ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2002 Справа N 14/520
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. - головуючий,
СемчукаВ.В.,
Подоляк О.А.
за участю представників сторін:
позивача Поліщук О.І.
відповідача Погуляєв Є.М., Бондік В.А.
розглянувши у судовому
засіданні касаційну скаргу Донецької залізниці
на постанову від 04.09.2001
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 14/520
за позовом Донецької залізниці
до Відкритого акціонерного товариства
“Пролетарське вантажно-транспортне
управління“/далі за текстом ВАТ
“Пролетарське вантажно-транспортне
управління“/
про стягнення 92933,88 грн.
В С Т А Н О В И В:
Донецька залізниця звернулась до арбітражного суду Донецької
області з позовною заявою про стягнення з ВАТ “Пролетарське
вантажно-транспортне управління” плати за користування вагонами
в сумі 92933,88грн.
Рішенням арбітражного суду Донецької області від 23.01.2001 в
позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
04.09.2001 /судді Українська Р.М., Кондратьєва С.І., Колядко
Т.Н./ рішення арбітражного суду Донецької області від 23.01.2001
залишено без зміни.
Рішення та постанова мотивовані тим, що: між сторонами укладений
договір на експлуатацію під'їзних колій, котрим не передбачено
користування відповідачем вагонами залізниці і внесення
відповідної плати; плату повинні вносити особи, що користуються
вагонами, а відповідач не є таким користувачем.
В касаційній скарзі Донецька залізниця просить рішення
арбітражного суду Донецької області від 23.01.2001 та постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2001
скасувати, позовні вимоги задовольнити посилаючись на те, що
згідно Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
і Правил користу
вання вагонами та контейнерами відповідач, як власник під'їзних
колій, повинен вносити плату за користування вагонами і
контейнерами.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх юридичної
оцінки судом, колегія суддів встановила наступне.
Донецька залізниця заявила позов про стягнення з відповідача -
власника під'їзних колій плати за користування вагонами у липні
2000р.
Статтею 358 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що умови
перевезення вантажів, пасажирів та багажу і відповідальність
сторін по цих перевезеннях відповідно до Основ цивільного
законодавства визначаються статутами /кодексами/ окремих видів
транспорту і правилами, що видаються у встановленому порядку.
Нормативно-правовими актами, які регулюють, зокрема, перевезення
вантажів залізничним транспортом є Статут залізниць України та
Правила перевезення вантажів.
Статтею 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
/далі -
Статуту/ встановлено, що за користування вагонами і контейнерами
залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками
під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами
- суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок
визначення плати за користування вагонами /контейнерами/ та
звільнення вантажовідправників від зазначеної плати у разі
затримки забирання вагонів /контейнерів/, що виникли з вини
залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і
контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту
України № 113 від 25.02.99 /зареєстровано в Мінюсті України
15.03.99 № 165/3458/ /далі - Правила/.
Відповідно до Статуту та Правил відповідач зобов'язаний вносити
плату за користування вагонами як власник під'їзної колії.
Згідно Правил /п. З/ облік часу користування вагонами і
контейнерами та нарахування плати за користування ними
проводиться на станції відправлення та призначення за “Відомістю
плати за користування вагонами /контейнерами/ форми ГУ-46. При
вирішенні спору і прийнятті рішення арбітражний суд Донецької
області не дослідив обставин, що стосуються правильності
нарахування суми плати за користування вагонами, не дав належної
оцінки зробленим відповідачем застереженням до відомостей плати
за користування вагонами у І-ІП декадах.07.місяця 2000р., в
т.ч. і фактах затримки вагонів.
Донецький апеляційний господарський суд, при перегляді рішення в
апеляційному порядку названих обставин також не дослідив і не
дав їм відповідної оцінки.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення від
23.01.2001 арбітражного суду Донецької області та постанова
Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2001 у
справі № 14/520 прийняті з порушенням норм матеріального права,
тому підлягають скасуванню, а справу слід передати на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.
Керуючись ст.ст. 111-5, НІ7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 23.01.2001 арбітражного суду Донецької області та
постанову від 04.09.2001 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 14/520 скасувати, названу справу передати на
новий розгляд в господарський суд Донецької області.