ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2002 Справа N 17-3-23/01-5687
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Михайлюка М.В.,
суддів Добролюбової Т.В.,
Дроботової Т.Б.,
за участю представників сторін: не з'явилися
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
матеріали касаційної Державної податкової інспекції у
скарги м. Одеса
про перегляд у Одеського апеляційного
касаційному порядку господарського
постанови суду від З0. 10.2001
у справі № 17-3-23/01-5687
за позовом Одеської залізниці, м. Одеса
до Державної податкової інспекції у
м. Одеса
Про списання пені та штрафних санкцій станом на 01.01.2001 на
загальну суму 5374296,05 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2001
(суддя Владимиренко С.В.) позовні вимоги Одеської залізниці
задоволене частково, ДПІ у м. Одеса зобов'язано стягнути з
Одеської залізниці заборгованість перед державним бюджетом
України по податку на прибуток, одержаний за рахунок
застосування понижуючого коефіцієнту з 0,7 до 0,6 при
застосуванні норм амортизації у вигляді пені на загальну суму -
851992,32 грн. по податку на прибуток, одержаний за рахунок
застосування понижуючого коефіцієнту з 0,8 до норм амортизації у
вигляді пені на загальну суму 591551 грн., по ПДВ у вигляді пені
на загальну суму 3278247,96 грн. надходжень сум перевищення
роз-рахункової величини фонду оплати праці на
підприємствах-монополістах у вигляді пені на суму 49117 грн., по
прибутковому податку у вигляді пені на суму 4779,66 грн..
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
30.10.2001 рішення господарського суду від 05.09.2001 залишено
без змін, а апеляційну скаргу ДПІ без задоволення. Не
погоджуючись з постановою апеляційного суду, ДПІ в м. Одеса
звернулася з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати,
посилаючись на п. 3.4 наказу Державної податкової адміністрації
України від 1.03.2001р. № 81 “Про затвердження Положення про спи
сання та розстрочення податкового боргу платників податків у
зв'язку з відміною картотеки” через наявність переплати по
платежах в бюджети. Тому в даному випадку необхідно було
вирішувати питання шляхом зменшення податкового боргу позивача,
а не списання.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді
Михайлюка М.В., суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся з позовом, в якому просить зобов'язати
відповідача списати пеню та штрафні санкції, нараховані на
податковий борг станом на 01.01.2001 на загальну суму 5374296,05
грн. та уточненням позовних вимог, в якому просить зобов'язати
відповідача списати пеню та штрафні санкції, нараховані на
податковий борг станом на 01.01.2001 на загальну суму 5363154,43
грн., посилаючись на порушення відповідачем вимог п.п. 18.1.3
п. 18.1 ст. 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та цільовими фондами” від
21.12.2000.
Згідно з п.п. 18.1.3 п. 18.1 ст. 18 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000
списанню з платників податку підлягають пеня та штрафні санкції,
нараховані на податковий борг, визначений в пп. пп. 18.1.1 та
18.1.2 цього пункту (тобто, які виникли станом на 31.12.99 та у
період з 01.01.2000 по 01.01.2001) та не сплачені до дня
набрання чинності цією статтею, у тому числі пеня та штрафні
санкції, нараховані у зв'язку з порушенням строків розрахунків
під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної
діяльності.
Згідно матеріалів справи (облікових карток позивача та даних
ДПІ) вбачається, що станом на 01.01.2001 у позивача виникла
заборгованість перед державним бюджетом по податку на прибуток,
одержаний за рахунок застосування понижуючого коефіцієнту з 0,7
до 0,6 при застосуванні норм амортизації у вигляді пені на
загальну суму 851992,32 грн. по податку на прибуток, одержаний
за рахунок застосування понижуючого коефіцієнту з 0,8 до норм
амортизації у вигляді пені на загальну суму 597551 грн. по ПДВ у
вигляді пені на загальну суму 3278247, 96 грн. надходжень сум
перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на
підприємствах-монополістах у вигляді пені на суму 49117 грн., по
прибутковому податку у вигляді пені на суму 4779,66 грн.
Однак, відповідач відмовив позивачу списати вищезазначену
заборгованість, пославшись на п. 3.4 наказу Державної податкової
адміністрації України від 01.03.2001 № 81 “Про затвердження
Положення про списання та розстрочення податкового боргу
платників податків у зв'язку з відміною картотеки” та у зв'язку
з наявністю переплати по платежах в бюджети з посиланням на не
обхідність зменшення податкового боргу позивача на суму
переплати, а не списання.
Згідно змісту пп. 18.1.3 п. 18.1 ст. 18 вищезазначеного Закону
не передбачено можливості застосування обмеження вказаного
відповідачем при здійсненні списання пені та штрафних санкцій,
нарахованих на податковий борг, що виник у встановлений
законодавцем термін, при наявності переплати по платежах до
бюджетів.
Враховуючи принцип верховенства права, встановлений ст. 8
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, пп. 3.4 Положення № 81 не
підлягає застосуванню по ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, згідно з ч. 2 пп. 7.11 Закону залік проводиться
виключно за рішенням платника податків.
Враховуючи наведене, рішення господарського суду та постанова
апеляційного господарського суду відповідають обставинам справи
та чинному законодавству.
Керуючись ст.ст. 111-5,111-7,111-9,111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
30.10.2001 у справі № 17-3-23/01-5687 залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.