ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2002 Справа N 5Р/54-М-01
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.,
суддів : Невдашенко Л.П. ,
Перепічая В.С.,
розглянувши касаційні ТОВ “Гастроном Центральний” та ТОВ
скарги “Рівнемедпрепарат”
на постанову від 9.11.2001
у справі № 5Р/54-М-01
Львівського апеляційного господарського суду
за позовом ТОВ “Рівнемедпрепарат”
До ТОВ “Гастроном Центральний”
Про відшкодування збитків та моральної шкоди
УСТАНОВИВ:
В грудні 2000 року ТОВ “Рівнемедпрепарат” пред’явило в
арбітражному суді позов до ТОВ “Гастроном Центральний” про
відшкодування збитків та моральної шкоди.
Вказано, що між ним та ТОВ “Гастроном Центральний” 05.04.2000 за
№ 1 був укладений договір суборенди нежилого приміщення.
За цим договором останній передав в оренду для створення
аптечного кіоску приміщення загальною площею 8 кв.м. терміном на
три роки.
Листом № 97 від 07.09.2000 відповідач повідомив про розірвання
договору оренди у зв’язку зі зміною власника.
Посилаючись на те, що відповідач в односторонньому порядку
розірвав укладений договір оренди, заблокував роботу кіоску,
вимкнув електроенергію, чим йому, позивачу, було завдано збитки
в розмірі 131139,30 грн., просив стягнути заявлену суму, а також
моральну шкоду 50000 грн.
Рішенням арбітражного суду Рівненської області від 28.02.2001
(суддя Коломис В.В.), залишеним без змін 04.06.2001 постановою
голови суду Дем’янчуком Ю.Г. без змін, позов задоволено щодо
збитків в сумі 101926,97 грн., в решті позову відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями,
оскаржив їх до Львівського апеляційного господарського суду,
який постановою від 09.11.2001 (судді Дубник О.П. – головуючий,
Новосад Д.Ф., Орищин Г.Я.) скаргу задовольнив частково, рішення
та постанову суду в частині стягнення 101926,97 грн. скасував,
стягнув з ТОВ “Гастроном Центральний” на користь ТОВ
“Рівнемедпрепарат” 11320 грн. збитків, 56,60 грн. держмита та
69,00 грн. сплачених інформаційно-технічних послуг.
В касаційній скарзі ТОВ “Гастроном Центральний” просить
скасувати постанову апеляційного суду і відмовити позивачу у
задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування
судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.
ТОВ “Рівнемедпрепарат” у свою чергу в касаційній скарзі також
ставить питання про скасування постанови суду апеляційної
інстанції і залишенні рішення і постанову наглядової інстанції
без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд у порушення норм
матеріального та процесуального права не дав належної правової
оцінки розрахунку наданого ТОВ “Рівнемедпрепарат”, чим порушив
норми процесуального права, а також неправильно застосував норми
матеріального права, зокрема, ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши доповідь судді Перепічая В.С., пояснення
представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг,
перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, суд вважає, що касаційні скарги підлягають
частковому задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи і не оспорювалось сторонами,
19.05.97 між Департаментом економіки м. Рівне і ТОВ “Гастроном
Центральний” було укладено договір оренди за яким товариству
передано в користування нежиле приміщення загальною площею
1339,1 кв.м. по вул. Короленка,2 (а.с.44-45).
У свою чергу ТОВ “Гастроном Центральний” за договором суборенди
від 05.04.2000 № 7, передало ТОВ “Рівнемедпрепарат” для
створення аптечного кіоску у користування приміщення загальною
площею 8 кв.м. по вул. Короленка,2 строком на три роки (а.с.4-4
звор.).
Нежиле приміщення, яке було предметом оренди та суборенди ТОВ
“Гастроном Центральний” було приватизовано шляхом викупу на
підставі договору купівлі-продажу № 389 від 20.09.2000, з
видачею 4.10.2000 свідоцтва про право власності на нього
(а.с.47).
Відповідач, як на одну з підстав права вільно розпорядитись
належним йому спірним приміщенням посилався на Закон України від
10.04.92 (з подальшими змінами і доповненнями) “Про оренду
державного та комунального майна” (ст. ст. 22, 26 цього Закону),
зокрема, на те, що з припиненням дії з 04.10.2000 договору
оренди, з цієї дати припинив свою дію і договір суборенди,
оскільки строк надання майна в суборенду не може перевищувати
терміну дії договору оренди.
Суд, відхиливши зазначені доводи відповідача щодо застосування
до спірних правовідносин наведеного Закону, не навів цьому
переконливих доводів.
Посилання ж суду у порядку ст. 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
на рішення арбітражного суду
Рівненської області від 1.12.2000 по справі № 4Р/307НМ-2 в
обгрунтування висновку, що дія наведеного Закону не поширюється,
є помилковими, так як постановою арбітражного суду Рівненської
області від 23.03.2001 це рішення було змінено, і, зокрема, щодо
викладення його мотивувальної частини.
Даною постановою навпаки визначено, що договір суборенди № 1 від
5.04.2000 припинив свою дію з 4.10.2000 на підставі п. 2 ст. 26
Закону України “Про оренду державного та комунального майна”,
оскільки припинив дію договір оренди нежилого приміщення від
19.05.97 – у зв’язку з приватизацією відповідачем орендованого
приміщення шляхом викупу (а.с.57-57 звор., 183-184).
Суд на зазначене уваги не звернув і до кінця не з’ясував, чи
перебували сторони в договірних відносинах з 09.10.2000 по
12.02.2001(періоду, за який заявлені суми на відшкодування
збитків), з огляду того, що за приписом ст. 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
обов’язок боржника відшкодувати кредиторові завдані
збитки виникає в разі невиконання або неналежного виконання
зобов’язання боржником.
Водночас, у порушення процесуального права – ст.ст. 32-34,43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
не дослідив і не дав належної оцінки, виходячи з вимог ст. 209
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, посиланню відповідача і на те, що
функціонувати об’єкт суборенди не міг також з тих причин, що за
наказом Управління торгівлі, громадського харчування та
побутового обслуговування Рівненського міськвиконкому № 867 від
27.10.2000 “Про проведення ремонту магазину ТОВ “Гастроном
Центральний”, його роботу було припинено на період з 01.11.2000
до 01.01.2001.
Всупереч вимогам наведених норм процесуального права, суд
належним чином не перевірив і обгрунтованість заявленої до
відшкодування суми збитків.
За таких обставин, коли судом не було з’ясовано належним чином
дійсні обставини справи, що вплинуло на їх правильну юридичну
оцінку і застосування норм матеріального права, рішення суду
визнати законним не можна.
Суд наглядової інстанції, залишаючи вказане рішення без змін, а
апеляційний суд скасовуючи частково дані рішення і зменшуючи
суму збитків без наведення цьому правових обгрунтувань, на
зазначене належної уваги не звернули.
Таким чином, ухвалені у справі судові рішення підлягають
скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги ТОВ “Рівнемедпрепарат” та ТОВ “Гастроном
Центральний” задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
09.11.2001 постанову арбітражного суду Рівненської області від
04.06.2001 та рішення арбітражного суду Рівненської області від
28.02.2001 скасувати і справу направити на новий розгляд до
господарського суду Рівненської області.
Головуючий Ф.Черногуз
С у д д і: Л.Невдашенко
В.Перепічай