Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу ТОВ "АПЕК" на рішення арбітражного суду Миколаївської області від 30.05.2001 у справі за позовом ЗАТ "Каргілл" до ВАТ "Снігурівський елеватор" та ТОВ "АПЕК" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору від 14.03.2000 купівлі-продажу сукупних валових активів ДП "Південний елеватор".

Рішенням арбітражного суду Миколаївської області від 30.05.2001 позов задоволено: оспорюваний договір визнано недійсним на підставі статті 48 ЦК (1540-06) як укладений з порушенням статті 16 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , та стосовно майна ВАТ "Снігурівський елеватор", яке перебувало в податковій заставі, що є порушенням вимог статей 2, 5 Указу Президента України від 04.03.98 N 167/98 (167/98) "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами", а також всупереч вимогам пункту 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) без згоди РВ ФДМ у Миколаївській області на відчуження сукупних валових активів.

ТОВ "АПЕК" у поданій касаційній скарзі просить рішення скасувати, в позові відмовити, оскільки вважає, що чинне законодавство не містить обмежень щодо відчуження основних засобів господарського товариства, зменшення розміру статутного фонду акціонерного товариства є правом, а не обов'язком товариства; майно, яке внесено акціонерами до статутного фонду акціонерного товариства в рахунок оплати акцій, є власністю цього товариства і використовується для його господарської діяльності, в т. ч. і для участі в статутних фондах інших господарюючих суб'єктів; внаслідок передачі майна ВАТ до статутного фонду ДП "Південний елеватор" замість майна, переданого дочірньому підприємству, ВАТ набуває корпоративних прав на сукупні (100 %) валові активи цього підприємства. Скаржник також посилається на продаж за умовами оспорюваного договору корпоративних прав - права на підприємство як окремий суб'єкт підприємницької діяльності, на які не поширюється дія статей 2, 5 Указу Президента України від 04.03.98 N 167/98 (167/98) . Другий відповідач у поданій скарзі вказує на те, що визначені пунктом 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) обмеження встановлено для державних підприємств, а ВАТ "Снігурівський елеватор" з моменту державної реєстрації та на момент укладення оспорюваного договору є суб'єктом права колективної власності (частина перша статті 20 Закону України "Про власність" (697-12) , у зв'язку з чим зазначені обмеження не впливають на чинність договору від 14.03.2000.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові на таких підставах.

На спірні цивільні правовідносини, які склалися навколо обставин укладення договору купівлі-продажу сукупних валових активів ДП "Південний елеватор" та перевірки його відповідності чинному законодавству, поширюється дія статей 9, 13, 16, 41 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , статей 6, 20, 21 Закону України "Про власність" (697-12) , статей 10, 21 Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) , чим спростовуються вміщені у постанові посилання суду на статті 2, 5 Указу Президента України від 04.03.98 N 167/98 (167/98) "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами", статтю 43 Закону України "Про господарські товариства" та пункт 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , які не стосуються об'єкта відчуження за оспорюваним договором та його сторін - господарюючих суб'єктів права колективної власності.

За умовами оспорюваного договору купівлі-продажу від 14.03.2000 ВАТ "Снігурівський елеватор" (продавець) продало, а ТОВ "АПЕК" (покупець) придбало 100 % сукупних валових активів ДП "Південний елеватор" загальним розміром статутного фонду підприємства в 3047547 грн. Об'єктом купівлі-продажу згідно з пунктом 1.3 договору є дочірнє підприємство "Південний елеватор" як окремий об'єкт підприємництва, статутний фонд якого повністю сформовано за рахунок власника-засновника (юридичної особи) і частка в якому є виключною власністю такої юридичної особи. Продаж сукупних валових активів як окремого об'єкта підприємництва визначено пунктом 3.2.8 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (167/98-ВР) .

Дочірнє підприємство "Південний елеватор", яке фактично виступило як об'єкт купівлі-продажу за договором від 14.03.2000, було створено за рішенням загальних зборів акціонерів від 24.12.99 та зареєстровано 29.12.99 Снігурівською районною державною адміністрацією за N 0400.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) товариство має право створювати філії, представництва та дочірні підприємства, а згідно зі статтею 12 цього Закону товариство є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками.

Особливість правової природи акціонерного товариства полягає в тому, що формування його статутного фонду має компенсаційний характер. В обмін на внески у вигляді майна, майнових прав тощо акціонери отримують корпоративні права (право брати участь в управлінні справами товариства, право на отримання частки прибутку товариства у вигляді дивідендів). При цьому майно, передане до статутного фонду, стає власністю акціонерного товариства і може використовуватися у господарській діяльності товариства, в т. ч. для участі у формуванні статутних фондів інших суб'єктів господарювання.

Згідно з актом приймання-передачі основних фондів ВАТ "Снігурівський елеватор" до статутного фонду ДП "Південний елеватор" від 24.12.99 останньому було передано у власність майно вартістю 3047547,07 грн. (пункт 4.2 Статуту ДП "Південний елеватор").

При цьому внаслідок передачі майна ВАТ до статутного фонду ДП "Південний елеватор" відбулося не зменшення статутного фонду ВАТ, а зміна структури його статутного фонду. Адже замість майна, переданого дочірньому підприємству, товариство набуває виключних корпоративних прав на сукупні валові активи цього підприємства.

