ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2002                                      Справа N 17/452

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого         Черногуза Ф.Ф.,

суддів:             Невдашенко Л.П. ,

                    Перепічая В.С.,

розглянувши         

касаційну скаргу    Донецької залізниці

на постанову        від 21.08.2001

Донецького апеляційного господарського суду

у справі            № 17/452

за позовом          Донецької залізниці

до                  державного відкритого акціонерного

                    товариства “Донецьквантажтранс”

Про   стягнення 100501,80 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

В  листопаді  2000р.  Донецька залізниця звернулася  до  суду  з

позовною  заявою  до  ДВАТ  “Донецьквантажтранс”  про  стягнення

100501,80 грн. плати за користування вагонами.

Вказала,  що  відповідач є власником під’їзних  колій,  якому  в

липні  2000р. ним, позивачем, подавались вагони. Посилаючись  на

те,   що   відповідач  відмовився  від  оплати  за  користування

вагонами, просив задовольнити позов.

Рішенням  арбітражного  суду Донецької  області  від  29.01.2001

позов задоволено.

Постановою  Донецького  апеляційного  господарського  суду   від

21.08.2001  рішення  арбітражного  суду  скасовано  і  у  позові

Донецькій залізниці відмовлено.

В   касаційній   скарзі  позивач  просить   скасувати   прийняту

апеляційним судом постанову і залишити рішення першої  інстанції

без  змін, посилаючись на порушення судом другої інстанції  норм

матеріального права.

Заслухавши    доповідь   судді   Перепічая    В.С.,    пояснення

представників  сторін,  обговоривши  доводи  касаційної  скарги,

перевіривши  матеріали справи, суд вважає, що  касаційна  скарга

підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив  з  того,

що    відповідач   за   законодавством,   яке   регулює   спірні

правовідносини,  не зобов’язаний вносити плату  за  вагони,  які

використовувались на під’їзних коліях.

Однак,  з такими висновками суду другої інстанції погодитись  не

можна.

Як    видно    з    матеріалів   справи,   за   статутом    ДВАТ

“Донецьквантажтранс”   предметом   діяльності    останнього    є

експлуатація    та   обслуговування   зазначеного    транспорту,

навантаження  та  перевезення  вугільної  продукції,  участь   в

технологічному   процесі   шахт,  перевезення   інших   вантажів

залізничним  транспортом,  надання послуг  підприємствам,  інших

відомств та населенню по перевезенню вантажів (а.с.12-12 звор.).

Договором  № 1/105 про експлуатацію залізничної під’їзної  колії

при станції Донецьк-Північний, укладеним сторонами 14.02.97 було

обумовлено,  що  з усіх питань, не передбачених  цим  договором,

сторони керуються Статутом залізниць і відповідними правилами  і

положеннями (а.с.18 звор.).

Статтею  ж  119  Статуту залізниць України  передбачено,  що  за

користування      вагонами     і     контейнерами      залізниці

вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками  під’їзних

колій,    портами,   організаціями,   установами,   громадянами-

суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

За  приписом  ст.  73  цього  ж Статуту  відповідальність  перед

залізницею  за  користування вагонами  контрагентом,  збереження

вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична

під’їзна колія.

Як  встановлено  судом першої інстанції відповідач,  як  власник

під’їзних  колій, в червні 2000р. безпосередньо  приймав  вагони

від  залізниці для виконання з ними подальших операцій, а  потім

повертав їх залізниці.

За    таких    обставин,   висновок   суду,   що    саме    ДВАТ

“Донецьквантажтранс”  виступає  перед  Донецькою  залізницею  як

користувач  вагонів, а тому на нього покладається  обов’язок  по

оплаті   за   користування   вагонами   –   відповідає   вимогам

законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким   чином,   постанова  суду  як  така,  що   базується   на

неправильному   застосуванні  чинного   законодавства   підлягає

скасуванню, а рішення суду залишенню без змін.

Наведені   позивачем  доводи  в  обгрунтування  клопотання   про

відновлення процесуального строку також заслуговують на увагу, а

тому,  виходячи  з  вимог  ст. 53 Господарського  процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись   ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9-111-10  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Відновити Донецькій залізниці пропущений процесуальний строк.

Касаційну скаргу Донецької залізниці задовольнити.

Постанову  Донецького  апеляційного  господарського   суду   від

21.08.2001  скасувати,  а  рішення арбітражного  суду  Донецької

області від 29.01.2001 залишити без змін.

Головуючий               Ф.Черногуз

Судді                    Л.Невдашенко

                         В.Перепічай