ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2002 Справа N 11/312
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого Першикова Є.В.,
суддів: Добролюбової Т.В.
Дроботової Т.Б.,
Ходаківської І.П. ,
Чабана В.В.
розглянула у відкритому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в
Оболонському (Мінському) районі м. Києва
(надалі - ДПІ в Оболонському районі)
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 21.11.2001
у справі № 11/312
арбітражного суду м. Києва
за позовом ДПІ в Мінському районі
до приватного підприємства “Укрюніон” (надалі
– ПП “Укрюніон“),
підприємства Всеукраїнської громадської
організації “Союз організації інвалідів
України” “Екскалібур” (надалі -
Відповідач-2)
Про визнання угоди не дійсною та стягнення 41085,00 грн.
У судовому засіданні 11.02.2002 було оголошено перерву до 10
год. 00 хв. 04.03.3002.
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Лазаренко В.Л. (за дов.№ 9-2/23-524 від 10.01.2002)
- 11.02.2002, Чаплинська Т.С. (за дов.№ 124/23-511 від
07.02.2002) -11.02.2002. У засідання 04.03.2002
представники позивача не з'явилися;
- відповідачів: ПП “Укрюніон“ не з'явилися,
підприємства “Екскалібур“ Смирнов Е.П. - директор,
Коваль В.Л. (за дов. б/н від 04.03.2002) - 04.03.2002.
За згодою сторони відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 04.03.2002 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 15.05.2001 (суддя Кот
О.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ДПІ у Мінському
районі про визнання угоди між ПП “Укрюніон” та підприємством
“Екскалібур”, укладеної відповідачами в письмовій формі (договір
№ 3/к від 14.06.99), недійсною з підстав, передбачених ст. 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(надалі - ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
), та про стягнення з Відповідача-2 в дохід держави
41085,00 грн.
Вказане рішення мотивовано тими обставинами, що позивач в
судовому засіданні не довів арбітражному суду законодавче
встановленими засобами доказування обставин в обґрунтування
свого твердження про укладення спірного договору з метою,
завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та що цей
договір був спрямований на приховування доходів від
оподаткування.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.11.2001 (колегія суддів у складі: головуючий — Новіков М.М.,
судді — Фролова Г.М., Шаргало В.І.) рішення арбітражного суду
м. Києва від 15.05.2001 залишено без змін з тих самих підстав,
оскільки відсутня умова щодо сумісних дій двох відповідачів на
укладення угоди з метою ухилення від сплати податків.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ДПІ в
Оболонському районі подала на неї касаційну скаргу.
Скаржник посилається на ті обставини, що ст. 49 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
передбачає, що якщо угода укладена з метою завідомо
суперечною інтересам держави та суспільства, то при наявності
умислу однієї сторони все одержано нею за угодою повинно бути
повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на
відшкодування виконаного стягується в дохід держави.
Крім того ДПІ в Оболонському районі вважає, що завідомо
організувавши свою діяльність таким чином, щоб, сховавшись за
чужий паспорт, уникнути відповідальності за несплату з коштів,
отриманих за спірною угодою, належних податків, ПП “Укрюніон”
мало за мету отримати за рахунок цього надприбутки. Отримання в
такий спосіб надприбутків руйнує бюджетну систему України, що, в
свою чергу, суперечить інтересам держави і суспільства, а тому
ДПІ в Оболонському районі просить скасувати постанову
апеляційного суду від 21.11.2001 у справі № 11/312 та визнати
спірну угоду недійсною за ознаками ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки при укладенні вказаної угоди у ПП “Укрюніон” був умисел
на несплату податків, у зв'язку з чим необхідно стягнути з
Відповідача-2 в доход держави вказаний у договорі товар або його
вартість у сумі 41085,00 грн.
ДПІ в Оболонському районі також заявила клопотання про
поновлення строку подання касаційної скарги, мотивуючи його тим,
що постанова апеляційного суду була отримана лише 27.11.2001
(про що свідчить поштовий конверт з відповідною відміткою
поштового відділення), коли законодавче встановлений термін
касаційного оскарження сплив.
Ухвалою колегії суддів Вищого господарського суду України від
28.01.2002 касаційну скаргу ДПІ в Оболонському районі було
прийнято до провадження із зазначенням, що питання про
відновлення строку на подання касаційної скарги буде розглянуто
в судовому засіданні. Крім того позивача зобов'язано надати
докази правонаступництва ДПІ у Мінському районі м. Києва як
сторони у справі.
