ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2001 Справа N 12/76-669-6/346-2024
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Плахотнюк С.О., Плюшка І.А., Полякова Б.М.
розглянула касаційну скаргу ВАТ “Тернопільвтормет”
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 05.10.2001 р.
у справі 12/76-669-6/346-2024
за позовом ВАТ “Тернопільвтормет”
до ДПІ у м. Тернополі
про визнання недійсним рішення.
Касаційну скаргу розглянуто у відкритому судовому засіданні за
участю представників
Позивача: Негода Є.В. - юрист дов. № 20/122001 від 20.12.2001 р.
Відповідач, повідомлений належним чином про час і місце розгляду
касаційної скарги, своїх представників у судове засідання не
направив.
ВАТ “Тернопільвтормет” звернулося до господарського суду
Тернопільської області з позовом про визнання недійсним рішення
ДПІ у м. Тенополі від 23.05.2000 р. № 1208/22-22/00190762/14225
та рішення від 23.05.2000 р. № 129/22-22/2/001190762.
Рішенням арбітражного суду Тернопільської області від 13.04.2001
р. у позові відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що
відповідно до ст. 248 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якість продукції, що
поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам
або зразкам. Пунктом 5.1. контракту передбачено, що якість
поставленого постачальником товару повинна відповідати ГОСТ
2787-75 “Метали чорні вторинні”. Матеріалами справи встановлено,
що товар було поставлено належної якості, тому підстав для
застосування ст. 130 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не вбачається.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
05.10.2001 р. рішення від 13.04.2001 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову
апеляційного суду як винесену при неправильному застосуванні
норм матеріального права, зокрема, він вважає, що рішення ДПІ не
відповідають вимогам чинного законодавства України, що
відповідно до контракту 2-80 та додатку до нього № 3 - до 2% від
ваги металолому, вказаної в митній декларації скидка в грошовому
виразі відноситься за рахунок постачальника і покупцем не
оплачується, тому факт наявності дебіторської заборгованості в
сумі 9365 дол. США заперечує.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши на
підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування Львівським апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга ВАТ “Тернопільвтормет” не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом Тернопільської області встановлено, що за
результатами тематичної перевірки з питання дотримання валютного
законодавства за період з 01.04.99р. - 25.05.2000 р. було
виявлено порушення вимог ст. 1 Указу Президента України “Про
невідкладні заходи щодо повернення в України валютних цінностей”
та Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, про що відповідачем складено
акт від 23.05.2001 року № 22-22.
23.05.2000 р. на підставі зазначеного акту ДПІ у м. Тернополі
прийнято рішення № 1208/22-22/00190762/14225 про стягнення з
позивача штрафних санкцій в сумі 20 неоподаткованих мінімумів
доходів громадян -340 грн. та рішення
№ 1209/22-22/2700190762/14226, яким з позивача було стягнуто
9477, 39 грн. фінансових санкцій.
24.02.99 р. між ВАТ “Тернопільвтормет” та ТОВ “Молдавський
металургійний завод” було укладено контракт, за яким позивачем
було здійснено поставку брухту і відходів чорних металів
нерезиденту.
Відповідно до п. 5.1 розд. 5 контракту якість поставленого
товару повинна відповідати ДОСТ 2787-75 “Метали чорні вторинні”.
Факт наявності дебіторської заборгованості в сумі 9356 дол. США
по контракту встановлено актами перевірки ДПІ у м. Тернополі.
Посилання ВАТ “Тернопільвтормет” на те, що порушення валютного
законодавства не має місця, оскільки відсутній факт наявності
дебіторської заборгованості у валюті правильно не прийнято до
уваги як господарським судом Тернопільської області, так і
Львівським апеляційний господарським судом.
З рішення і постанови судів вбачається, що матеріали справи
досліджені в повному обсязі і їм надана юридична оцінка у
відповідності з вимогами Законів України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.94 р. зі змінами від
07.05.96 р., “Про державну податкову службу в Україні”, Указів
Президента України “Про невідкладні заходи щодо повернення в
Україну валютних цінностей” від 18.06.94 р. зі змінами від
06.11.97 р., Положення “Про валютний контроль” від 08.02.2000 р.
щодо порушення порядку декларування.
Як встановлено актом № 22-22 ДПІ у м. Тернополі підприємством
порушені терміни зарахування валютної виручки, не здана
декларація про валютні цінності в якій треба було вказати про
наявність дебіторської заборгованості, оскільки по контракту
№ 2-80 від 25.02.99 р. зафіксовано недопоступлення валютної
виручки в сумі 9356 дол. США.
Не поступлення у повному обсязі валютної виручки по даному
контракту підприємством не заперечується, але воно рахує, що це
закономірно, оскільки додатком № 3 до контракту досягнуто
домовленості щодо розрахунків у відповідності з Правилами
прийомки чорних металів (визначено скидку маси металобрухту на
засміченість і домішки в грошовому виразі відноситься на рахунок
постачальника і покупцем не оплачується).
Судовими інстанціями, які виносили рішення у даній справі
правомірно не прийнято до уваги даний додаток № 3 до контракту,
оскільки при його укладанні сторони договору припустилися
порушення порядку оформлення, встановленого Законом України “Про
зовнішньоекономічну діяльність”, Положення “Про форму
зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”. Крім того, цей
додаток взагалі не вносить змін в ціну контракту, яка контрактом
не визначена.
Посилання скаржника на те, що контракт та всі додатки до нього
було зареєстровано в Міністерстві економіки України,
Мінекобезпеки України, Мінпромполітики України”, доказом чого є
картка реєстрації обліку № 13619000452 ЗЕД від 26.02.1999 року,
не береться до уваги колегією суддів, оскільки доказ і с того,
що саме додаток № 3 до контракту зареєстрован у встановленому
порядку позивачем суду надано не було. Відповідно до ст. 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, позивач даним
правом при розгляді справи в судах першої та апеляційної
інстанціях не скористався.
В той же час відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційній інстанції не надано права збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
З наявних у справі письмових доказів не можна зробити висновку
щодо правомірності спірного додатку № 3 до контракту. Посилання
скаржника на ДОСТ 2787-75 також не може прийматися до уваги,
оскільки з нього не вбачається, що скидка на 2% забрудненості
повинна відноситись на постачальника.
Доповнюючи контракт пунктом щодо віднесення скидки до 2% у
грошовому виразі за рахунок постачальника, сторони тим самим
внесли зміни до умов платежу. Тому, посилання на п 3.1 даного
контракту, згідно якого ціна товару є договірною і погоджується
в додатках є безпідставним.
Виходячи із зазначеного, постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 05.10.2001 року винесена з дотриманням
норм матеріального та процесуального права, підстави для її
скасування відсутні.
З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду України,
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ВАТ Тернопільвтормет” залишити без задоволення,
а постанову Львівського апеляційного господарського суду від
05.10.2001 р. у справі 12/76-669-6/346-2024 - без змін.