ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.03.2002 Справа N 12/132/1270-П
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів : Чернова Є.В.
Мілевського Й.Р.
за участю представників :
від позивача Чопенко В.П. , Соколов В.В.
від відповідача Салашна Л.М., Гуйван П. Д.
розглянув у відкритому ВАТ “Полтавський гірничо-
судовому засіданні збагачувальний комбінат” ( надалі –
касаційну скаргу ВАТ “Полтавський ГЗК”)
на постанову від 06.12.2001 Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 12/132/1270-П
за позовом ВАТ “Полтавський ГЗК”
до ВАТ “Полтаваобленерго”
Про стягнення 66470156, 87 грн. збитків та п’ятикратної
вартості недовідпущеної електроенергії
Рішенням від 02.07.2001 господарського суду Полтавської області
в задоволенні позову відмовлено у зв’язку
з недоведеністю позовних вимог. Рішенням від 07.08.2001
господарського суду Полтавської області, прийнятим на підставі
п. 3 ст. 83, ст.ст. 112-114 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
за
результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами,
первісне рішення скасовано, позов задоволено в частині стягнення
з відповідача 12 млн. грн. штрафних санкцій з посиланням на
встановлення невідомих заявнику та суду обставин неузгодження
відповідачем з органами Держенергонагляду України доведених до
позивача граничних величин та потужностей електроенергії за
грудень 2000 року, як того вимагає п. 11 Порядку постачання
електроенергії споживачам, затвердженого Постановою КМ України
від 24.03.99 № 441, та пов’язаного з цим безпідставного
одностороннього зменшення відповідачем обсягів постачання
електроенергії на протязі.12.2000 року в порівнянні з доведеними
раніше договірними величинами на грудень 2000 року.
Постановою від 06.12.2001 Харківського апеляційного
господарського суду ( судді : Могилєвкін Ю.О., Бухан А.І.,
Барбашова С.В. задоволено апеляційну скаргу ВАТ “
Полтаваобленерго”, рішення від 07.08.2001 господарського суду
Полтавської області скасовано із залишенням без змін рішення від
02.07.2001 цього ж суду з посиланням на недоведеність дотримання
позивачем порядку та термінів оплати як попередньо спожитої, так
і потрібної у грудні 2000року електроенергії, недоведеність вини
відповідача у недопоставці позивачу електроенергії у грудні 2000
року, та правомірне зменшення відповідачем згідно з чинним
законодавством та умовами договору від 18.06.97 граничних
величин споживання позивачем електроенергії та її потужностей у
зв’язку з встановленими рішенням від 02.07.2001 порушеннями
споживачем порядку оплати поставленої електроенергії.
ВАТ “Полтавський ГЗК” у поданій касаційній скарзі просить
постанову від 06.12.2001 скасувати, рішення від 07.08.2001
залишити без змін, посилаючись на відсутність приведення
договору від 18.06.97 у відповідність з вимогами Закону України
від 16.10.98 “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, визнання
недійсним цього договору в частині визначення договірних величин
споживання електроенергії та потужності на грудень 2000 року
згідно рішення Старокиївського місцевого суду м. Києва від
30.08.2001 у справі № 2-1794, залишеного без змін ухвалою від
05.11.2001 апеляційного суду м. Києва.
Скаржник також вказує на наявність в матеріалах справи платіжних
документів в підтвердження оплати позивачем за поставлену та
спожиту в грудні 2000 року електроенергію та інших доказів
безпідставного одностороннього зменшення відповідачем граничних
величин електроенергії за грудень 2000 року всупереч вимогам п.
11 Порядку постачання електричної енергії споживачам,
затвердженого Постановою КМ України від 24.03.99 № 441.
Позивач також зазначає у скарзі про порушення судом вимог ч. 2
ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
при винесенні ухвали від
12.11.2001 про прийняття апеляційної скарги відповідача до
провадження та відновлення пропущеного останнім десятиденного
строку поза межами присічного тримісячного строку, що на його
думку є підставою для скасування цієї ухвали.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна
скарга ВАТ “Полтавський ГЗК” підлягає задоволенню, оскаржувана
постанова – скасуванню із залишенням без змін рішення від
07.08.2001 з наступних підстав.
