господарського суду Кіровоградської
області у справі № /244-9/352 скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.