ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02. 2002 Справа N 9/200
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів: Невдашенко Л.П. (доповідач у справі)
Перепічая В.С.
розглянувши у відкритому Комерційного банку “Приватбанк“
судовому засіданні касаційну скаргу
на постанову від 20.11.01 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 9/200
господарського суду Херсонської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Херсонкабельторг“
до Малого приватного підприємства
виробничо-комерційної фірми “Еліна”
Відділу державної виконавчої служби
Білозерського району Комерційного
банку Приватбанк“
про стягнення 16986 грн. 68 коп.
В судовому засіданні прийняли участь представники:
КБ “Приватбанк“ Лобач О.М.
Войченко Г.М.
ТОВ “Херсонкабельторг” Безкровний А.С.,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
20.11.01 залишено без змін рішення господарського суду
Херсонської області від 17.08.01., яким задоволено частково в
сумі 12350 грн. позов ТОВ “Херсонкабельторг” до КБ “Приватбанк”.
Мотивуючи постанову, суд послався на те, що із зазначеного
питання є рішення суду з цивільної справи, що набрало законної
сили і є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які
встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд виходив з того, що
кошти від реалізації майна “ВАТ “Білозерська харчосмакова
фабрика” на аукціоні отримав КБ “Приватбанк”, однак утримує їх у
себе безпідставно, оскільки аукціон з продажу майна ВАТ
“Білозерська харчосмакова фабрика” визнано недійсним.
Оскаржуючи рішення та постанову заявник просить їх скасувати та
прийняти нове рішення, яким у позові до КБ “Приватбанку”
відмовити, посилаючись на те, що КБ “Приватбанк” не був стороною
по угоді купівлі-продажу майна, а тому на банк не можуть
поширюватися наслідки визнання недійсним аукціону з продажу
майна. Вся повнота відповідальності за проведення торгів має
бути покладена на спеціально на це уповноважену Державну
виконавчу службу.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши
доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Між ВАТ “Білозерська харчосмакова фабрика та КБ “Приватбанк”
укладено договір про надання кредиту, виконання зобов'язань за
яким з боку позичальника забезпечено договором про заставу
майна.
У зв'язку з неповерненням кредиту КБ “Приватбанк” звернув
стягнення на заставлене майно позичальника.
Для реалізації майна, Державною виконавчою службою організовано
через МПП ВКФ “Еліна” проведення аукціону з продажу заставленого
майна, на якому ТОВ “Херсонкабельторг” придбало хлібопекарню
вартістю 5000 грн. та обладнання для розливання міцних спиртових
напоїв, вартістю 8000 грн.
Кошти в сумі 12350 грн., вартість придбаного майна, перераховані
ТОВ “Херсонкабельторг” за платіжним дорученням № 825 від
29.12.99 на рахунок ТОВ “Еліна”, яке в свою чергу за платіжним
дорученням № 301 від 30.12.99 перерахувало ці кошти державній
виконавчій службі.
Державна виконавча служба за платіжним дорученням № 89 від
12.01.2000 вказані кошти перерахувала КБ “Приватбанк”.
Рішенням арбітражного суду Херсонської області від 26.05.2000 у
справі № 3/1 аукціон від 24.12.99 на якому ТОВ
“Херсонкабельторг” стало переможцем по лоту № 7 та № 5 визнано
недійсним.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення, що приймаються господарськими
судами України є обов'язковими до виконання на усій території
України.
Визнавши проведення аукціону таким, що не відповідає вимогам
закону, суд керувався положеннями статті 48 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, що передбачає відповідні правові наслідки в разі
визнання угоди недійсною, зокрема, повернення сторін у первісний
стан.
Джерелом отримання коштів “Приватбанком” є угода, що визнана
судом недійсною, а тому наслідки визнання цієї угоди недійсною,
є обов'язковими і для “Приватбанку”.
Разом з тим, у даному випадку, виконавчою службою на аукціоні
здійснювалася реалізація заставленого майна.
Заставодавець “Промінвестбанк” відповідно до частини другої
статті 1 Закону України “Про заставу” має право одержати
задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими
кредиторами.
Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на
заставлене майно передбачено статтею 20 вказаного Закону.
Отже, у разі здійснення такого стягнення державний виконавець
повинен отримати у заставодержателя відповідні документи, що
безперечно свідчать про те, що стягнення звертається саме на
заставлене майно.
З матеріалів справи вбачається, що в акті опису та арешту майна,
складеному 15.02.99 не визначено статусу майна, не зазначено, що
здійснюється стягнення грошової суми, а не закладеного майна. В
акт опису майна було включено як заставлене майно так і майно,
що не перебувало в заставі. У зв'язку з тим, що вказані
обставини залишалися не дослідженими господарським судом і ці
обставини мають суттєве значення для правильного вирішення
справи, то рішення господарського суду та постанова апеляційної
інстанції підлягають скасуванню, а справа передачі на новий
розгляд, під час якого суд має дослідити всі документи на
підставі яких здійснювалося стягнення та реалізація майна на
аукціоні.
Після всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи,
пояснень та заперечень позивача і відповідача, господарський суд
має прийняти відповідне рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу КБ “Приватбанк” задоволити частково, постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.01 та
рішення господарського суду Херсонської області від 17.08.01 у
справі № 9/200 скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду Херсонської області.