Розглянувши матеріали справи, додаткові витребувані судом
документи, заслухавши пояснення представників ДПІ в Оболонському
районі та усні заперечення представника Відповідача-2, колегія
суддів Вищого господарського суду України, встановила, що на
виконання розпорядження Київської міської державної
адміністрації від 01.08.2001 № 1625 “Про утворення районних у
місті Києві державних адміністрацій” та наказу Державної
податкової адміністрації України від 30.11.2001 № 483 “Про
реорганізацію органів державної податкової служби м. Києва”,
Державна податкова адміністрація у м. Києві видала наказ від
06.12.2001 № 583 “Про реорганізацію органів державної податкової
служби м. Києва”, яким зокрема ліквідовано Державну податкову
інспекцію у Мінському районі м. Києва. У межах новоствореного
адміністративного району м. Києва з 01.12.2001 утворено Державну
податкову інспекцію в Оболонському районі, яка є
правонаступницею ліквідованої ДПІ у Мінському районі.
Згідно з актом прийому-передачі справ від 01.02.2002 всі
реєстраційні та облікові справи платників податків ДПІ у
Мінському районі в повному обсязі передані Державній податковій
інспекції в Оболонському районі.
Вказані обставини є беззаперечною підставою вважати ДПІ в
Оболонському районі правонаступницею ДПІ у Мінському районі
внаслідок реорганізації, а тому колегія суддів дійшла висновку
про необхідність заміни позивача у справі, а саме - визнання ДПІ
в Оболонському районі новим позивачем.
В процесі розгляду у судовому засіданні клопотання ДПІ в
Оболонському районі про відновлення строку подання касаційної
скарги колегія суддів, вивчивши відповідні матеріали справи,
додаткові документи, представлені позивачем, та заслухавши
пояснення його представника, встановила, що постанова
апеляційної інстанції від 21.11.2001 була надіслана сторонам
23.11.2001, про що свідчить відмітка канцелярії суду.
Штамп поштового відділення на конверті Київського апеляційного
господарського суду свідчить, що зазначена постанова надійшла до
поштового відділення, яке обслуговує ДПІ в Оболонському районі,
27.11.2001. Вказане свідчить, що ДПІ в Оболонському районі
отримала оскаржену постанову вчасно І у встановлений для її
касаційного оскарження місячний термін звернулася до касаційної
інстанції 19.12.2001.
У зв'язку з вказаними обставинами колегія суддів дійшла
висновку, що ДПІ в Оболонському районі не порушила строк для
підготовки і направлення касаційної скарги, позивач безпідставно
вирішив, що він пропустив строк касаційного оскарження постанови
Київського апеляційного господарського суду, а тому зазначений
строк відновленню не підлягає через вчасність подання
відповідної скарги.
Заслухавши пояснення: представників ДПІ в Оболонському районі,
котрі ставлять питання про скасування судових рішень, визнання
угоди недійсною та про стягнення з Відповідача-2 товару або його
вартості в сумі 41085,00 грн. згідно зі ст. 49 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
; представника Відповідача-2, який заперечує проти
цього, перевіривши матеріали справи та заслухавши
суддю-доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що рішення і
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню
на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.
Колегія суддів бере до уваги, що, як вбачається з матеріалів
справи, за результатами проведеної ДПІ у Мінському районі
перевірки діяльності ПП “Укрюніон” встановлено, що на протязі
.04.-.06.1999 р. це підприємство уклало низку угод на виконання
робіт, продаж товарів, за якими на його рахунки надходили кошти
від інших підприємств, в т.ч. і спірну угоду з підприємством
“Екскалібур”, відповідно до якої ПП “Укрюніон” реалізувало
товари, а Відповідач-2 - оплатив їх вартість. Оплата була
проведена Відповідачем-2 платіжним дорученням № 3 від 15.06.99
на загальну суму 41085 грн., в тому числі 6847,64 грн. ПДВ. На
продані товари пп “Укрюніон” видало накладну № 77 від 15.06.1999
p., податкову накладну № 79 від 15.06.99.
