ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2002 Справа N 3/190
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого МихайлюкаМ.В.
суддів ДобролюбовоїТ.В. Дроботової Т.Б.
за участю представників Позивача Хиль С.В. дов.№ 10/52
сторін Відповідача Перцевої О.М.
дов.№ 390/9/10-03
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні в м. Полтаві
м. Києві касаційну скаргу
На рішення Господарського від 25.10.2001
суду
за позовом Полтавської області
до Товариства з обмеженою
відповідальністю виробничо-
господарська фірма “СПМК-516ЛТД“
Державної податкової інспекції у
м. Полтаві
Про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Полтаві від
17.08.2001 № 1391/15-2/01354898/12136/10/15-274
Товариством з обмеженою відповідальністю “СПМК-516ЛТД”
28.09.2001 заявлений позов про визнання недійсним рішення ДПІ у
місті Полтаві від 17.08.2001 щодо нарахування позивачеві до
сплати бюджету штрафу у розмірі 10% суми узгодженого податкового
зобов'язання за затримку на 3 дні сплати податку на додану
вартість за травень 2001 року. Товариство вважало, що вчасно
сплатило податок на додану вартість, оскільки відповідно до
приписів підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний
самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, протягом 10
днів наступних за останнім днем відповідного граничного строку,
встановленого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону для подання
податкової декларації.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.10.2001
року, що прийняте суддею Бунякіною Г.І. позовні вимоги
задоволені. Оспорюване рішення податкової служби визнане
недійсним через його невідповідність приписам статей 4 і 5
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Державна податкова інспекція у місті Полтаві вважає, що рішення
господарського суду прийняте з порушенням матеріального права.
Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення у
справі і відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що пункт 1.2
статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
визначає поняття “податкового зобов'язання”
як зобов'язання платника податку сплатити податок у порядку та
строки визначені цим законом або іншими законами України. На
думку заявника строки та порядок сплати податку на додану
вартість визначені Законом України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, тому він вважає що рішення про
нарахування штрафу позивачеві неправомірно визнане судом
недійсним. Заявником наголошено на приписі пункту 11.4 статті 11
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
яким встановлено, що строки, порядок сплати та зарахування
податку до бюджетів можуть змінюватись виключно шляхом внесення
змін до цього Закону. Державна податкова інспекція звертає увагу
суду і на те, що підпунктом 19.4.12 статті 19 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
внесені
зміни до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств
“в частині строків подання податкових декларацій, а строки
сплати податку на прибуток не змінені.
Водночас заявник клопочеться про відновлення терміну на
касаційне оскарження рішення, проте місячний строк ним не
пропущений.
Позивач заперечує проти доводів касаційної скарги і просить
залишити без змін переглянуте рішення суду з мотивів якими воно
мотивоване.,
Вищий господарський суд України заслухавши представників сторін,
які підтримали свої доводи, перевіривши повноту
встановленняобставин справи та правильність їх юридичної оцінки
господарським судом відзначає наступне.
Державною податковою службою у місті Полтаві нараховані
позивачеві санкції за затримку на 3 дні сплати податку на додану
вартість проти строку слати встановленого Законом України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 3.04.1997 року
№ 168/97 - ВР з наступними змінами. Названим Законом визначені
платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки
оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від
оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та
імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок
обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Зокрема
пунктом 7.7 статті 7 встановлений порядок визначення суми
податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з
бюджетом. Підпунктом 7.7.1 визначено, що сплата податку на
додану вартість провадиться не пізніше двадцятого числа місяця,
що
настає за звітним періодом. Тобто за цим приписом товариство
повинно було сплатити податок за травень 2001 року до 20.06.2001
року. Частина ПДВ сплачена відповідачем 22.06.2001 року /
платіжне доручення №№ 108 на 13 аркуші справи/.
31.04.2001 року набув чинності Закон України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з
питань оподаткування, установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних осіб перед бюджетами з податків, нарахування і сплати
пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників
податків контролюючими органами. Виходячи зі змісту під пункту
5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами “строки погашення податкового зобов'язання з
усіх видів податків уніфіковані і настають упродовж десяти
календарних днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного строку подачі податкової декларації. При цьому термін
“податкове зобов'язання” вжитий у значенні зобов'язання платника
податків сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та
строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Розуміння цього припису, як посилання на строки сплати податку
встановлені Законом України “Про податок на додану вартість” є
помилковим, оскільки не випливає з тексту Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами”. У разі застосування
відповідного закону з питань оподаткування це визначається у
тексті Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами”. Наприклад у підпункті 4.1.4 статті 4 визначено, 5 що
для цілей цього підпункту під терміном “базовий податковий
період” слід розуміти податковий період, визначений відповідним
законом з питань оподаткування. Тому господарським судом вірно
при з'ясуванні строку сплати узгодженої суми податку на додану
вартість застосовані норми спеціального закону, прийнятого
пізніше. Таким чином за приписами пункту 5.3 статті 5 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
строки сплати податку на додану вартість за травень 2001 року
настають упродовж 10 днів з дня подачі декларації, упродовж 10
днів після 20.06.2001 року.
Наведене свідчить про відсутність з боку позивача порушення
терміну сплати податку, встановленого Законом України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а відтак і про
відсутність правових підстав для нарахування штрафу,
запровадженого приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17
за затримку сплати узгодженої суми податку до ЗО днів після,
граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного
саме цим Законом.
Довід заявника про те, що Закон України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в частині строків сплати
цього податку не був змінений, хоча до його тексту внесені інші
зміни підпунктом 19.4.12 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, тому строки сплати ПДВ слід
застосовувати ті, що визначені Законом України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визнається не переконливим. При
цьому судом застосовується норма пункту 19.6 статті 19 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
згідно якої закони діють у частині, що не суперечить нормам
цього Закону.
За таких обставин справи місцевим господарським судом дана вірна
юридична оцінка фактові доведеності позивачем сплати податку у
строки визначені Законом України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, та невідповідності цьому
Законові оспореного рішення відповідача про нарахування штрафу.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.10.2001
року у справі № 3/190 залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у місті Полтаві без задоволення.