ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАїНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2002 Справа N 2-15/8522-2001
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Кримської регіональної митниці на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
15.11.2001 року
у справі № 2-15/8522-2001 господарського суду АР Крим
за позовом Приватного підприємця Сарбілял Р.А.
до відповідача Кримської регіональної митниці
про визнання недійсним талону відмови та спонукання здійснити
митне оформлення
за участю представників:
ПП “Сарбілял Р.А. – Бойко С.Є., Рябчинський О.Ю. за дов.№ 695
від 01.03.2002р.; Мамутова К.С. за дов.№ 10720 від 04.07.2001р.;
Кримської регіональної митниці – Трясун О.С. за дов.№ 17-07/15
від 02.01.2002р.
В С Т А Н О В И Л А :
Приватний підприємець Сарбілял Р.А. звернувся до господарського
суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним
талону відмови № 28 від 10.03.2001р., виданого відповідачем –
Кримською регіональною митницею.
Позивач також просив спонукати відповідача здійснити митне
оформлення вантажу.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
17.09-19.09.2001р. (суддя Дадинська Т.В.) позовні вимоги
приватного підприємця задоволено, судом визнано недійсним талон
відмови № 28 від 10.09.2001р. щодо митного оформлення вантажу, а
також зобов’язано Кримську регіональну митницю здійснити митне
оформлення вантажу – макаронних виробів за вантажною митною
декларацією від 10.09.2001р. (а.с.50-53)
При цьому суд виходив з того, що:
- приватному підприємцю Сарбілялу Р.А. було надано кредит по
кредитній лінії ЄБРР і в силу дії міжнародних договорів позивач
звільнений від сплати яких-небудь податків, процентів тощо;
- приватним підприємцем під час митного оформлення вантажу не
допущено порушень вимог ст. 7 Закону України “Про якість та
безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”
( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
, згідно якої заборонено ввезення на територію
України імпортних продуктів харчування без їх маркування
державною мовою.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 15.11.2001р. вимоги апеляційної скарги Кримської
регіональної митниці задоволено частково, рішення господарського
суду від 19.09.2001р. скасовано, у задоволенні позову
відмовлено.
Приймаючи нове рішення у справі, відповідно до якого перша
причина відмови митниці щодо оформлення вантажу, а саме
відсутність маркування на державній мові на продукти харчування
визнана обґрунтованою, суд апеляційної інстанції також визнав
другу причину відмови митного оформлення щодо відсутності пільг
з оподаткування (ввізне мито, ПДВ) безпідставною.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційної
інстанції, приватний підприємець Сарбілял Р.А. звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та
просить скасувати зазначену постанову.
Вимоги поданої скарги мотивовані тим, що суд апеляційної
інстанції необґрунтовано застосував ст. 7 Закону України “Про
якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”
( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
, оскільки позивачем при митному оформленні вантажу
було пред’явлено маркування на державній мові на весь товар. При
цьому судом не взято до уваги те, що відомості про товар, його
склад та способи приготування викладені окрім етикетки на
кожному пакеті макаронних виробів і на російській мові. Позивач
також зазначає, що апеляційною інстанцією спір фактично
розглядався з позиції з’ясування порядку маркування товару, що
призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції також
оскаржена відповідачем у справі – Кримською регіональною
митницею, яка просить скасувати дану постанову в частині
визнання судом необґрунтованою другої частини відмови у митному
оформленні вантажу, а саме встановлення судом обставин
обов’язковості застосування при митному оформленні вантажу
приватного підприємця положень Міжнародної кредитної угоди,
укладеної між Національним банком України і Європейським банком
реконструкції та розвитку (кредитна лінія на підтримку малого та
середнього підприємства), гарантом погашення якої відповідно до
рішення валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України від
16.12.94 (протокол № 7(49)) п. 3, виступив Уряд України.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін та
приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування норм матеріального і процесуального права при
винесенні оспорюваних судових актів, знаходить за необхідне
касаційну скаргу підприємця Сарбіляла Р.А. задовольнити, а
касаційну скаргу Кримської регіональної митниці залишити без
задоволення з наступних підстав.
Господарським судом АР Крим та Севастопольським апеляційним
господарським судом встановлено, що 10.09.2001р. ПП Сарбілял
Р.А. звернувся до Кримської регіональної митниці щодо митного
оформлення вантажу – макаронних виробів у кількості 500т.
Зазначений вантаж надійшов на адресу вказаного підприємця за
контрактом № 1 від 04.08.2000р. відповідно до Гарантійної угоди
(Кредитна лінія на підтримку малих і середніх підприємств),
укладеної між НБУ та ЄБРР.
На подану до митного оформлення вантажу митну декларацію №
60002/1/001667 від 10.09.2001р. Кримською регіональною митницею
було виписано талон відмови в зв’язку з тим, що наказом Мінфіну
України та Головної митної служби України від 07.02.2001р.
( z0192-01 ) (z0192-01)
відмінено пільги з оподаткування (ввізне мито, ПДВ)
при митному оформленні вантажів, придбаних за контрактами,
вартість яких сплачена за рахунок кредитної лінії ЄБРР і в
зв’язку з тим, що кредит було надано приватному підприємцю
Сарбілялу Р.А. на умовах Гарантійної угоди, яку не ратифіковано
в установленому порядку.
Крім того, митницею було також відмовлено в оформленні вантажу в
зв’язку з тим, що позивачем допущено порушення вимог ст. 7
Закону України “Про якість та безпеку продуктів харчування і
продовольчої сировини” ( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
, оскільки було відсутнє
маркування на державній мові України, що містить інформацію про
назву продукту, енергетичну цінність, дату виготовлення, строк
зберігання.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону України “Про якість та безпеку
харчових продуктів і продовольчої сировини” ( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
забороняється ввезення в Україну імпортних харчових продуктів
без маркування державною мовою України, що містить в доступній
для сприймання споживачем формі інформацію про назву харчового
продукту, його кількість, склад, енергетичну цінність, дату
виготовлення, строк придатності до споживання, умови зберігання,
найменування та адресу виробника і місце виготовлення тощо.
