ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2002 Справа N 4/429
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. -головуючого, Подоляк О.А., Семчука В.В.,
за участю представників:
від позивача - Рябцева О.М., Худолія А.Д.,
від відповідача - Решетник М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ “Макіївський металургійний комбінат“
на рішення від 08.11.2001 господарського суду
Донецької області та постанову від 12.12.2001 Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 4/429
за позовом ВАТ “Макіївський металургійний комбінат“
до відповідачів Державного підприємства “Експертно-аналітичний
центр сприяння технічному переозброєнню галузі”,
ВАТ “Центральний гірничо – збагачувальний комбінат“
Про стягнення вартості недостачі в сумі 4092,89 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2001р.
(суддя Гринько С.Ю.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 12.12.2001р. (судді:
Кондратьєва С.І.- головуючий, Українська P.M., Старовойтова
Г.Я.), в задоволенні позову про стягнення 4092 грн. 89
коп. вартості недостачі продукції відмовлено з посиланням на
недоведеність факту недостачі продукції.
Відкрите акціонерне товариство “Макіївський металургійний
комбінат звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення від 08.14.2001 та
постанову від 12.12.2001 скасувати, прийняти нове рішення про
задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог заявник
посилається на те, що судом неправильно застосовані норми
матеріального права, в зв'язку з чим суд помилково дійшов до
висновку про недоведеність факту недостачі продукції.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
При вирішенні господарського спору суд дослідив надані сторонами
докази і дав їм належну оцінку.
Так, судом встановлено, що на виконання договору № 577/1193 “а”
від 01.06.2000 по залізничній накладній № 135905 на адресу
позивача відвантажено 60 напіввагонів з окатишами залізорудними
в кількості 3960 тонн на суму 3203922,26 грн., вартість яких
позивач оплатив повністю.
Відповідно до умов договору № 577/1193 “а”, приймання продукції
по кількості здійснюється відповідно до положень Інструкції про
порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і
товарів народного споживання по кількості, затв. постановою
Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. № П-6 із
змінами та доповненнями / далі - Інструкція/ (див. розділ 4
договору).
Як вбачається із залізничної накладної (див. графа 6), вантаж
видано позивачеві в порядку, передбаченому ст. 52 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
При прийманні продукції кількість її була визначена на вагонних
вагах з 7 год 15 хв. до 7 год. 45 хв., про що складено акт № 1
від 14.08.2000 р. та виявлена недостача 77,6 тонн окатишів
залізорудних шляхом вирахування ваги тари з ваги брутто за
даними, вказаними у супроводжуючих вантаж і транспортних
документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари.
Суд першої та апеляційної інстанції обгрунтовано дійшли висновку
про те, що прийомка продукції по кількості здійснена неналежним
чином, не визнали достовірність акта № 1 про прийомку продукції
по кількості від 14.08.2000, зазначивши що факт недостачі
недоведено.
Так, пунктом 11 Інструкції П-6 передбачено, що відповідальність
за суворе дотримання правил здійснення приймання продукції
покладено на уповноважених осіб підприємства-отримувача, тобто
на позивача.
В пункті 14 цієї Інструкції зазначено, що у разі неможливості
повторного зважування продукції без тари, визначення ваги нетто
здійснюється шляхом перевірки ваги брутто на час отримання
продукції. Результати перевірки оформляються актами.
Акт про вагу тари повинен бути складений не пізніше 10 днів
після її звільнення. В цьому акті повинна вказуватись й вага
нетто продукції, яка має бути визначена шляхом віднімання ваги
тари з ваги брутто.
Визначення ваги нетто шляхом вирахування ваги тари і ваги брутто
за даними вказаними в супровідних та в транспортних документах
без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не допускається.
Приймаючи оскаржувані рішення та постанову суди правильно
застосували норми матеріального та процесуального права, в
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових
актів не має.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2001р та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.12.2001р. у справі № 4/429 залишити без змін.