На спірні правовідносини, які склалися навколо обставин
одностороннього зменшення відповідачем граничних величин та
потужностей поставленої позивачу електроенергії за грудень
2000року, поширюється дія вимог Порядку постачання електричної
енергії споживачам, затвердженого Постановою КМ України від
24.03.99 № 441, обов’язкового для виконання всіма
постачальниками електроенергії та її споживачами, в тому числі
сторонами по справі, що залишено поза увагою судом апеляційної
інстанції.
Відповідно до п. 11 зазначеного Порядку граничні величини
споживання електроенергії та потужності визнаються договірними і
доводяться до споживачів ( в даному випадку до ВАТ “Полтавський
ГЗК”) лише після їх погодження з представництвом
Держенергонагляду України.
Підставою для перегляду рішення від 02.07.2001 за нововиявленими
обставинами стало встановлення судом обставин неузгодження
відповідачем з представництвом Держенергонагляду України
доведених до позивача як споживача у грудні 2000 року граничних
величин та потужностей електроенергії, що підтверджується
наявними у справі листами Регіонального представництва
Держенергонагляду по регіону Північної ЕС № 03/16-292 від
21.05.2001 та Національної комісії регулювання електроенергетики
України № 05-39-08/1486 від 18.06.2001, і не спростовується
судом апеляційної інстанції. Розглянувши матеріали справи в
межах цих нововиявлених обставин, які не були відомі позивачу на
момент прийняття рішення від 02.07.2001, господарський суд
Полтавської області дійшов обгрунтованого висновку про
неправомірне одностороннє, без погодження з компетентним
державним органом, зменшення відповідачем граничних величин
споживання (34,4 млн. кВт.ч) і потужностей електроенергії ( 18
мВт) за грудень 2000 року, оформлене листом –повідомленням ВАТ
“Полтаваобленерго” від 07.12.2000 № 02-73/4483. Адже, попереднім
листом-повідомленням від 30.11.2000 № 02-73/4369 початкові
доведені до споживача граничні величини та потужності
електроенергії становили відповідно 105 млн. кВт.ч та 135 мВт. В
розрізі вимог п. 11 Порядку постачання електричної енергії
споживачам, згідно яких договірними величинами визнаються лише
такі, що узгоджені з представництвом Держенергонагляду,
помилковими вважаються вміщені в оскаржуваній постанові висновки
суду про правомірне одностороннє зменшення відповідачем згідно
умов договору від 18.06.97 № 1/1/972/81 відповідних граничних
величин споживання електроенергії та їх потужностей.
Більше того, касаційна інстанція враховує набрання чинності
згідно ст. 231 ЦПК України на момент прийняття оскаржуваної
постанови рішення від 30.08.2001 Старокиївського місцевого суду
м. Києва у справі № 2-1794 за участю ВАТ “Полтавський ГЗК” та
ВАТ “Полтавобленерго” в якості відповідачів, яке залишено без
змін ухвалою від 05.11.2001 апеляційного суду м. Києва.
Зазначеним рішенням визнано недійсним договір на користування
електроенергією від 18.06.97 № 1/1/1972/81, укладений між ВАТ
“Полтаваобленерго” та ВАТ “Полтавський ГЗК” в частині визначення
граничних величин споживання електричної енергії та потужностей
на серпень, вересень, грудень 2000 року та січень, лютий 2001
року, як такого, що не відповідає вимогам п. 11 Порядку
постачання електроенергії споживачам (затвердженого Постановою
КМ України від 24.03.99 № 441) і дані фактичні обставини згідно
зі ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не підлягають доведенню при
вирішенні даного господарського спору.
