ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2002 Справа N 5/72-пр
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.,
за участю представників:
позивача В.Квасницький - директор
відповідача Катін В.Б., Стасишин А.Л.
розглянувши
касаційну скаргу ПМП “Норма“
на постанову від 27.09.2001
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 5/72-пр
за позовом ПМП “Норма“
до приватного підприємця Катіна В.Б.
Про розірвання договору оренди від 01.10.2000, стягнення 628,8
грн. заборгованості та виселення з орендованого контейнера
Рішенням від 27.06.2001 арбітражного суду Хмельницької області
(суддя Грамчук І.В.) позов задоволено частково - виселено
відповідача з орендованого металевого контейнера з огляду на
відсутність пролонгації договору оренди від 01.10.2000. На
підставі ч. і ст. 83 АПК України визнано недійсним укладений між
сторонами договір оренди від 01.10.2000, який фактично є
договором оренди земельної ділянки (території) під торгівлю, у
зв'язку з його невідповідністю вимогам ст.ст. 4,5,6,7,13-15
Закону України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
. З цих же підстав
відмовлено в позовних вимогах про розірвання договору оренди від
01.10.2000 та стягнення 628,8 грн.
Постановою від 27.09.2001 Львівського апеляційного
господарського суду (судді: Кузя В.Л., Новосад Д.Ф., Онишкевич
В.В.) апеляційну скаргу відповідача задоволено, первісне рішення
скасовано в частині виселення приватного підприємця Катіна В.Б.
з металевого контейнера та визнання недійсним договору оренди
від 01.10.2000, позовні вимоги в частині виселення залишено без
розгляду у зв'язку з недотриманням досудового порядку
врегулювання спору, договір оренди від 01.10.2000 в частині
передачі у користування 6 кв.м землі визнано недійсним, а в
частині оренди металевого контейнеру визнано неукладеним з
посиланням на відсутність укладення сторонами договору стосовно
оренди металевого контейнера. В решті рішення залишено без змін.
ПМП “Норма” у поданій касаційній скарзі просить постанову
скасувати, рішення від 27.06.2001 залишити без змін, оскільки
вважає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції
відповідач підтвердив факт отримання за спірною угодою в
користування металевого контейнеру і ці обставини не спростовано
в апеляційному провадженні.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом першої та апеляційної інстанції та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що
оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а первісне рішення -
залишенню без змін з наступних підстав.
На спірні правовідносини, які склалися навколо обставин
укладення сторонами договору оренди від 01.10.2000 земельної
ділянки площею 6 кв.м та розташованого на ній металевого
контейнеру, поширюється дія ст.ст. 4-7,9,13-15 Закону України
“Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
, що враховано судом першої та
апеляційної інстанції. Об'єктами оренди за договором оренди від
01.10.2000 є водночас земельна ділянка площею 6 кв.м по
вул.Геологів,16/2 в М.Хмельницькому, надана для обладнання
приватним підприємцем Катіним В.Б. торгового місця, та металевий
контейнер, розміщений на орендованій площі (п. 1.1 договору). За
таких обставин помилковими визнаються висновки суду апеляційної
інстанції щодо неукладення сторонами договору оренди стосовно
металевого контейнеру, які по суті ґрунтуються лише на
запереченнях відповідача щодо укладення договору оренди в
частині металевого контейнеру та звуженому тлумаченні змісту
п. 1.1 договору оренди від 01.10.2000.
Водночас, виходячи зі змісту ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
неукладеною може вважатися лише угода, щодо якої сторонами не
досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, проте, жодних
посилань з приводу відсутності істотних умов у договорі оренди
від 01.10.2000 оскаржувана постанова не містить. Більше того,
чинне цивільне законодавство не передбачає можливості
одночасного визнання однієї і тієї ж цивільної угоди недійсною
та неукладеною, оскільки недійсною може бути визнана лише
укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами досягнуто
домовленості з усіх істотних умов договору даного виду.
Обставини щодо відсутності істотних умов договору оренди від
01.10.2000 в частині металевого контейнера судом не встановлено,
а тому підстави для визнання його неукладеним в цій частині
відсутні. Тим більше, що при прийнятті первісного рішення судом
на підставі надання всебічної правової оцінки умовам договору
оренди від 01.10.2000 встановлено наявність фактичної передачі
відповідачу металевого контейнера разом з земельною ділянкою
площею 6 кв.м в рамках договору оренди від 01.10.2000, що не
спростовано судом апеляційної інстанції. Адже, заперечення
відповідача стосуються лише факту укладення договору щодо оренди
металевого контейнера, а не юридичного факту передачі та
отримання орендарем цього контейнера.
В розрізі цього та виходячи з імперативних вимог ст.ст. 111-5,
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
колегія не вправі в касаційному
провадженні піддавати сумніву правильність оцінки доказових
матеріалів в їх сукупності, встановленої судом першої інстанції
та неспростованої судом апеляційної інстанції.
Колегія також зазначає про помилковість вміщених в оскаржуваній
постанові висновків суду щодо наявності підстав для залишення
без розгляду позовних вимог про виселення з відповідача із
займаного контейнера, які ґрунтуються на недотриманні позивачем
чинного станом на 05.05.2001 порядку доарбітражного врегулювання
спору в цій частині, оскільки матеріали справи свідчать про
зворотне.
Зокрема, зміст первісної претензії від 25.02.2001 № 4/2001,
направленої відповідачу та залишеної без відповіді до моменту
пред'явлення позову (05.05.2001) переконливо вказує на своєчасне
спільне взаємопов'язане заявлення позивачем вимог про стягнення
боргу, розірвання договору оренди та звільнення займаного
контейнера, які виникають одна з одної, а тому підстави для
залишення без розгляду позовних вимог в частині виселення в
дійсності відсутні. Водночас факт недійсності договору оренди
від 01.10.2000 в свою чергу обумовлює наявність достатніх
правових підстав для задоволення позовних вимог про виселення
відповідача із займаного контейнера, оскільки згідно з ст. 2
Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
орендою є засноване на договорі строкове платне
користування майном, необхідним орендареві для здійснення
підприємницької та іншої діяльності.
Судом першої інстанції також зафіксовано, а апеляційним
господарським судом підтверджено відсутність в договорі оренди
від 01.10.2000, одним з об'єктів оренди за яким є земельна
ділянка, обов'язкових істотних умов, визначених ст. 14 Закону
України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
, встановлені численні
порушення сторонами при його укладенні вимог ст.ст. 4-7,9,13,15
цього Закону, що згідно з ч. З ст. 14 згаданого Закону є
підставою для визнання цього договору оренди недійсним в цілому,
а не в певних частинах.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про правомірність
застосування судом першої інстанції при прийнятті первісного
рішення до спірних правовідносин норм законодавства про оренду,
в зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню як
прийнята внаслідок помилкового застосування матеріального чи
процесуального права.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 14 Закону України “Про
оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
, ст.ст. 111-5,111-7-111-8, п. 6
ст. 111-9,111-10-111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПМП “Норма” задовольнити.
Постанову від 27.09.2001 Львівського апеляційного господарського
суду у справі № 5/72-пр скасувати.
Рішення від 27.06.2001 арбітражного суду Хмельницької області у
даній справі залишити без змін.
Стягнути з приватного підприємця Катіна В.Б. на користь ПМП
“Норма” 42,50 грн. витрат по держмиту, сплаченому за перегляд
справи в касаційному порядку.
Наказ доручити видати господарському суду Хмельницької області.