ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1.03.2002 Справа N 21/466
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.
судді
Суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Бомонд АЗС”
на постанову арбітражного суду м. Києва від 19.06.2001 року
у справі № 21/466
за товариства з обмеженою відповідальністю “Бомонд АЗС”
позовом
до товариства з обмеженою відповідальністю “АрБо ЛТД”
про стягнення 307 660,50 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бомонд АЗС” подало до
арбітражного суду м. Києва позов до товариства з обмеженою
відповідальністю “АрБо ЛТД” про стягнення 307 660,50 грн.
Рішенням від 10.04.2001 року (суддя Шевченко Е.О.) вимоги
позивача задоволені частково: зобов’язано відповідача повернути
майно, отримане за актом прийому-передачі від 5.06.2000 року №
1/ОФ/П року та стягнуто 57 474 грн. неотриманих доходів, в іншій
частині в позові відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до статей 148, 469
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
відповідач, як
недобросовісний володілець, що безпідставно придбав майно на
підставі визнаного недійсним з моменту укладення договору
купівлі-продажу, повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які
він міг би отримати за весь час володіння майном. До продажу
майна воно надавалось позивачем в оренду, договори оренди не
розривались, а отже відповідно до законодавства, зокрема, статті
268 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договори
залишалися в силі протягом всього часу з моменту передачі майна,
тому відповідач мав змогу отримувати доходи від надання майна в
оренду.
Постановою голови арбітражного суду м. Києва від 19.06.2001 року
пункт 3 резолютивної частини рішення від 10.04.2001 року було
скасовано, в іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що судом першої інстанції
необґрунтовано стягнуто з відповідача 57 474 грн. неотриманих
доходів, оскільки матеріалами справи вони не доведені. Крім
того, наглядова інстанція вважає, що при вирішенні спорів цієї
категорії, необхідно виходити з того, що збитки підлягають
відшкодуванню за умови наявності причинного зв’язку між
неправомірними діями винної особи і збитками, а в діях
відповідача відсутня вина в неотриманні доходів позивачем.
В касаційній скарзі ТОВ “Бомонд АЗС”, не погоджуючись з
прийнятою постановою у справі, просить її скасувати і рішення
від 10.04.2001 року залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне
застосування наглядовою інстанцією при прийнятті постанови норм
матеріального права, а саме: чинним законодавством України,
зокрема, частиною другою статті 56 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не передбачені положення щодо
необхідності звернення продавця, що продав річ за договором,
який згодом було визнано недійсним, як укладений внаслідок
помилки, до покупця з проханням про повернення такої речі;
наявність вини як умови відшкодування неотриманих доходів на
підставі статті 469 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
не передбачається; розпорядження Київської міської
державної адміністрації від 30.11.1999 року № 1910 “Про
реконструкцію вул. Довженка” не було зареєстроване в
установленому Указом Президента України від 3.10.1992 року №
493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів
міністерств та інших органів виконавчої влади” порядку, а отже
не вступило в силу і застосовано судом помилково.
Колегія суддів перевірила застосування арбітражним судом м.
Києва норм матеріального та процесуального права при прийнятті
постанови від 19.06.2001 року у справі № 21/466 і, з урахуванням
фактичних обставин та меж перегляду справи в касаційній
інстанції, знаходить за необхідне залишити оспорюваний судовий
акт без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Бомонд АЗС” без задоволення з таких підстав.
Як встановлено судом, рішенням арбітражного суду м. Києва від
5.12.2000 року у справі № 3/567 договір купівлі-продажу від
1.06.2000 року № 1/ОФ, укладений між ТОВ “Бомонд АЗС” та ТОВ
“АрБо ЛТД”, визнано недійсним з моменту укладення на підставі
статті 56 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
оскільки був укладений з боку ТОВ “АрБо ЛТД” внаслідок помилки.
Відповідно до частини другої статті 56 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо угода, укладена внаслідок
помилки, визнана недійсною, то кожна з сторін зобов'язана
повернути другій стороні все одержане за угодою, а при
неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати його
вартість.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 10.04.2001 року у даній
справі встановлено, що вартість спірного майна відповідно
названого вище договору купівлі-продажу складає 30 466 грн.
За змістом частини третьої статті 56 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо особа, за позовом якої угода
визнана недійсною, не доведе, що помилка виникла з вини другої
сторони, вона зобов'язана відшкодувати другій стороні понесені
нею витрати, втрату або пошкодження її майна.
Рішенням від 5.12.2000 року у справі № 3/567 встановлена вина
ТОВ “Бомонд АЗС”, як продавця, у помилкових діях покупця – ТОВ
“АрБо ЛТД”, що стало підставою для визнання угоди недійсною.
Отже відповідач по цій справі – ТОВ “АрБо ЛТД” не повинен
відшкодовувати ТОВ “Бомонд АЗС” понесені ним витрати.
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
в разі невиконання або неналежного виконання
зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові
завдані цим збитки.
При вирішенні спорів про відшкодування збитків, необхідно
виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови
наявності безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними
діями особи, з вини якої заподіяні збитки, і збитками.
30.11.1999 року Київська міська державна адміністрація прийняла
розпорядження за № 1910 “Про реконструкцію вул. Довженко”.
Згідно з актом від 3.06.2000 року Дирекцією будівництва шляхово-
транспортних споруд м. Києва був проведений демонтаж частини
конструкції металевого каркасу площею 180 кв.м. і в повному
обсязі тентове покриття торгової площадки.
На підставі наведеного, арбітражний суд м. Києва в постанові від
19.06.2001 року правомірно дійшов висновку про відсутність вини
ТОВ “АрБо ЛТД” у заподіяні збитків.
Не приймаються до уваги посилання позивача на статтю 469
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, як на підставу
відшкодування неотриманих доходів, оскільки правила зазначеної
статті поширюються виключно на випадок збереження майна за
рахунок іншої особи без достатніх підстав, встановлених законом
або договором.
Також вважаються безпідставними доводи позивача про те, що
розпорядження Київської міської державної адміністрації від
30.12.1999 року № 1910 “Про реконструкцію вул. Довженка” не було
зареєстроване в установленому Указом Президента України від
3.10.1992 року № 493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-
правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”
порядку, а отже не вступило в силу та застосовано судом
помилково, оскільки зазначене розпорядження не підпадає під
перелік нормативно-правових актів, які повинні проходити
реєстрацію відповідно до пункту 3 Указу Президента України.
Інші посилання скаржника в обґрунтування своїх вимог мають
похідний характер від викладених вище в постанові суду обставин,
а тому не приймаються до уваги.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову арбітражного суду м. Києва від 19.06.2001 року у
справі № 21/466 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства
з обмеженою відповідальністю “Бомонд АЗС” – без задоволення.
Головуючий М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій