ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.03.2002 Справа N 1/2/1349
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.
за участю представників:
позивача Бицюта А.А.
відповідача Мякенький Ю.В.
розглянув касаційну
скаргу ТОВ “ПЕТ ЕКС”
у справі № 1/2/1349
за позовом ВАТ “Запоріжкокс”
до ТОВ “ПЕТ ЕКС”
Про стягнення 549788 грн. 36 коп.
Ухвалою господарського суду Запорізької області (суддя Місюра
Л.С.), винесеною на підставі ст. 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
задоволено клопотання стягувача (позивача) про зміну способу
виконання рішення суду від 30.01.2001 у даній справі шляхом
звернення стягнення на майно боржника у сумі 551557 грн. 36 коп.
з посиланням на неможливість грошового задоволення позовних
вимог, обумовлену відсутністю коштів на зазначеному в наказі
розрахунковому рахунку відповідача у Вільнянському відділенні
Запорізької дирекції АК АПБ “Україна”, який ліквідується.
Постановою від 07.12.2001 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (судді Ясир Л.О., Бахмат Р.М., Пруднікова
В.В.) ухвалу залишено без змін з тих же підстав та додатково
зазначено про відновлення з ініціативи суду строку дії наказу з
огляду на поважність причин пропуску встановленого
трьохмісячного строку пред’явлененя наказу до виконання.
ТОВ “ПЕТ ЕКС” у поданій касаційній скарзі просить ухвалу від
09.10.2001 та постанову від 07.12.2001 скасувати, в задоволенні
заяви позивача про зміну способу та порядку виконання рішення
від 30.01.2001 відмовити, оскільки вважає, що стягувач не був
позбавлений права звернутися до суду з вимогою про стягнення
коштів з рахунку відповідача в іншій банківській установі, а
невиконання рішення суду в період дії наказу сталося у зв’язку з
бездіяльністю позивача, що підтверджується зверненням стягувача
до банку з правильно оформленою платіжною вимогою на списання
коштів тільки за 10 днів до закінчення строку дії наказу.
Окрім того, скаржник вказує на помилкове відновлення судом
строку дії наказу в порушення вимог ст. 119 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якими передбачено право суду відновити лише строк
пред’явлення наказу до виконання при наявності поважних причин
пропуску цього строку та тільки за заявою сторони, а така заява
в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності застосування судом апеляційної інстанції норм
процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що оскаржувані
ухвала та постанова підлягають скасуванню, а касаційна скарга –
задоволенню з наступних підстав.
На спірні процесуальні правовідносини, які склалися навколо
зміни способу та порядку виконання рішення від 30.01.2001
арбітражного суду Запорізької області у даній справі та стосовно
підстав відновлення судом апеляційної інстанції пропущеного
позивачем (стягувачем) трьохмісячного строку пред’явлення наказу
від 30.01.2001 до виконання, поширюється дія ст.ст. 118, 121
чинного на той час Арбітражного процесуального кодексу України
та ст. 119 нині діючого Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Оскаржуваними ухвалою та постановою встановлено первісне
пред’явлення позивачем до банку 18.02.2001 наказу арбітражного
суду та неправильно оформленої платіжної вимоги від 15.02.2001 №
380, правомірно повернутих банком.
Судом також зафіксовано повторне пред’явлення 19.04.2001
стягувачем до банку належно оформленої платіжної вимоги на
списання з відповідача стягнутої суми, та її повернення банком
на підставі п. п19.3.2, 19.3.3 ст. 19 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платниками податків перед
бюджетами і державними цільовими фондами”, а також у зв’язку з
відсутністю грошових коштів на рахунку відповідача. Згодом
позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження на
підставі ст. 116 АПК України, що процесуально оформлено
постановою від 23.04.2001 державної виконавчої служби
Вільнянського райуправління юстиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 АПК України арбітражний суд за заявою
сторони, поданням прокурора чи його заступника або за своєю
ініціативою має право до закінчення строку, встановленого для
пред’явлення наказу до виконання, змінити спосіб та порядок їх
виконання.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 118 АПК України,
згідно яких у разі неможливості виконання наказу установою банку
або виконавцем і повернення його у зв’язку з цим без виконання
новий тримісячний строк для пред’явлення наказу до виконання
обчислюється з дня його повернення, та фактичне повернення
наказу державним виконавцем 23.04.2001 (постанова ДВС
Вольнянського райуправління юстиції від 23.04.2001), зміна
способу та порядку виконання рішення від 30.01.2001 могла мати
місце лише в період з 23.04.2001 по 23.07.2001. Проте, з
відповідною заявою позивач звернувся лише 07.08.2001, що
встановлено оскаржуваною ухвалою, тобто вже після закінчення
встановленого процесуального строку. Більше того, юридичний факт
пропуску позивачем трьох місячного строку зафіксовано також
постановою апеляційної інстанції і відповідно до імперативних
вимог ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є беззаперечним
доказом для суду касаційної інстанції.
За таких обставин будь-які підстави для задоволення клопотання
позивача про зміну способу та порядку виконання рішення від
30.01.2001 були відсутні з 23.07.2001, а тому ухвалу від
09.10.2001 винесено господарським судом Запорізької області
внаслідок помилкового застосування процесуального законодавства,
чинного на період дії наказу від 30.01.2001. Окрім того,
касаційна інстанція вважає помилковими вміщені в ухвалі та
постанові висновки суду про те, що ліквідація АК АПБ “Україна”
була підставою, яка унеможливлювала первісний грошовий спосіб
виконання рішення від 30.01.2001, оскільки не вбачається жодних
перешкод для звернення позивача до суду з вимогою про зміну
розрахункового рахунку боржника, з якого слід здійснити списання
грошових коштів, в т.ч рахунку відповідача в іншій банківській
установі, ніж АК АПБ “Україна”.
Водночас колегія зазначає про неправомірність дій суду
апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 119 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, спрямованих на відновлення та продовження строку
дії наказу від 30.01.2001, оскільки виходячи зі змісту
зазначеної статті допускається відновлення строку пред’явлення
наказу до виконання, а не строку його дії. При цьому відновлення
строку пред’явлення наказу до виконання можливе виключно в разі
подання відповідної заяви заінтересованою стороною у справі, але
аж ніяк не за ініціативою суду. Матеріали справи не містять
заяви позивача з цього приводу, а тому відновлення строку дії
наказу від30.01.2001 слід вважати наслідком безпідставного
виходу суду апеляційної інстанції за рамки своїх процесуальних
повноважень.
За таких обставин, оскаржувані ухвала та постанова підлягають
скасуванню як прийняті внаслідок помилкового застосування норм
процесуального законодавства, чинного в період виконання рішення
від 30.01.2001 арбітражного суду Запорізької області у даній
справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 – 111-8,
п. 2 ч. 1 ст. 111-9, 111-10 – 111-11, 119 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “ПЕТ ЕКС” задовольнити.
Ухвалу від 09.10.2001 господарського суду Запорізької області та
постанову від 07.12.2001 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 2/2/1349 скасувати, а в
задоволенні заяви ВАТ “Запоріжкокс” про зміну способу і порядку
виконання рішення від 30.01.2001 арбітражного суду Запорізької
області у даній справі – відмовити.
Головуючий В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
Й.Мілевський