У зв'язку з цим помилковими визнаються вміщені в оскаржуваному рішенні висновки суду про вчинення передачі майна ВАТ "Снігурівський елеватор" до статутного фонду ДП "Південний елеватор" з порушенням вимог частини 4 статті 16 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , згідно з якими рішення товариства про зміну розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру. Адже згаданою статтею не встановлено залежність вчинення передачі господарським товариством належного йому майна до статутного фонду створеного ним підприємства від моменту державної реєстрації внесення змін до статуту товариства в частині розміру статутного фонду, оскільки зміна (збільшення чи зменшення) розміру статутного фонду є правом, а не обов'язком господарського товариства. Окрім того, предметом даного спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу сукупних валових активів ДП "Південний елеватор", а не правомірність створення ДП "Південний елеватор", у зв'язку з чим висновки суду з цього приводу не мають значення для справи.

З огляду на те, що з моменту державної реєстрації ДП "Південний елеватор" останнє згідно з пунктом 4.2 Статуту стало власником майна, переданого йому засновником (ВАТ "Снігурівський елеватор") згідно з актом від 24.12.99, не заслуговують на увагу посилання суду на те, що об'єктом відчуження за договором купівлі-продажу є належні ВАТ "Снігурівський елеватор" основні засоби та інше майно. Пунктами 1.1, 1.2 та 1.3 договору купівлі-продажу від 14.03.2000 сторони чітко визначили, що об'єктом продажу є підприємство як окремий об'єкт підприємництва, статутний фонд якого повністю сформовано за рахунок власника-засновника і частка в якому є виключною власністю такої юридичної особи. Отже, в дійсності об'єктом купівлі-продажу за оспорюваним договором від 14.03.2000 є корпоративні права, якими згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) є право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

З огляду на те, що згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин сторін, встановлення сторонами оспорюваного договору такого специфічного об'єкта купівлі-продажу, як корпоративні права на підприємство - 100 % сукупних валових активів ДП "Південний елеватор" не суперечить чинному цивільному законодавству.

Зважаючи на це, помилковими вважаються висновки суду першої інстанції про укладення оспорюваного договору з порушеннями статей 2, 5 Указу Президента України від 04.03.98 N 167/98 (167/98) , оскільки об'єктами правового регулювання згідно із зазначеними статтями є майно і майнові права платника податків, які перебувають у податковій заставі, крім майна і майнових прав, що відповідно до закону не можуть бути предметом застави. Тим більше, що корпоративні права як різновид майнових прав не можуть бути предметом застави згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про заставу" (2654-12) , що зафіксовано судом в оскаржуваному рішенні.

Необґрунтованими визнаються також висновки суду першої інстанції про укладення договору купівлі-продажу від 14.03.2000 всупереч вимогам пункту 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) без дозволу РВ ФДМ у Миколаївській області та до завершення приватизації ВАТ "Снігурівський елеватор", оформленого наказом N 1006-п від 29.12.2000, оскільки з моменту державної реєстрації (02.11.99) перший відповідач згідно з частиною першою статті 20 Закону України "Про власність" (697-12) набув статусу суб'єкта права колективної власності, а тому наявність частки держави в статутному фонді ВАТ на момент укладення оспорюваного договору жодним чином не змінює правову природу акціонерного товариства як суб'єкта права колективної власності. В розрізі цього дія обмежень, встановлених пунктом 4 статті 12 вищезгаданого Закону, не поширюється на контрагентів договору від 14.03.2000.

Передчасними та суперечливими визнаються викладені в оскаржуваному рішенні висновки суду про незаконність прийняття загальними зборами акціонерів ВАТ "Снігурівський елеватор" рішення від 29.05.2000 про затвердження оспорюваного договору та пов'язані з цим посилання на статтю 43 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , оскільки зазначене рішення не визнано недійсним у встановленому порядку, а визнання його недійсним шляхом виходу за межі позовних вимог статтею 83 чинного на той час АПК (1798-12) не передбачалося.

Окрім того, правомірність чи неправомірність рішення від 29.05.2000 загальних зборів ВАТ "Снігурівський елеватор" жодним чином не впливає на відповідність оспорюваного договору чинному законодавству, оскільки один лише факт подальшого незатвердження договору вищим органом господарського товариства після його підписання уповноваженою посадовою особою (органом) товариства в межах її статутних повноважень не може бути підставою для визнання цього договору недійсним. З матеріалів справи вбачається підписання договору від 14.03.2000 повноважними посадовими особами сторін, оскільки голова правління ВАТ "Снігурівський елеватор" був звільнений з посади з 29.05.2000 згідно з протоколом N 3 загальних зборів акціонерів.

Водночас касаційна інстанція враховує затвердження договору купівлі-продажу від 14.03.2000 постановою спостережної ради ВАТ "Снігурівський елеватор" від 14.03.2000, вчинене в межах повноважень, визначених пунктом 8.3.3 Статуту товариства, які кореспондуються з вимогами статей 41, 46 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , оскільки такі повноваження не належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і статутом можуть бути покладені на спостережну раду товариства.

Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про помилкове застосування судом до спірних цивільних правовідносин при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення від 30.05.2001 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з відповідністю оспорюваного договору купівлі-продажу чинному законодавству.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 9, 13, 16, 41 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , статтями 6, 20 Закону України "Про власність" (697-12) , частиною першою статті 21 Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) , статтями 111-5, 111-7, пунктом 2 частини першої статті 111-9, частиною першою статті 111-10, 111-11 ГПК (1798-12) , суд П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу ТОВ "АПЕК" задовольнити.

Рішення арбітражного суду Миколаївської області від 30.05.2001 у справі скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути із ЗАТ "Каргілл" на користь ТОВ "АПЕК" 42,50 грн. в рахунок відшкодування витрат по держмиту, сплаченому за перегляд справи в порядку касації.

Наказ доручити видати господарському суду Миколаївської області.