ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2002 Справа N 1/122а/6/32-А
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої Є.Борденюк
суддів: В.Харченко О.Яценко
розглянув у відкритому Волинського оптово-торгового
судовому засіданні об'єднання “Облкооплісбудгоспторг'
касаційну скаргу
на постанову від 19.11.2001 Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 1/122а/6/32-А арбітражного суду
Волинської області
за позовом Волинської обласної спілки
споживчих товариств
до виконавчого комітету Луцької
міської ради
3-я особа Волинське оптово-торгове
об'єднання “Облкооплісбудгоспторг“
Про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача Романцов В.О.-довіреність від
15.01.02
Заслухавши доповідь судді Є.Борденюк, пояснення учасників судово
го процесу та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулася до суду
з вимогою про визнання недійсним рішення виконавчого комітету
Луцької міської ради від 26.12.98 за № 624, за яким Волинському
оптово-торговому об'єднанню “Облкооплісбудгоспторг” оформлене
право власності на нерухоме майно за адресою: м. Луцьк,
пр.Перемоги,34.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що майно
об'єднання, яке знаходиться на його балансі передане йому в
оперативне управління і є власністю облспоживспілки, принципи
якої визначені Законом України “Про споживчу кооперацію”.
Рішенням арбітражного суду Волинської області від 10.01.2001 (у
складі суддів: В.Похалюк, С.Бондарєв, Т.Якушеву) у позові
відмовлено.
За результатами перевірки рішення в порядку нагляду постановою
від 23.03.2001 голови арбітражного суду Волинської області
рішення у справі залишене без зміни.
Рішення та постанова суду мотивовані тим, що будівництво
об'єктів,
зазначених у рішенні відповідача про оформлення права власності,
здійсню
валося за кошти об'єднання. Відповідно до ст. 9 Закону України
“Про споживчу кооперацію” власність споживчої кооперації
складається з власності споживчих товариств, спілок,
підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної
власності. Позивачем право його власності на майно не доведе не.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
19.11.2001 (у складі судів: В.Кузя, Д.Новосад, В.Онишкевич)
рішення та постанова у справі скасовані, позовні вимоги
задоволені.
Постанова Львівського апеляційного господарського суду
мотивована тим, що відповідно до ст. 9 Закону України “Про
споживчу кооперацію”, на яку і посилається суд у постанові та
рішенні, що оскаржуються, власність спілок споживчих товариств
утворюється з майна, переданого їх членами, коштів, отриманих
від господарської діяльності підприємств та організацій спілки,
реалізації цінних паперів та іншої діяльності. Тому усі кошти,
отримані третьою особою, є власністю позивача.
Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої коо
перації здійснюється її органами у відповідності до їх
компетенції, визначених сторонами споживчих товариств та їх
спілок.
Згідно статуту об'єднання, затвердженого постановою правління по
зивача № 158, об'єднання є підпорядкованим позивачу, керується,
зокрема, і його статутом, майно належить об'єднанню на праві
повного господарського відання.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Волинське
оптово-торгове об'єднання “Облкооплісбудгоспторг”, яке є третьою
особою у справі, і право власності на майно, якого оскаржується,
посилається на те, що підпорядковані спілці підприємства можуть
мати власність і зазначене витікає із Закону України “Про
споживчу кооперацію”. Фінансування будівництва об'єктів
нерухомості, які за оскаржуваним рішенням відповідача оформлені
як власність об'єднання, здійснювалося самим об'єднанням.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обста
вин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що вирішуючи спір по суті суд неповно з'ясував
обставини, які можуть вплинути на рішення суду, виходячи з
такого.
Заявлена вимога про визнання недійсним рішення відповідача, яким
оформлене право власності на нерухомість третьої особи у справі,
і яка є підприємством системи споживчої кооперації.
Спілка споживчих товариств Волинської області, яка є позивачем у
справі, фактично оспорює належне підприємству, підпорядкованому
їй, право власності на майно, вважаючи себе власником цього
майна.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про споживчу кооперацію”
споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання
громадян для спільного ведення господарської діяльності.
Первинною ланкою такого об'єднання, виходячи із змісту статті 5
Закону, є споживче товариство.
Споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися
у спілки (стаття 8 Закону).
Згідно з статтею 9 Закону власність споживчої кооперації є
однією з форм колективної власності. Вона складається з
власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм
підприємств і організацій та їх спільної власності.
Відтак, складовою частиною власності споживчої кооперації є влас
ність, підпорядкованих товариствам або спілкам, підприємств.
Відповідно до статті 10 Закону споживчі товариства та їх спілки
мають право створювати (реорганізовувати, ліквідовувати) для
здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства.
Підприємству, яке є юридичною особою, має належати відокремлене
майно (стаття 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
),
відокремлене майно може бути у власності або у володінні.
А тому незалежно від належності підприємству права власності на
майно, яке може бути йому переданим засновниками (власниками)
або права повного господарського відання майном, таке майно є
колективною власністю споживчої кооперації як добровільного
об'єднання громадян для спільного ведення господарської
діяльності.
Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої коо
перації здійснюють її органи, відповідно до компетенції,
визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок (ст. 9
Закону).
Оскільки споживчі товариства як первинна ланка споживчої коопера
ції можуть об'єднуватися в спілки, можуть делегувати спілкам
частину своїх повноважень (ст. 8 Закону) та можуть мати спільну
власність, визначальним при вирішенні спору про неправомірність
прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є встановлення
факту порушення прав та охороню-ваних законом інтересів особи,
яка вважає себе його власником, і лише така умова є підставою
для звернення до суду (ст. 1 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
У матеріалах справи знаходиться рішення п'ятих зборів Ради Укооп
спілки п'ятнадцятого скликання та рішення шостих зборів Ради
облспожив-спілки (а.с. 28-35 т.1), за якими здійснений у 1996
році поділ власності споживчої кооперації між суб'єктами цієї
власності, визначених п. 6 ст. 9 Закону. Отже, посилання
позивача на те, що йому на праві власності належить майно, яке
оформлене за оскаржуваним рішенням як власність третьої особи,
не є доведеною обставиною і така обставина, не була досліджена
судом. У зв'язку з неповним встановленням судом обставин справи,
що можуть вплинути на вирішення спору по суті, судом порушені
положення ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому постанова апеляційного
господарського суду підлягає до скасування, а також слід
скасувати рішення та постанову арбітражного суду Волинської
області та направити справу на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Волинського оптово -торговельного об'єднання
“Облкооплісбудгоспторг” задовольнити.
Рішення від 10.01.2001, постанову від 23.03.2001 арбітражного
суду Волинської області, постанову від 19.11.2001 Львівського
апеляційного господарського суду у справі № 1/122а/6/32-А
скасувати.
Справу направити до господарського суду Волинської області на но
вий розгляд.