ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.03.2002 Справа N 13664/3-17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.
за участю представників
позивача Цапенко А.М.
відповідача не з’явився
розглянув у судовому ЗАТ “Куп’янський молочноконсервний
засіданні касаційну скаргу комбінат” (надалі – ЗАТ “КМКК”)
на рішення від 13.12.2001
господарського суду Харківської області
у справі № 13664/3-17
за позовом ВАТ “Харківський індустріальний
союз” (надалі – ВАТ “ХІС”)
до ЗАТ “КМКК”
Про стягнення 84495,80 грн. заборгованості та пені за
поставлену у вересні 1998 року електроенергію.
Рішенням від 13.12.2001 господарського суду Харківської області
(суддя Дмитренко Н.І.) позов задоволено повністю з посиланням на
безспірність позовних вимог та врахування погашення частини
заборгованості відповідача в сумі 399999,60 грн. на підставі ст.
217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шляхом зарахування однорідних вимог
сторін, оформленого заявою позивача від 06.09.2000.
ЗАТ “КМКК” у поданій касаційній скарзі просить рішення
скасувати, в позові відмовити, посилаючись на пропуск позивачем
строку позовної давності, застосування якої згідно ст.ст. 75, 80
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є обов’язковим незалежно від заяви сторін
та підставою для відмови в позові. Окрім того, скаржник також
вказує на встановлену ст. 218 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
недопустимість зарахування вимог сторін на суму 399999 грн. 60
коп. , по яких минув строк позовної давності, оскільки заяву
позивача від 06.09.2000 ЗАТ “КМКК” не отримувало.
ВАТ “ХІС” у відзиві на касаційну скаргу вказує на те, що залік
зустрічних однорідних вимог відбувся 06.09.2000, а строк
позовної давності за договором № 1247/97-12 від 29.12.97
закінчився 29.12.2000, в зв’язку з чим пропуск цього строку, на
думку позивача, не мав місця. Позивач також зазначає про
необхідність збільшення розміру позовних вимог до 585618,30 грн.
згідно зі ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв’язку із
запереченням відповідача щодо заліку однорідних зустрічних
вимог.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судом
першої інстанції матеріального і процесуального права та
заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін,
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а
оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про
відмову в позові з наступних підстав.
На спірні правовідносини, які склалися навколо стягнення з
відповідача коштів в сумі 71222 грн. 96 коп. за поставлену
позивачем у вересні 1998 року електроенергію за договором №
1193/97-12 від 10.12.97 і нарахованої на цю суму пені в розмірі
13272,84 грн. та виникнення спору з цього приводу в жовтні 2001
року, поширюється дія ст.ст. 71, 75, 79, 80 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, що не враховано судом першої інстанції.
Умовами п. 3.2 договору від 10.12.97 № 1193/97-12 сторонами
встановлено щомісячний порядок оплати за поставлену позивачем
електроенергію – не пізніше 5 числа місяця, наступного за
звітним, що визнається позивачем у позовній заяві, тобто
обов’язок погашення за поставлену у вересні 1998 року
електроенергію виник з 5.10.1998 року. З цього ж дня виникло
право ВАТ “ХІС” на позов про стягнення вартості поставленої у
вересні 1998 року електроенергії (ст. 76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
В зв’язку з цим не заслуговують на увагу викладені у відзиві
доводи позивача щодо закінчення строку позовної давності у
даному майновому спорі 29.12.2000 як такі, що протирічать
вимогам ст. 76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та умовам п. 3.2 договору
від 10.12.97 № 1193/97-12, на підставі часткового невиконання
зобов’язань за яким власне і ґрунтуються позовні вимоги в сумі
71222,96 грн. Проте, як свідчать матеріали справи, належно
оформлену позовну заяву ВАТ “ХІС” подано лише 18.10.2001, яку
прийнято до розгляду господарським судом ухвалою від 23.10.2001.