Водночас помилковими визнаються висновки апеляційної інстанції
щодо недоведеності позовних вимог та неподання позивачем
належних доказів недопоставки йому електроенергії та пов’язаних
з цим збитків ВАТ “Полтавський ГЗК”, оскільки достатніми
доказами вини енергопостачальника у недовідпущенні первісно
доведеного обсягу електроенергії є листи відповідача від
30.11.2000 № 02-73/4369 та від 07.12.2000 № 02-73/4483, а саме
різниця в обсягах запланованих до поставки та фактично
поставлених обсягів електроенергії. Що стосується посилань в
оскаржуваній постанові на недотримання ВАТ “Полтавський ГЗК”
порядку оплати за спожиту електроенергію та відхилення наявних у
справі копій платіжних доручень як неналежних доказів здійснення
такої оплати, то такі посилання суду апеляційної інстанції не
заслуговують на увагу як такі, що суперечать ст. 36 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно вимог якої письмові документи можуть
подаватися в належним чином засвідчених копіях, що дотримано
позивачем в розрізі поданих платіжних документів.
Водночас апеляційним судом не враховано всупереч вимогам ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо оцінки доказів в їх сукупності лист
НКРЕ України від 18.06.2001 № 05-39-08/1486, яким окрім
нововиявлених обставин як підстави прийняття рішення від
07.08.2001, зафіксовано також відсутність у позивача з.10.2000
року поточної заборгованості за спожиту електроенергію, а
включення до такої заборгованості штрафів за понадлімітне
використання електроенергії визнається необгрунтованим з огляду
на відсутність обов’язкового узгодження відповідачем з.09.1999
року таких лімітів споживання
електроенергії з представництвом Держенергонагляду України, як
того вимагає п. 11 вищезазначеного Порядку, затвердженого
Постановою КМ України від 24.03.99 № 441 .
Приймаючи рішення від 07.08.2001 господарський суд Полтавської
області діяв в тих межах, в яких нововиявлені обставини мали
істотне значення та впливали на правильність вирішення даного
господарського спору. Встановлені листами Регіонального
представництва Держенергонагляду по регіону Північної ЕС від
21.05.2001 № 03/16-292 та НКРЕ України від 18.06.2001 № 05-39-
08/1486 нововиявлені обставини порушення відповідачем
законодавства в сфері електроенергетики, які полягали у
неправомірному односторонньому зменшенні доведених до позивача у
грудні 2000 року граничних величин та потужностей електроенергії
без їх попереднього узгодження з компетентним державним органом,
обумовили заподіяння ВАТ “Полтавський ГЗК” прямих збитків у
вигляді недовідпущеної електроенергії вартістю 9892905,56 грн.,
які згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
мають відшкодовуватися у п’ятикратному розмірі,
тобто в сумі 49464527,8 грн.
Проте, при прийнятті рішення від 07.08.2001 суд з врахуванням
важкого фінансового стану ВАТ “Полтавобленерго”, обумовленого
постійними неплатежами з боку споживачів, обгрунтовано на
підставі п. 3 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зменшив розмір
стягуваних з відповідача коштів до 12 млн. штрафних санкцій, чим
спростовуються висновки суду апеляційної інстанції про
незазначення судом обгрунтувань зменшення розміру санкцій.
Водночас касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити про
істотні порушення апеляційним судом норм процесуального права
при прийнятті до розгляду по суті апеляційної скарги ВАТ
“Полтаваобленерго” та подальшого
прийняття оскаржуваної постанови за умов чинності іншого
судового акта, прийнятого на стадії апеляційного провадження.
Чинним Господарським процесуальним кодексом України ( розділом
ХП) не передбачено прийняття в судовому засіданні за
результатами розгляду однієї і тієї ж апеляційної скарги двох
протилежних взаємовиключаючих рішень. В даному випадку спочатку
за наслідками розгляду апеляційним судом апеляційної скарги ВАТ
“Полтаваобленерго” від 20.09.2001 було прийнято ухвалу від
09.10.2001р., якою відповідачу було відмовлено у відновленні
пропущеного строку для подання апеляційної скарги, тобто
апеляційна скарга не була прийнята до розгляду по суті, однак
згодом без достатніх на те правових підстав повторно подана
відповідачем апеляційна скарга була прийнята судом до розгляду
та задоволена, що процесуально оформлено шляхом прийняття
оскаржуваної постанови. При цьому суд апеляційної інстанції не
врахував чинність на момент прийняття до апеляційного
провадження апеляційної скарги від 01.11.2001р ухвали
апеляційного суду від 09.10.2001р, не скасованої у встановленому
порядку.
