ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.03.2002 Справа N 19-337A
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого— Черногуза Ф.Ф.,
суддів: Невдашенко Л.П. (доповідач у справі),
Перепічая B.C.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Донецького обласного територіального - відділення
Антимонопольного комітету України
на постанову від 10.12.01 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 19-337А
господарського суду Донецької області
за позовом ВАТ “Донецькоблгаз“
до Донецького обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету
України
Про визнання недійсною постанови.
У судовому засіданні
взяли участь представники
Антимонопольного комітету — Яросюк Ж.А.,
України — Замицька І.В.
В С Т А Н О В И В:
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
10.12.01 залишено без змін рішення господарського суду Донецької
області від 15.10.01, яким визнано недійсною постанову
Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного
комітету України від 27.06.01 у частині наявності порушення
антимонопольного законодавства з боку ВАТ “Донецькоблгаз”, що
передбачено абзацом 2 ст. 4 Закону України “Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності” у вигляді зловживання монопольним
становищем шляхом нав'язування додаткових умов договору, що не
відноситься до предмету договору.
Апеляційна інстанція та господарський суд мотивували своє
рішення тим, що Антимонопольним комітетом не доведено
нав'язування ВАТ “Доне-цькоблгаз” додаткових умов договору на
постачання газу в 1998 році. Між сторонами, вказує суд, є спір
щодо розрахунків за постачання газу, який вони вправі вирішити в
судовому порядку. Оцінка правомірності або безпідставності вимог
сторін за договором щодо розрахунків не відносяться до компе
тенції Антимонопольного комітету.
Оскаржуючи постанову Донецького апеляційного господарського суду
та рішення господарського суду Донецької області, заявник
просить скасувати ці рішення в частині визнання частково
недійсною постанови Донецького обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України від 27.06.01,
посилаючись на те, що взаємовідносини між Костянтинівським
державним хімічним заводом (далі — хімзавод) та ВАТ
“Донецькоблгаз” регулюються не лише угодою про перевід боргу, а
й договорами на транспортування природного газу, належне
виконання зобов'язань, за якими з боку ВАТ “Донецькоблгаз”,
суб'єкта природної монополії на ринку транспортування газу
розподільчими газопроводами в м. Костянтинівка, було поставлено
в залежність від сплати хімзаводом суми курсової різниці,
нарахованої на суму, що була сплачена хімзаводом за угодами про
перевід боргу. Незважаючи на заперечення хімзаводу, ВАТ
“Донецькоблгаз” віднесено сплату хімзаводом 60000 грн. за
векселем від 13.06.00 у рахунок погашення курсової різниці, що
на думку Антимонопольного комітету є неправомірним і розцінює
ться як елемент нав'язування з боку ВАТ “Донецькоблгаз”,
монополіста на цьому ринку, додаткових умов договору, що не
відносяться до предмету договору про перевід боргу.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши
доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Як вбачається
з матеріалів справи, взаємовідносини між Костянтинівським
управлінням газопостачання та газифікації (Костянтинівське УГГ),
що є структурним підрозділом ВАТ “Донецькобла-газ” та
Костянтинівським державним хімічним заводом (хімзаводом), з 1997
року врегульовані угодами про постачання природного газу та
транспортування газу.
В 1998 році між Костянтинівським хімзаводом, підприємством
“Тепломережа” та Костянтинівським УГГ (структурним підрозділом
ВАТ “Донецькоблгаз“) укладено трьохсторонні договори про
переведення боргу, за якими Костянтинівський хімзавод взяв на
себе погашення боргу підприємства “Тепломережа” перед
Костянтинівським УГГ.
За заявою хімзаводу про те, що ВАТ “Донецькобленерго” вимагає
сплату курсової різниці, що не передбачено умовами договору про
перевід боргу Антимонопольним комітетом України проведена
перевірка, за наслідками якої винесена оспорювана постанова від
27.06.01 про накладення штрафу на ВАТ “Донецькоблгаз” за
порушення антимонопольного законодавства, що передбачено абзацом
2 статті 4 Закону України “Про обмеження монополізму та
недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності”. Порушення антимонопольного законодавства полягає,
на думку антимонопольного комітету України, в примушенні
хімічного заводу до сплати курсової різниці за спожитий
підприємством “Тепломережа” газ, що не передбачено умовами
договорів про переведення боргу, тобто ВАТ “Донецькоблгаз”,
зловживаючи монопольним становищем, нав'язує хімзаводу додаткові
умови договору, що не відносяться до предмету договору. ВАТ
“Донецькоблгаз”, заперечуючи порушення антимонопольного
законодавства, вказує на те, що на 01.04.00 хімзавод мав власний
борг перед ВАТ “Донецькоблгаз” за транспортування газу в сумі
28356,70 грн. і в подальшому цей борг збільшувався. Хімзавод у
свою чергу стверджує, що кошти, які перераховувалися ВАТ
“Донецькоблгаз” за спожитий газ за угодами про поставку газу,
ВАТ “Донецькоблгаз” самовільно зараховувалися як погашення
курсової різниці і таким чином штучно створювалася
заборгованість заводу.
Однак всі ці обставини належним чином судом не з'ясовані. Судом
не запропоновано сторонам провести звірення розрахунків та
здійснити чітке розмежування надходження сплати за спожитий газ
за угодами про поставку газу та за угодами про перевід боргу.
Посилання суду на відсутність письмових вимог з боку ВАТ
“Донецькоблгаз” про сплату курсової різниці, нена-дання суду
відповідних платіжних документів на оплату курсової різниці є
недостатнім для висновку про те, що ВАТ “Донецькоблгаз” не
зловживало своїм монопольним становищем та не вимагало від
хімзаводу сплати курсової різниці, що не передбачено умовами
договору про перевід боргу.
З тексту позовної заяви ВАТ “Донецькоблгаз”, подальших пояснень,
що містяться в матеріалах справи, випливає те, що ВАТ
“Донецькоблгаз” вважає сплату хімзаводом курсової різниці
правомірною.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судом не повно
з'ясовані обставини справи, а тому рішення господарського суду
Донецької області від 15.10.01 та постанова Донецького
апеляційного суду від 10.12.01 підлягають скасуванню в частині,
що стосується визнання недійсною постанови Донецького обласного
територіального відділення Антимонопольного комітету України від
27.06.01 стосовно недоведеності порушення з боку ВАТ
"Донецькоблгаз” антимонопольного законодавства, що передбачено
абз. 2 ст. 4 Закону України “Про обмеження монополізму та
недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності”.
Керуючись статтями 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.10.01 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.12.01 в частині визнання недійсною постанови Донецького
обласного територіального відділення Антимонопольного комітету
України від 27.06.01 скасувати, справу в цій частині передати на
новий розгляд до господарського суду Донецької області.