Статтею 17 названого Закону ( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
передбачено також
наявність сертифікату відповідності для вільного використання на
території України імпортних харчових продуктів.
Таким чином, митне оформлення вантажу здійснюється митницею при
наявності двох умов – сертифіката відповідності і маркування
ввозимих продуктів харчування державною мовою України.
Як вбачається з матеріалів справи, що також було встановлено і
господарським судом АР Крим, позивачем надано сертифікат
відповідності № UA 1.028.Х015586-01, виданий 03.09.2001р.
Севастопольським ДЦСМС, який засвідчує про відповідність
ввезеної продукції стандартам України.
Крім того, висновком державної санітарно-гігієнічної експертизи
Севастопольської портової СЕС від 22.08.2001р. № 5.10/11303
передбачено, що на оспорюваний вантаж обов’язкова наявність
маркування, характеризуюча продукцію: країна – виробник,
найменування макаронних виробів, дата виготовлення, строк
зберігання, рецептурний склад. При цьому, у названому Висновку
перераховано способи маркування – надання етикетки, інструкції,
правил, регламенту тощо.
Враховуючи, що діючим законодавством України не передбаченого
чіткого порядку здійснення маркування імпортних харчових
продуктів, господарським суд АР Крим правомірно дійшов висновку
про те, що суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності України –
приватний підприємець Сарбілял Р.А. подав відповідачу при
митному оформленні вантажу – макаронних виробів самоклеючі
етикетки на державній мові України. В поданих етикетках
зазначено хімічний склад на 100г продукту, енергетична цінність,
склад, строк зберігання, відомості про відповідність ДОСТу 875-
92 МБВ ІСН 5061-89, спосіб виготовлення, виробник і країна
виробництва.
Отже, маркування товару містить доступну для сприймання
споживачем інформацію, необхідну для митного оформлення товару,
що відповідає вимогам ст. 7 Закону України “Про якість та
безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”
( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
, а наявність сертифікату відповідності на імпортні
харчові продукти свідчить також і про дотримання позивачем вимог
ст. 17 вказаного Закону ( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
.
За таких обставин висновок господарського суду АР Крим
ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного
законодавства.
Оспорювана ж позивачем постанова апеляційного суду не містить
висновків та належного обґрунтування підстав, за яких апеляційна
інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, що
не відповідає вимогам ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки
в цій частині оспорювана постанова є немотивованою.
Доводи касаційної скарги Кримської регіональної митниці щодо
обґрунтованості другої причини відмови митниці в оформленні
вантажу приватному підприємцю колегією суддів не може прийматися
до уваги, враховуючи таке.
Як встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, кредит ПП
Сарбілялу Р.А. надавався в рахунок коштів, отриманих АППБ
“Аваль” за кредитною лінією ЄБРР “SME” 1994р., тобто в період
дії Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
від 20.04.1978р. та в
період дії Конституційного договору між Верховної Радою України
та Президентом України “Про основні засади організації та
функціонування державної влади і місцевого самоврядування в
Україні на період до прийняття нової Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
”
Гарантійною угодою, укладеною Україною з Європейським банком
реконструкції та розвитку 08.05.98р., ратифікованою Законом
України № 1439-3 від 10.02.2000р. ( 1439-14 ) (1439-14)
, як і угодою
1994р. передбачено, що основна сума кредиту, проценти за
кредитом, інші збори звільняються від яких-небудь податків.
Зважаючи на те, що в 1994р. було відкрито першу лінію, а в
1998р. – другу лінію кредитування для розвитку малих і середніх
підприємств, а також, враховуючи, що згідно розділу 1.01 ст. 1
Гарантійної угоди між Україною (“Гарант”) в ЄБРР (“Банк”) від
08.05.98, в якій зазначено, що усі положення Стандартних
положень та умов Банку, датованих вереснем 1994р., включені до
цієї Угоди і поширюються на неї, маючи таку силу, наче вони були
тут повністю викладені (ратифікована Законом України № 1439-ІІІ
від 10.02.2000р. ( 1439-14 ) (1439-14)
як Друга кредитна лінія для
розвитку малих і середніх підприємств), колегія суддів дійшла до
висновку про наявність ратифікації Гарантійних угод за обома
лініями кредиту.
Згідно наказу Міністерства фінансів України та Державної митної
служби України від 07.02.2001р. ( z0192-01 ) (z0192-01)
відмінено порядок
надання пільг, при набутті та ввезенні на митну територію
України товарів і кредитів, оплачених за рахунок кредитних
коштів міжнародних фінансових організацій.
Оскільки наказами міністерств та відомств не можуть
скасовуватись Закони та міжнародні угоди, і оскільки ПП
Сарбілялом Р.А. сплачена вартість вантажу, що надійшов, за
рахунок коштів кредитної лінії, яка надана Європейським банком
реконструкції та розвитку, то відповідачем безпідставно
відмовлено в митному оформленні вантажу по зазначеній підставі.
За таких обставин касаційна скарга Кримської регіональної
митниці задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5, 111 7,111 9
–111 11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Кримської регіональної митниці залишити
без задоволення.
2. Касаційну скаргу приватного підприємця Сарбілял Р.А.
задовольнити.
3. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 15.11.2001р. у справі № 2-15/8522-2001 скасувати, а
рішення господарського суду АРК залишити без змін.
Головуючий Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.