ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Судді І-ї інстанції:
Татарчук В.О., Норенко С.М.,
Кощеєв І.М.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий – Куліш Р.Ф.,
судді – Панова І.Ю.,
Виноградник О.М.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2002 Справа N Н12/35(02-5/5-2/24)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М., Яценко О.В.
за участю представника РВ ФДМУ по Дніпропетровській
області – Колповської М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
касаційну скаргу ТзОВ фірма “Будпроект”
на постанову від 27.11.2001
Дніпропетровського господарського суду
апеляційного
у справі № Н12/35 (02-5/5-2/24)
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ТзОВ фірма “Будпроект”
до РВ ФДМУ по Дніпропетровській
області
Про визнання права на приватизацію
Представник ТзОВ фірма “Будпроект” в судове засідання не
з'явився, про час і місце слухання сторони були повідомлені
належним чином.
В С Т А Н О В И В:
В січні 2001 року ТзОВ фірма “Будпроект” звернулась з позовом до
регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області про
визнання за нею права на приватизацію орендного підприємства
Дніпропетровський інститут “Будпроект” як підприємства в цілому,
тобто відносно не тільки майна, але й приміщень, що ним
займаються. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що зазначена
приватизація мала відбутися на підставі наказу Фонду державного
майна України по Дніпропетровській області № 12/144-РП від
29.08.1995, який, в свою чергу, повністю відповідає чинному
законодавству.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
23.05.2001 по справі № Н12/35 у задоволенні вищезазначеного
позову відмовлено. При цьому суд виходив з того, що приміщення,
які розташовані у м. Дніпропетровську по вул. Набережна Леніна,
15-а, а також по вул. Плеханова, 16 і на приватизацію яких
позивач, на його думку, має право, не можуть бути об’єктами
приватизації у даному випадку, оскільки, відповідно до судових
рішень, які були постановлені раніше, ці приміщення є власністю
інших юридичних осіб. Крім того, посилаючись на ті ж рішення,
суд зазначив, що позов є необґрунтованим ще й за того, що ТзОВ
фірму “Будпроект” не можна визнати належним позивачем у спірних
правовідносинах.
Постановою арбітражного суду Дніпропетровської області від
26.06.2001, що було винесено за цією ж справою, рішення
арбітражного суду Дніпропетровської області від 23.05.2001
залишено без змін.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 27.11.2001 за справою № 02-5/5-2/24 (Н12/35), вищезазначені
судові рішення залишені без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
27.11.2001 та прийняти нове рішення, відповідно до якого визнати
за ним право на приватизацію орендного підприємства
Дніпропетровський інститут “Будпроект” як підприємства в цілому,
тобто в тому числі і відносно приміщень які він займає. Свої
вимоги позивач обґрунтовує тим, що при розгляді спору апеляційна
судова інстанція взагалі не використовувала ті нормативні акти,
які регулюють правовідносини у галузі приватизації підприємств.
Крім того позивач вважає, що підставою для скасування
вищезазначеного судового рішення є те, що суд, у порушення вимог
ст.ст. 22, 32, 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відмовив йому у
призначенні економіко-бухгалтерської експертизи.
Вислухавши доповідача, заслухавши пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський
суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає
задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що 23.03.1995 та 04.08.1995
організація орендарів орендного підприємства Дніпропетровський
інститут “Будпроект” зверталась до органу приватизації із
відповідними заявами про приватизацію державного майна та
придбання патентів на право оренди приміщень, що знаходяться у
м. Дніпропетровську по вул. Набережна Леніна, 15-а, та по вул.
Плеханова, 16. Надалі, наказом регіонального відділення Фонду
державного майна України по Дніпропетровській області від
29.08.1995 за № 12/144-РП, був наданий дозвіл на приватизацію
орендного підприємства “Конструкторсько-технологічний інститут
“Будпроект” шляхом викупу.
Відповідно до цього наказу 29.09.1995 вищезазначена організація
орендарів уклала угоду із органом приватизації щодо
купівлі-продажу державного майна, яке знаходилося в приміщеннях
будинків № 15-а по вул. Набережна Леніна та № 16 по вул.
Плеханова у м. Дніпропетровську.
Із тих же матеріалів справи вбачається, що рішенням арбітражного
суду Дніпропетровської області від 03.04.1996, постановленим по
справі № Д17-60 за позовом орендного підприємства інституту
“Будпроект” до регіонального відділення Фонду державного майна
України по Дніпропетровській області та інших відповідачів про
зобов'язання вчинити дію, встановлено, що приміщення, яке
знаходиться по вул. Набережна ім. Леніна, 15-а у
м. Дніпропетровську, належить на праві колективної власності
іншій юридичній особі, а отже не може бути об'єктом приватизації
з боку орендного підприємства інституту “Будпроект”,
правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю
фірма “Будпроект”. Відповідно до цього ж рішення судом також
встановлено, що орендне підприємство інститут “Будпроект” не є
правонаступником організації орендарів, а отже, взагалі не може
бути суб'єктом такої правової акції, як приватизація
орендованого майна.
Із змісту постанови президії Вищого арбітражного суду України
від 25.12.1998 по справі № Д13/50 по спору між тими ж особами,
видно, що приміщення, яке знаходиться по вул. Плеханова, 16 у
м. Дніпропетровську, не може бути об'єктом приватизації з боку
ТзОВ фірми “Будпроект” за тих же правових підстав.
Відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти, встановлені
рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
З огляду на наведене суд вважає, що апеляційний господарський
суд дійшов до вірного висновку щодо безпідставності позовних
вимог.
У цьому зв'язку посилання позивача на те, що апеляційна
інстанція не дослідила належним чином обставин справи і не
призначила відповідного експертного дослідження є помилковими і
до уваги судом не приймаються.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
фірми “Будпроект” залишити без задоволення.
2. Рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від
23.05.2001 по справі № Н12/35 та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 27.11.2001 по справі
№ 02-5/5-2/24 (Н12/35) – без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Яценко О.В.