Крім того перевіркою діяльності ПП “Укрюніон” з питань
дотримання вимог Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(акт № 791/10/23-505 від 26.02.2001) було
встановлено, що це підприємство зареєстроване як суб'єкт
підприємницької діяльності Мінською райдержадміністрацією
м. Києва 15.04.99 за № 07637 та як платник податку на додану
вартість - ДПІ у Мінському районі м. Києва 22.04.99, свідоцтво
№ 36696531. Засновником та директором названого підприємства
значився Кутало Сергій Миколайович.
Як вказано в акті перевірки № 791/10/23-505 від 26.02.2001 та
інших наданих позивачем документах, реєстрація ПП “Укрюніон”
була здійснена за загубленим паспортом, установчі документи було
підписано невстановленою особою.
Рішенням Бориспільського міського суду Київської області від
19.07.2000 статут ПП “Укрюніон” було визнано недійсним.
Викладені обставини підтверджуються копіями акту перевірки,
платіжного доручення, накладних, рішенням Бориспільського
міського суду, іншими матеріалами справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується,
що зазначена угода може бути визнана недійсною на підставі
ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки укладаючи її, ПП
“Укрюніон” мало на меті не сплачувати податки з отриманих за
реалізовані іншим суб'єктам товари сум, а такі дії суперечать
ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою встановлено, що
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених Законом.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
бере до уваги, що згідно зі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та п. 6
постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78 (з
наступними змінами) “Про судову практику в справах про визнання
угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
, угода, яка укладена з метою,
що суперечить інтересам держави та суспільства, визнається
недійсною і до таких угод належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування.
Враховуючи матеріали справи і додані документи, колегія суддів
Вищого господарського суду України приходить до висновку, що
державна реєстрація ПП “Укрюніон” за загубленим паспортом
свідчить про умисел на приховування прибутків від оподаткування,
тобто про діяльність, яка суперечить інтересам держави і
суспільства.
Висновком щодо вказаного умислу є рішення Бориспільського
міського суду Київської області від 29.07.2000, що не скасовано
і є чинним, яким визнано недійсними статутні документи ПП
“Укрюніон”, а тому факт наявності умислу ПП “Укрюніон” діяти
всупереч інтересам держави і суспільству не потребує доведення
при розгляді вказаної справи.
В той же час в матеріалах справи відсутні докази про вирішення
питання щодо дачі правової оцінки діям особи, яка здійснила
реєстрацію підприємства за загубленим паспортом на ім'я Кутало
С.М., а тому при новому розгляді справи необхідно з'ясувати
вказані обставини, що дасть можливість визначитись про наявність
певного умислу при укладенні спірної угоди.
Необхідно також враховувати, що саме рішення про визнання
статутних документів недійсними не в повному обсязі визначає
питання ліквідації юридичної особи, оскільки скасування
державної реєстрації та подальша ліквідація юридичної особи
проводиться у відповідності до вимог п. 4 ст. 34 Закону України
“Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
, а тому необхідно
перевірити, чи було ПП “Укрюніон” виключено з Державного
реєстру.
Крім того при розгляді справи не перевірено, чи здійснював
господарську діяльність Відповідач-2, яким чином були
використані товари, отримані за спірною угодою.
Також судом не дано правової оцінки умислу учасників
господарської угоди, що є порушенням норм матеріального права.
Оскільки при вирішенні спору було допущено порушення вимог
ст. 42 -43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, що створило нерівність сторін перед Законом та не
надало стороні в особі ДПІ у Мінському районі необхідних умов
для встановлення фактичних обставин справи і правильного
застосування Закону, то є підстави для направлення справи на
новий розгляд до першої інстанції для усунення порушень норм
процесуального законодавства при прийнятті судовими інстанціями
спірних рішень.
У зв'язку з вказаними обставинами при новому розгляді справи
суду необхідно всебічно і повно перевірити обставини по справі,
проаналізувати їх та інші докази, що містяться в матеріалах
справи, і прийняти рішення у відповідності до вимог чинного
законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Враховуючи вказане та керуючись ст.ст. 25, 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Здійснити заміну позивача - Державної податкової інспекції у
Мінському районі м. Києва на Державну податкову інспекцію в
Оболонському районі м. Києва.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському
районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.11.2001 та рішення арбітражного суду м. Києва від 15.05.2001
у справі № 11/312 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.