Встановлений ст. 71 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
строк позовної
давності стосовно даних позовних вимог закінчився 05.10.2001,
тобто, до пред’явлення позову, що є достатньою правовою
підставою для відмови в позові (ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Подання позивачем 04.10.2001 первісної позовної заяви,
повернутої без розгляду на підставі п. 3 ст. 63 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвалою від
09.10.2001 господарського суду Харківської області, жодним чином
не впливає на перебіг строку позовної давності, оскільки згідно
з ч. 4 ст. 79 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
пред’явлення позову,
залишеного без розгляду, не перериває перебігу строку позовної
давності.
Факт пропуску позивачем строку позовної давності у даному
господарському спорі є беззаперечним та визнається самим
позивачем у клопотанні від 15.10.2001 № 506 про відновлення
цього строку, яке залишено судом без розгляду та належної
правової оцінки. Проте, згадане клопотання не може бути
підставою для відновлення пропущеного позивачем строку позовної
давності, оскільки воно (клопотання) не містить жодних вказівок
на існування поважних причин пропуску терміну позовної давності
чи інших суттєвих перешкод, які об’єктивно унеможливлювали
своєчасне пред’явлення позивачем позову. Більше того, відповідно
до імперативних вимог ст. 75 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позовна
давність застосовується господарським судом незалежно від заяв
сторін, а тому клопотання ВАТ “ХІС” від 15.10.2001, яке не
враховане судом першої інстанції, не може прийматися до уваги.
При прийнятті оскаржуваного рішення судом помилково не враховано
пред’явлення позову у даній справі за межами трирічного строку
позовної давності, обов’язкового для застосування судом, в
зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог
як в частині стягнення 71222 грн. 96 коп. основного боргу, так і
в частині 13272 грн. 84 коп. нарахованої на суму боргу пені
(ст.ст. 72, 80, 81 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
З огляду на це, встановлені судом фактичні обставини щодо
зарахування однорідних зустрічних вимог сторін в сумі 399999,60
грн. не мають значення для справи як такі, що не стосуються
предмету даного спору, а тому заперечення скаржника та позивача
з цього приводу не заслуговують на увагу.
Окрім того, безпідставними визнаються доводи відзиву щодо
необхідності збільшення розміру позовних вимог до 585618,30 грн.
у порядку ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки згідно вимог
згаданої статті збільшення розміру позовних вимог допускається
виключно до прийняття рішення по справі, а не на стадії
касаційного провадження. Більше того, порушені позивачем з цього
приводу питання взагалі не можуть бути предметом розгляду
касаційної інстанції, оскільки згідно імперативних вимог ч. 3
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній інстанції не
приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом
розгляду в суді першої інстанції, а відповідних клопотань до
прийняття рішення від 13.12.2001 від позивача не надходило.
Водночас касаційна інстанція вважає помилковими вміщені у
рішенні від 13.12.2001 висновки суду про безспірність вимог
позивача, оскільки ці обставини взагалі є підставою для
врегулювання спору в досудовому порядку, передбаченому розділом
ІІ Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
але аж ніяк не в порядку позовного провадження.
Зважаючи на наведене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню як
прийняте внаслідок помилкового застосування судом норм
матеріального права, а саме норм цивільного законодавства щодо
строку позовної давності, та норм процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 72, 75, 76, 79, 80
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 111-5, 111-7-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд,
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ЗАТ “Куп’янський молочноконсервний комбінат”
задовольнити. Рішення від 13.12.2001 господарського суду
Харківської області у справі № 13664/3-17 – скасувати.
Відмовити ВАТ “Харківський індустріальний союз” в задоволенні
позовних вимог.
2.Зобов’язати господарський суд Харківської області відкликати
наказ, виданий на виконання скасованого рішення у даній справі.
В разі подальшого надання відповідачем доказів виконання
скасованого рішення від 13.12.2001 доручити господарському суду
Харківської області видати поворотний наказ згідно вимог ст. 122
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
3.Стягнути з ВАТ “Харківський індустріальний союз” на користь
ЗАТ “Куп’янський молочноконсервний комбінат” 422 грн. 48 коп. в
рахунок відшкодування витрат по держмиту, сплаченому за перегляд
справи в порядку касації. Наказ доручити видати господарському
суду Харківської області.
Головуючий В.Овечкін
Судді Є. Чернов
Й. Мілевський