ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2002 Справа N 17/377
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.
розглянула у відкритому засіданні
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Запорізький
завод феросплавів” (надалі - Завод)
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 14.08.2001
у справі № 17/377
арбітражного суду Донецької області
за позовом відкритого акціонерного товариства “Маріупольський
металургійний комбінат їм. Ілліча” (надалі - Комбінат)
до Донецької залізниці (надалі - Залізниця),
ВАТ “Запорізький завод феросплавів“
Про стягнення 15607,52 грн.
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Краснікова С.Є. (за дов. від 08.01.2002) -
07.02.2002,
Альошина С.В. (за дов. № 09/1072 від 11.10.2001) - 25.02.2002,
Качан М.Д. (за дов. № 09/1503 від 29.12.2001) - 25.02.2002;
- відповідачів: Донецької залізниці
не з'явилися;
ВАТ “Запорізький завод феросплавів“
Назаренко В.І. (за дов. № 18-29 від 12.12.2001).
В судовому засіданні 07.02.2002 було оголошено перерву до
25.02.2002.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. НІ5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 25.02.2002 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням арбітражного суду Донецької області від 13.06.2001р.
(суддя Шевкова Т.А.) позов задоволене. Із Заводу на користь
Комбінату стягнуто 15607,52 грн. вартості феросілікомарганцю у
зв'язку з його нестачею при перевезенні за залізничною накладною
№ 49480658. У позові до Залізниці відмовлено.
Приймаючи рішення, суд виходів з того, що вантаж прибув до
позивача у непошкодженому вагоні, обставини недостачі
підтверджені комерційним актом АЗ № 002693/429.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
14.08.2001 (колегія суддів у складі: Гуреев Ю.М. - головуючий,
судді Колебякін О.С., Мирошниченко С.В.) рішення арбітражного
суду Донецької області від 13.06.200Ір.залишено без змін.
З прийнятою постановою не погоджується Завод, який подав на
нього касаційну скаргу. В касаційній скарзі порушено питання про
скасування рішення арбітражного суду Донецької області від
13.06.2001р. і постанови Донецького апеляційного господарського
суду від 14.08.2001 та про прийняття нового рішення з мотивів
порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Водночас Завод звернувся з клопотанням про поновлення строку для
подачі касаційної скарги. Причину пропуску процесуального строку
скаржник пояснює поверненням Вищим господарським судом України
касаційної скарги через незазначення заявником суті порушення.
На думку заявника недоліки касаційної скарги були усунені ним
своєчасно і його вина у несвоєчасному направлені касаційної
скарги відсутня. Вищий господарський суд України вважає за
необхідне відновити строк подання касаційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Вищого господарського суду України,
пояснення представників Заводу та Комбінату та перевіривши
матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки при винесенні
постанови від 14.08.2001, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються
Законом України “Про транспорт”, кодексами (статутами) окремих
видів транспорту, іншими актами законодавства України.
Законодавство про залізничний транспорт згідно зі ст. З Закону
України “Про залізничний транспорт“ складається із Закону “Про
транспорт”, цього Закону, Статуту залізниць України,
затвердженого Кабінетом Міністрів України, та інших актів
законодавства України.“
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і
відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій,
установ, які користуються залізничним транспортом.
Завод за залізничною накладною № 49480658 у напіввагоні
№ 66210931 відвантажив на адресу Комбінату феросілікомарганець
вагою 68800кг. Вантаж завантажено у напіввагоні № 66210931
відправником - Заводом. Маса вантажу визначено відправником. Про
спосіб визначення маси вантажу відправник зазначив в накладній.
Вантаж на станцію призначення надійшов у непошкодженому вагоні
без ознак втрати під час перевезення.
На станції призначення складено комерційний акт АЗ № 002693/429
від 11.11.99 про нестачу 8100 кг. феросілікомарганцю.
Відповідно до ч. 1 ст. 362 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перевізник
відповідає за втрату, нестачу і пошкодження прийнятого до
перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або
пошкодження сталося не з його вини.
За даних обставин суд першої та апеляційної інстанції підставко
дійшов висновку, що причиною недостачі вантажу є його
недовантаження вантажовідправником, а тому відповідальність за
недостачу вантажу у пред'явленій до стягнення сумі підлягає
покладенню на вантажовідправника -Завод. При цьому суд
встановив, що доводи Заводу про те, що технологія роботи Заводу
виключає крадіжки та недовантаження металопродукції не знайшов
свого підтвердження представленими відповідачем документами.
Доводи Заводу про те, що комерційний акт не має доказової сили у
зв'язку з невикликом для участі в прийманні продукції
представника вантажовідправника зі складанням акту приймання у
відповідності до Інструкції П-6, суд не прийняв до уваги,
оскільки ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць передбачають
можливість перевірки маси вантажу на вимогу вантажоотримувача із
складанням комерційного акту для підтвердження невідповідності
маси вантажу даним, вказаним у транспортному документі. Суд
також встановив, що комерційний акт складений у відповідності до
розділу 37 Правил складання актів Правил перевезення вантажів, у
зв'язку з чим він визнаний судом документом, що має доказову
силу в частині підтвердження недостачі металопродукції.
Колегія суддів відзначає, що вирішуючи питання щодо доказів, суд
врахував інститут допустимості засобів доказування (ст. 34
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
),
згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства
повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не
можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Чинним
законодавством, що регулює відносини за договором перевезення
вантажу, встановлений перелік документів-доказів, які є
підставою для покладення на перевізника відповідальності за
втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу.
При застосуванні ст. 111 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
суд виходив з того, що в передбачених в цій статті випадках
Залізниця звільняється від відповідальності за нестачу вантажу
при перевезенні, коли на станцію призначення вантаж надійшов у
непошкодженому вагоні без ознак втрати вантажу під час
перевезення.
Крім того колегія суддів вважає, що не можуть бути прийняті до
уваги і доводи Заводу про те, що прийняття продукції здійснено з
порушенням вимог чинного законодавства та умов укладеного між
сторонами договору поставки, оскільки Правила складання
комерційних актів не передбачають при складанні комерційного
акту обов'язкового виклику та участі в прийнятті вантажу
представника вантажовідправника. Пункт 12 договору поставки
передбачає виклик постачальника у разі прийняття продукції у
відповідності до Інструкцій П-6 та П-7.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного
господарського суду від 14.08.2001 відповідає нормам
матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111, 111-7, п. 1 ст. 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Відновити ВАТ“Запорізький завод феросплавів” строк подання
касаційної скарги.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
14.08.2001 у справі арбітражного суду Донецької області № 17/377
залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства “Запорізький завод феросплавів” - без задоволення.