Окрім того, судом в порушення вимог Декрету КМУ України “Про
держмито” та ст. 94 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
фактично прийнято до
розгляду апеляційну скаргу відповідача без доказів сплати
держмита у встановленому порядку, оскільки додане до цієї скарги
платіжне доручення від 14.08.2001 № 4268 не може вважатися
належним доказом сплати держмита з підстав повернення сплаченого
за цим платіжним дорученням держмита згідно довідки від
10.10.2001 Харківського апеляційного господарського суду ( а.с.
120), що сталося ще до повторного подання апеляційної скарги від
01.11.2001.
Окрім того, чинним процесуальним законодавством не допускається
повторний розгляд клопотання про відновлення
пропущеного строку на подання апеляційної скарги, яке надійшло
від однієї і тієї ж сторони по справі, якщо за результатами
розгляду такого первісного клопотання апеляційним судом вже було
винесено на підставі ст. 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
мотивовану
ухвалу про відмову у відновленні пропущеного скаржником
процесуального строку і таку ухвалу не скасовано в касаційному
порядку .
У Х В А Л А від 12.11.2001 про прийняття апеляційної скарги до
провадження не містить жодних вказівок на ст. 53 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
як підставу відновлення строку та посилань
на втрату чинності чи скасування ухвали від 09.10.2001. За таких
обставин п. 1 ухвали від 12.11.2001 в частині відновлення
пропущеного ВАТ “Полтавобленерго” строку на подання апеляційної
скарги слід вважати таким, що не породжує юридичних наслідків.
Це пов’язано з тим, що виходячи зі змісту імперативних вимог ч.
2 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відновлення пропущеного
скаржником десятиденного строку на подання апеляційної скарги
допускається лише в межах тримісячного строку з дня прийняття
оскаржуваного рішення, тобто незалежно від того, в тримісячний
строк чи поза його межами заявлено відповідне клопотання. В
даному випадку клопотання про відновлення 10-денного строку
повторно заявлено відповідачем в межах тримісячного строку (
01.11.2001), проте, ухвалу від 12.11.2001, якою вирішено питання
про його відновлення, винесено вже після закінчення його
перебігу (07.11.2001).
В зв’язку з цим не підлягає задоволенню клопотання ВАТ
“Полтавський ГЗК” про скасування в цілому ухвали від 12.11.2001
Харківського апеляційного господарського суду, якою прийнято до
розгляду апеляційну скаргу ВАТ “Полтаваобленерго”, оскільки
чинним процесуальним законодавством ( ст. 98 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
) можливість оскарження та скасування такої ухвали не
передбачено, що обумовлено дією конституційного принципу
забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових
рішень.
Зважаючи на вищенаведене, колегія дійшла висновку про помилкове
застосування судом до спірних правовідносин при прийнятті
оскаржуваної постанови норм законодавства про електроенергетику
та процесуального права, в зв’язку з чим постанова від
06.12.2001 підлягає скасуванню, а рішення від 07.08.2001
господарського суду Полтавської області – залишенню без змін.
Враховуючи викладене та керуючись п. 11 Порядку постачання
електричної енергії споживачам ( затверджений Постановою КМ
України від 24.03.99 № 441), ст.ст. 35, ч. 2 ст. 97, 111-5, 111-
7, п. 6 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ВАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний
комбінат” задовольнити.
Постанову від 06.12.2001 Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 12/132/1270-П скасувати, а
рішення від 07.08.2001 господарського суду Полтавської області у
даній справі залишити без змін.
Пункт 1 ухвали від 12.11.2001 Харківського апеляційного
господарського суду у даній справі в частині відновлення
пропущеного ВАТ “Полтаваобленерго” строку на подання апеляційної
скарги вважати таким, що не породжує процесуальних наслідків.
Стягнути з ВАТ “Полтаваобленерго” на користь ВАТ “Полтавський
гірничо-збагачувальний комбінат” 850 грн. в рахунок
відшкодування витрат по держмиту, сплаченому за перегляд справи
в порядку касації.
Наказ доручити видати господарському суду Полтавської області.
Головуючий, суддя В.Овечкін
С у д д і Є.Чернов
Й.Мілевський